- •Семінар 6. Відповідність у перекладі. Норма перекладу. План
- •1. Перекладацькі відповідники
- •Еквівалентні відповідники
- •Варіантні та контекстуальні відповідники
- •Перекладацькі трансформації
- •2. Міжмовні лексичні відповідники.
- •3. Норма перекладу
- •4. Особливості перекладу текстів різної функціонально-жанрової належності
- •5. Переклад безеквівалентних одиниць.
4. Особливості перекладу текстів різної функціонально-жанрової належності
Урахування особливостей жанру та стилю у перекладі.
У перекладі всі аспекти тексту оригіналу пов*язані між собою. Перекладач одночасно проводить обробку граматичної, лексичної, стилістичної, загальнотекстової та комунікативної інформації.
Лексика та граматика залежать одна від одної та тісно пов*язані з жанрово-стилістичними проблемами, оскільки до стилістичних характеристик тексту належать і частотність вживання певних слів, і використання певних граматичних форм та структур.
Серед жанрово-стилістичних труднощів перекладу слід назвати:
переклад фразеологізмів;
переклад власних назв;
переклад інтернаціоналізмів;
переклад етноспецифічної лексики;
переклад іменникових безсполучникових зрощень (stonewall phrases/noun-plasters).
Причинами існування жанрово-стилістичних проблем є певні розбіжності у стилістичних та жанрових нормах подачі інформації в текстах різних стилів англійською та українською мовами, особливості вживання в них певної лексики та сталих виразів.
Перекладаючи тексти слід також пам*ятати про розбіжності в організації та характеристиках документації англійською та українською мовами.
Під час перекладу тексти повинні бути повністю адаптовані до стилістичних та жанрових норм, що існують в мові та культурі щодо перекладу відповідних текстів.
Неврахування зазначених розбіжностей у перекладі спричиняє стилістичні перекладацькі помилки, які хоча й розглядаються як менш серйозні недоліки перекладу ніж смислові помилки, все ж знижують якість перекладу.
Головними способами розв*язання зазначених проблем перекладу є:
ідентифікація проблеми;
застосування адекватних прийомів перекладу, використання граматичних конструкцій та лексичних елементів (слова, словосполучення) та фразеологічних одиниць;
прагматична адаптація тексту оригіналу під час перекладу;
формування стійких навичок подолання різнорідних стилістичних проблем перекладу з урахуванням норм цільової мови та жанрових норм культури мови оригіналу.
Завдання перекладача полягає не в тому, щоб виразити своє власне ставлення до тексту, а в тому, щоб відтворити у перекладному тексті об*єктивний аналог вихідного тексту, включаючи не лише його загальні властивості, як знаряддя мовленнєвого впливу, але і особливості його внутрішньої будови. Слід виділити найбільш функціонально навантажені його елементи, що підлягають обов*язковому відтворенню та елементи, які можна видозмінити або вилучити. Усе це відбувається під час доперекладацького аналізу, під час якого визначають також жанрову належність тексту. Для кожного елементу характерна своя шкала цінностей елементів змісту — що суттєво в тексті одног остилю, може виявитися несуттєвим у тексті іншого стилю.
Щоб одержати повноцінний переклад, до перекладача висувають наступні вимоги:
грунтовне знайомство з предметом, про який ідеться в оригінальному тексті;
досить добре знання мови оригіналу та її лексико-граматичних особливостей у порівнянні з мовою перекладу;
знання основ теорії перекладу, а також прийомів техніки перекладу та уміння користуватися ними;
чітке уявлення про характер функціонального стилю у двох мовах;
знайомство з умовними позначеннями, скороченнями, системами мір та ваги в мовах оригіналу та перекладу;
добре володіння мовою перекладуі правильне вживання термінології.
Особливості науково-технічної літератури:
спеціальні форми дієслів;
безособові та неозначено-особові речення;
переважання теперішнього часу;
велика кількість складних слів та слів із абстрактним значенням;
номінативність тексту;
високий рівень узагальнення у російських та українських текстах;
велика кількість термінів.
Особливості науково-популярних текстів порівняно з науково-технічними текстами :
менше термінів;
нижча щільність інформації;
відхилення у бік розмовної лексики;
менше засобів для підкреслення об’єктивності інформації;
спеціальні засоби зближення з аудиторією (розмовна лексика, прямі звертання тощо);
емоційно-оцінні засоби для зацікавлення читача;
цитування;
фразеологізми та образні кліше;
естетична інформація передається засобами художньої літератури.
Характерні риси есе:
лаконічне висловлення думок;
чіткий розподіл на абзаци;
сильна логічна та емоційна аргументація;
надмірне вживання порівнянь, епітетів тощо.
Близькими до есе є журнальні статті.
