88.Енцефаліти,сифіліс мозку.

Енцефаліт інфекційне захворювання — широке запалення головного мозку, що охоплює кору і підкіркові вузли. Існує енцефаліт, що виникає як ускладнення інфекційного захворювання, і захворювання, що виникає як первинне ураження головного мозку фільтривним вірусом, — кліщовий енцефаліт.

Обидві форми енцефаліту мають два періоди: гострий і хронічний (залишкові явища після неповного одужання). Гострий період у судово-психіатричній практиці зазвичай не зустрічається. Гостра форма енцефаліту, що виникає на ґрунті інфекційних захворювань (тиф, скарлатина, малярія тощо), супроводжується температурою, порушенням свідомості, сприйняттям у вигляді зорових галюцинацій. Інколи гострий період перебігає одночасно із самим інфекційним захворюванням, іноді ж — коли інфекційне захворювання вщухає. Найчастіше хворий одужує, але буває хронічний перебіг із залишковими явищами захворювання. У цей період хворі апатичні, бездіяльні, малорухливі, байдужі. Хвороба не прогресує, стан може поліпшуватися або залишатися таким же.

Через 2-5 років після зараження сифілісом у випадку незакінченого лікування чи взагалі без лікування у хворих можуть виявлятися зміни з боку нервової системи: ураження оболонок мозку (менінгоенцефаліти) чи утворення сифілітичних пухлин (гум).

Специфічна інтоксикація насамперед виявляється у вигляді сифілітичної неврастенії. Хворі скаржаться на головний біль, виснаження, стомлюваність, ослаблення пам'яті, у більш тяжких випадках — приголомшеність. Хворі зазвичай правильно оцінюють ситуацію, оточення, розуміють , що хворі. Іноді у них спостерігаються іпохондричні та істеричні реакції. Хворі поводяться правильно і продовжують активне життя. Прогресивний параліч виявляється через 5-10 років після зараження сифілісом.

Судово-психіатрична оцінка сифілітичних уражень складна. У тих випадках, коли є чітко виражені зміни інтелекту, коли спостерігається неправильна поведінка, ослаблення самокритики, хвора людина неосудна. При вчиненні соціально небезпечних дій звертає на себе увагу безглуздість учинку.

89.Алкоголізм та наркоманія.

При патологічному сп'янінні спостерігається грубе порушення свідомості типу сутінкового розладу орієнтування. Вся поведінка хворого вказує на відрив від реальної дійсності, хворобливе сприйняття оточення, на патологічну заглибленість у свої переживання. Його дії автоматичні, рухові порушення виявляються в інтенсивних, безглуздих, агресивних діях із неймовірною жорстокістю, злостивістю. У цьому стані вони звичайно не тікають, а зі злістю й люттю нападають на уявних ворогів.

У клініці патологічного сп'яніння розрізняють дві форми: епілептоїдну й параноїдну. ГІри епілептоїдній формі спостерігаються різке психомоторне порушення, тяжке порушення свідомості, безглузда агресія, буйство, лють. Після патологічного сп'яніння настає амнезія, того, що трапилося, хворі не пам'ятають.

Параноїдній формі характерні певна маревна цілеспрямованість дій, викривлене сприйняття дійсності, тривога, страх, гнів. Спостерігаються маревні і галюцинаторні переживання. Хворі схильні до тяжких агресивних дій. Як правило, патологічне сп'яніння триває від кількох хвилин до 3-4 годин і закінчується глибоким сном. Спогади про минуле уривчасті або не зберігаються зовсім.

Судово психіатрична оцінка. За наявності патологічного сп'яніння людина неосудна, не може усвідомлювати своїх дій і керувати ними. Патологічне сп'яніння людина може переживати лише один раз у житті.

У всіх випадках наркоманії особа визнається осудною, і тільки при гострому психічному стані в момент вчинення правопорушення може визнаватися неосудною.