2.3. Діяльність виробничого кооперативу.

Господарський кодекс України визначає, що виробничий кооператив відповідно до його статуту самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює її планування та організацію. Кооперативи самостійно розробляють програми і плани економічного та соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах членів кооперативу. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом. Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, представництва без створення юридичної особи. Виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Оподаткування, облік і звітність в виробничому кооперативі здійснюються у порядку, передбаченому законодавством.

Виробничий кооператив реалізує свою продукцію, надає послуги за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством, - за державними цінами і тарифами [7, с. 39].

Відносини виробничого кооперативу з іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності встановлюються на основі договорів.

Доход виробничого кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманого персоналу. Доход спрямовується на сплату податків та інших обов'язкових платежів, на погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо [1].

Законодавством передбачена можливість здійснення виробничим кооперативом зовнішньоекономічної діяльності.

2.4. Припинення діяльності виробничого кооперативу.

Стаття 109 Господарського кодексу України визначає дві форми припинення діяльності виробничого кооперативу – реорганізація та ліквідація.

Реорганізація кооперативу — це форма його припинення як юридичної особи з переходом його справ (прав і обов'язків) та майна в порядку правонаступництва до інших осіб.

Стаття 109 Господарського Кодексу України передбачає можливість реорганізації виробничого кооперативу за рішенням загальних зборів членів кооперативу у підприємства інших форм господарювання. У Законі України «Про кооперацію» передбачені форми реорганізації виробничого кооперативу - злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Їх можна поділити на 2 групи:

1) за яких кооператив припиняється як юридична особа (злиття, поділ, перетворення);

2) за яких кооператив як юридична особа зберігається (приєднання, виділення).

Злиття як форма реорганізації має місце тоді, коли два або більше кооперативів об'єднуються в один новий, вони припиняють своє існування. При цьому до новоствореного кооперативу переходять усі права та обов'язки кооперативів, які злилися. Кооператив може бути утворений таким шляхом тільки тоді, коли зливаються 2 чи більше кооперативів [16, с. 104].

Злиття кооперативів провадиться на основі рішення загальних зборів кожного з кооперативів, які зливаються. На загальних зборах (або зборах уповноважених) треба затвердити правочин, на основі якого має відбутися злиття. Правочин повинен бути затверджений спочатку загальними зборами (зборами уповноважених) кооперативів, що зливаються.

Правочин про злиття кооперативів є підставою для розробки та затвердження статуту новоствореного кооперативу, в якому обов'язково повинно бути зазначено, що він є правонаступником кооперативів, що злилися, і вказано його нову назву.

Дуже близькою за змістом до злиття є така форма реорганізації, як приєднання, за якої один кооператив входить до складу іншого, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Права та обов'язки приєднуваного кооперативу переходять до того кооперативу, що припиняє своє існування. Кооператив, що приєднався, припиняє своє існування [25, с. 124].

З дня реєстрації статуту всі кооперативи, які злилися або увійшли до складу іншого кооперативу, вважаються такими, що припинили свою діяльність, і всі їх права та обов'язки переходять у разі злиття — до новоствореного внаслідок злиття кооперативу, а у разі приєднання — до існуючого кооперативу, до якого увійшли інші кооперативи.

Поділ означає, що на базі одного кооперативу виникає 2 або більше нових, а цей перший — припиняє своє існування. Майно поділеного і припиненого кооперативу розподіляється між новоствореними.

3 дня реєстрації статутів новостворених кооперативів, які виникли внаслідок поділу певного кооперативу, до них переходять від розділеного кооперативу права та обов'язки згідно з постановою загальних зборів. Розподілений кооператив вважається припиненим з моменту державної реєстрації всіх новостворених кооперативів.

Виробничі кооперативи можуть перетворюватися на господарські товариства різних видів. Проте, визначивши частку кожного члена кооперативу у вартісному вираженні його майна, можна перетворити його у товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство чи інший вид господарського товариства [30, с. 257].

Надзвичайно важливе значення має документальне (юридичне) закріплення реорганізації. Обов'язково повинен бути правочин (якщо має місце злиття чи приєднання), рішення загальних зборів, статути новостворених внаслідок реорганізації кооперативів. Ці документи можна вважати установчими, які необхідно представити для державної реєстрації.

Ліквідація кооперативу спричинює припинення його діяльності без переходу прав та обов'язків до інших осіб у порядку правонаступництва. Оскільки кооператив є добровільним об'єднанням, то і діяльність його, за загальним правилом, може бути припинена в добровільному порядку за рішенням загальних зборів [26, с. 354].

У випадках, передбачених законом, кооператив може бути ліквідовано за рішенням суду.

Єдиною підставою для ліквідації кооперативу за рішенням загальних зборів є воля більшості членів кооперативу. Жоден державний орган не має права примусити кооператив до самоліквідації або заборонити йому це зробити.

Ліквідаційна комісія обирається загальними зборами членів кооперативу або призначається судом (якщо рішення про ліквідацію кооперативу ухвалив суд).

Обов'язками ліквідаційної комісії є: точне встановлення пасиву й активу кооперативу, розшук, оцінювання та реалізація майна, стягнення боргів, складання ліквідаційного балансу, вироблення плану ліквідації майна і задоволення вимог кредиторів, виконання цього плану й складання ліквідаційного звіту.

З моменту призначення ліквідаційної комісії вона одержує від правління правомочності з управління справами цього кооперативу. Комісія користується всіма правами правління відповідно до статуту і може укладати всі правочини, якщо вони потрібні для ліквідації кооперативу, представляти кооператив, що ліквідується, в інших випадках. Правління припиняє свою діяльність.

Ліквідаційна комісія, обрана загальними зборами членів кооперативу, підлягає контролю з боку ревізійної комісії кооперативу до завершення ліквідації.

Майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об'єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом.

Майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) або зараховується до доходу бюджету. При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна. Ліквідація вважається завершеною, а кооператив таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення органом державної реєстрації запису про це до державного реєстру [2].

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку виробничого кооперативу.

Серед завдань нового тисячоліття в Україні постало завдання відродження кооперативного руху, побудови та відтворення кооперативної інфраструктури в тому обсязі, який необхідний для заповнення економічної ніші, втягнення в економіку України додаткових матеріальних та людських ресурсів. При цьому слід пам’ятати, що кооперативи – структури соціальної економіки, вони вирішують не тільки економічні, але й соціальні завдання, основна увага в них приділяється не капіталу, а людині. Особливість кооперативів полягає в тому, що отриманий ними прибуток в основному отримує той, хто там працює. Кооперативи самі вирішують соціальні проблеми своїх членів на засадах самодостатності себе самих та своїх членів, а отже тим самим зменшують тиск на державний бюджет. Цей аспект проблеми соціальної економіки зумовлює інтерес соціальної, демократичної, правової держави до вироблення стратегії та тактики підтримки кооперативного руху[20, с. 97].

Нормальному розвитку й функціонуванню виробничої кооперації в Україні, на наш погляд, сьогодні перешкоджають ряд факторів:

1) суперечливість та безсистемність національного законодавства про виробничу кооперацію, зокрема неузгодженість норм ГК України про виробничі кооперативи і норм Закону України «Про кооперацію», необхідність кодифікації деяких законодавчих норм у ГК України та внесення змін до глави 10 ГК України;

2) відсутність чіткої та послідовної державної економічної політики щодо розвитку виробничої кооперації в Україні;

3) дефіцит у виробничих кооперативів власних обігових коштів та дорожнеча банківського кредитування;

4) необхідність створення національної спілки виробничих кооперативів України;

5) потреба у державній підтримці, зокрема пільговому оподаткуванні, виробничих кооперативів;

6) необхідність подальшого вдосконалення законодавства про виробничу кооперацію, зокрема з питань кооперативних відносин власності, майнової самостійності виробничих кооперативів, майнової відповідальності кооперативу та його членів, соціальної спрямованості діяльності виробничих кооперативів тощо.

Таким чином, виникає потреба реанімувати кооперативну ідею і виробничу кооперацію зокрема. За допомогою приватноправових засобів це може відбутися двома шляхами: запозичення передового досвіду, сталого і виправданого практикою механізму регулювання їх діяльності або вироблення власного підходу. Вважаємо, що перший шлях є найбільш виправданим і може здійснюватися на засадах адаптації національного кооперативного законодавства до вимог законодавства Європейського Союзу про компанії [20, с. 98].

Зазначене потребує подальшого вдосконалення національного кооперативного законодавства з питань кооперативних відносин власності, майнової самостійності виробничих кооперативів, майнової відповідальності кооперативу та його членів за його боргами, соціальної спрямованості діяльності виробничих кооперативів тощо; розробки та затвердження на рівні держави чіткої і послідовної економічної політики, спрямованої на всебічний розвиток виробничої кооперації; створення спілки виробничих кооперативів України; надання з боку держави пільг, в тому числі у сфері оподаткування і кредитування виробничих кооперативів.

На підставі зазначеного, можна зробити висновок, що діючі в Україні виробничі кооперативи змушені здійснювати свою діяльність у вкрай недосконалому правовому полі, що, безперечно, знижує ефективність їх діяльності та не сприяє розвиткові виробничої кооперації в цілому. У Законі України «Про кооперацію» залишились певні невирішені питання діяльності виробничих кооперативів, які стосуються: мети створення і мети діяльності кооперативу; необхідності закріплення основних умов виходу з кооперативу з належним особі паєм; одержання членами кооперативу частини прибутку від його діяльності у вигляді виплати часток доходу на паї і кооперативних виплат тощо. Деякі положення Закону України «Про кооперацію» суперечать або не співвідносяться з відповідними положеннями ЦК і ГК. В свою чергу норми ЦК і ГК про виробничі кооперативи потребують подальшого узгодження й вдосконалення.

Для гармонізації українського кооперативного законодавства із законодавством ЄС доцільно запровадити правовий статус кооперативів як некомерційних організацій, з урахуванням того, що отримуваний дохід спрямовується на відшкодування затрат та на розвиток кооперативу. Це має сполучатися з більш сприятливим режимом оподаткування, що буде сприяти розвитку кооперації в Україні, що, в свою чергу, має важливе стратегічне значення для держави, Поряд з цим може бути збережено нині чинний вид кооперативів як комерційних організацій, який має важливе значення на перспективу [26, с. 356].

Серед основних заходів, що сприятимуть оптимізації діяльності виробничих кооперативів в Україні, можна виділити наступні: проведення галузевого і міжгалузевого моніторингу законодавства про кооперацію взагалі та виробничу зокрема; узгодження законодавства про виробничу кооперацію шляхом внесення відповідних змін й доповнень до ЦК, ГК та Закону України «Про кооперацію»; розроблення державної програми розвитку виробничої кооперації в Україні; здійснення заходів державної підтримки виробничих кооперативів; створення об’єднань виробничих кооперативів в Україні з місцевим та загальнодержавним статусом.

В.О. Коверзнев вважає за доцільне закріплення в конституційному законі про власність кооперативної власності як окремого виду власності в України та основних особливостей її правового режиму. Її специфіка полягає в тому, що вона частково може бути віднесена до приватної, а частково до публічної власності. Елементами публічної власності є створення неподільних фондів та передання їх у разі ліквідації кооперативу кооперативній спілці, такі спілки доцільно організувати законодавчо за територіальною ознакою. Запропоновані кроки відповідатимуть європейському досвіду організації співпраці на кооперативних засадах.

Основні висновки дослідження правового статусу виробничого кооперативу як учасника господарських відносин полягають у наступному:

• виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством і розподілі доходів між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Правове регулювання виробничих кооперативів здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про кооперацію». Проаналізувавши зазначені нормативно-правові акти, ми відмітили принципову відмінність у формулюваннях, тому з метою запобігання розвитку негативних тенденцій у господарсько-правовому забезпеченні статусу та діяльності виробничих кооперативів необхідно узгодити термінологію про виробничі кооперативи Цивільного і Господарського кодексів України та ЗУ «Про кооперацію», взявши за основу термінологію Господарського кодексу, предметом регулювання якого є господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності, і учасником яких є виробничий кооператив;

• джерелами формування майна виробничого кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди;

• членство у виробничому кооперативі це – сукупність правових норм законів і підзаконних внутрішніх локальних правових актів, якими встановлено певні правила щодо порядку та умов вступу громадян до підприємства кооперативного типу, юридичного оформлення цього факту, виникнення статутних прав та обов’язків у цих громадян-членів, а також правила щодо припинення перебування громадян у складі членів підприємств кооперативного типу. Членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яким виповнилося 16 років. Закон України «Про кооперацію» допускає асоційоване членство для осіб, які визнають статут кооперативу та внесли пай. Порядок прийняття осіб до членів виробничого кооперативу складається з: подання особою заяви правлінню (голові) кооперативу, розгляд та винесення правлінням у місячний термін рішення про прийняття до кооперативу, затвердження такого рішення простою більшістю голосів членів кооперативу, присутніх на загальних зборах. Члени виробничого кооперативу володіють, передбаченими законодавством та статутом, правами та обов’язками;

• виробничий кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Мінімальна кількість членів виробничого кооперативу– не менше, як три особи. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут. Управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Управління виробничим кооперативом здійснюється за допомогою загальних зборів, правління (голови) кооперативу та ревізійної комісії (ревізора) кооперативу;

• виробничий кооператив відповідно до його статуту самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює її планування та організацію. Кооперативи самостійно розробляють програми і плани економічного та соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах членів кооперативу. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом;

• у законодавстві закріплені дві форми припинення діяльності виробничого кооперативу – реорганізація та ліквідація. Реорганізація кооперативу — це форма його припинення як юридичної особи з переходом його справ (прав і обов'язків) та майна в порядку правонаступництва до інших осіб. Закон України «Про кооперацію» передбачені форми реорганізації виробничого кооперативу - злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Ліквідація кооперативу спричинює припинення його діяльності без переходу прав та обов'язків до інших осіб у порядку правонаступництва. Оскільки кооператив є добровільним об'єднанням, то і діяльність його, за загальним правилом, може бути припинена в добровільному порядку за рішенням загальних зборів, проте у випадках, передбачених законом, кооператив може бути ліквідовано за рішенням суду;

• визначено фактори, які перешкоджають нормальному розвитку й функціонуванню виробничої кооперації в Україні:1) суперечливість та безсистемність національного законодавства про виробничу кооперацію, зокрема неузгодженість норм ГК України про виробничі кооперативи і норм Закону України «Про кооперацію», необхідність кодифікації деяких законодавчих норм у ГК України та внесення змін до глави 10 ГК України; 2) відсутність чіткої та послідовної державної економічної політики щодо розвитку виробничої кооперації в Україні; 3) дефіцит у виробничих кооперативів власних обігових коштів та дорожнеча банківського кредитування; 4) необхідність створення національної спілки виробничих кооперативів України; 5) потреба у державній підтримці, зокрема пільговому оподаткуванні, виробничих кооперативів;

6) необхідність подальшого вдосконалення законодавства про виробничу кооперацію, зокрема з питань кооперативних відносин власності, майнової самостійності виробничих кооперативів, майнової відповідальності кооперативу та його членів, соціальної спрямованості діяльності виробничих кооперативів тощо. Серед основних заходів, що сприятимуть оптимізації діяльності виробничих кооперативів в Україні, можна виділити наступні: проведення галузевого і міжгалузевого моніторингу законодавства про кооперацію взагалі та виробничу зокрема; узгодження законодавства про виробничу кооперацію шляхом внесення відповідних змін й доповнень до ЦК, ГК та Закону України «Про кооперацію»; розроблення державної програми розвитку виробничої кооперації в Україні; здійснення заходів державної підтримки виробничих кооперативів; створення об’єднань виробничих кооперативів в Україні з місцевим та загальнодержавним статусом.

Список використаної літератури

Нормативно-правові акти

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV (із змінами та доповненнями)// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, № 19-20, № 21-22, ст.144 [Електронний ресурс].

2. Закон України від 10 липня 2003 р. "Про кооперацію" // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 5

3. Закон України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію" // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 39. - Ст. 261.

4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356.

Спеціальна література

5. Аграрне право України : підручник / за ред. В. З. Янчука. — 2-е вид., перероб. та допов. — К. : Юрінком Інтер, 2000. — С. 308—309

6. Андрейцев В.І. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / В. І. Андрейцев, В. Е. Беляневич, О. А. Беляневич, Г. В. Бойко, Г. Д. Болотова, Є. В. Булатов, О. М. Вінник, О. П. Віхров, В. Н. Гайворонський; Акад. прав. наук України. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 688 c. - Бібліогр.: 518 назв.

7. Бабенко С. Г. Стратегія розвитку кооперативного сектора економіки України / С. Г. Бабенко // Економіка і прогнозування. - 2003. - № 4. - С. 38-51

8. Беляневич О.А. Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. / О. А. Беляневич, О. М. Вінник, В. О. Джуринський, О. А. Заярний, О. В. Кологойда, І. М. Кравець, І. В. Лукач, Н. Б. Пацурія, П. О. Повар, В. В. Поєдинок, А. В. Попова, В. В. Радзивілюк, В. С. Щербина; ред.: В. С. Щербина; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 527 c. - Бібліогр.: с. 526-527.

9. Вінник О. М. Господарське право: курс лекцій / О. М. Вінник. – K.: Атіка, 2004. – 158 с.

10. Вінник О. М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище / О. М. Вінник. - К. : Знання, 1998. - 308 c.

11. Вінник, О. М. Виробничі кооперативи: правове становище і шляхи вдосконалення правового регулювання [Текст] / О. М. Вінник // Вісник Київського націонаїьного університету ім. Тараса Шевченка. — Юридичні науки. — Вип. 37. — К, 2000. — С. 16-21.

12. Гафурова О.В. Деякі питання права членства у сільськогосподарському кооперативі / О.В. Гафурова // Наукові записки. Юридичні науки. – К.: Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія», 2003. – Т. 21. – С. 51-56.

13. Гафурова, О. В. Майнові права й обов'язки членів сільськогосподарських виробничих кооперативів [Текст] / О. В. Гафурова // Проблеми законності. Вип. 57. - Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого / відп. ред. В. Я. Тацій ; ред. и предисл. М. І. Панов [та ін.] , 2002. - С. 71-76

14. Добкіна К. Р. Особливості правового статусу виробничих кооперативів, як суб’єкта господарювання [Текст] / К. Р. Добкіна, Т. О. Перерва // Молодий вчений. — 2014. — №11.

15. Єрьоменко В. В. Підстави виникнення трудових правовідносин у колективних сільгосппідприємствах, селянських (фермерських) господарствах, кооперативах / В. В. Єрьоменко // Право України. – 1997. – № 6. – С. 51–55.

16. Загнітко О. Кооперативи як суб’єкти господарювання / О. Загнітко, В. Малига // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 11. – С. 103–109.

17. Коверзнев В.О. Правова природа членських відносин у виробничих кооперативах / В. О. Коверзнев // Юридична Україна. – 2012. – № 2 (110). – С. 78-86.

18. Коверзнев В. О. Загальна характеристика господарсько-правового забезпечення діяльності виробничих кооперативів / В. О. Коверзнев // Форум права. – 2011. –№ 4. –С. 376–385 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ FP/2011-4/11kvodvk.pdf

19. Коверзнев В. О. Правовий режим майна виробничих та інших видів кооперативів / В. О. Коверзнев // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – № 3 (22). – С. 75-80.

20. Коверзнев В.О. Перспективи розвитку кооперативного законодавства України в контексті Європейського досвіду / В.О.Коверзнев, О.М. Переверзев // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2012. – № 4. – С. 96-101.

21. Коверзнев В.О. Проблемні питання майнової відповідальності виробничих кооперативів та їх членів / В. О. Коверзнев // Юридична Україна. – 2011. – № 12 (108). – С. 91-96..

22. Мавліханова, P. В. Особливості статуту виробничого кооперативу [Текст] Р. В. Мавліханова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — 2004. — № 1. — С. 278-290.

23. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 463-493. // Кол. авт.: Знаменський Г.Л., Хахулін В.В., Щерби-на В.С. та ін., всього 48 осіб.

24. Піддубна В. Ф. Цивільно-правовий статус виробничого кооперативу / В. Ф. Піддубна // Університетські наукові записки : часопис / Хмельниц. ун-т упр. та права. – Хмельницький, 2014. – № 4. – C. 69–79.

25. Похиленко І.С. Поняття виробничого кооперативу як організаційно-правової форми суб'єктів малого підприємництва / І.С. Похиленко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 3. 21.

26. Проценко Т.П. Сучасний стан та правове забезпечення кооперації в Україні/ Т.П. Проценко // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип. 11.-К., 2000.

27. Уркевич В. Майнові фонди сільськогосподарського кооперативу: сутність та правова регламентація / В. Уркевич // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 1.)

28. Цивільне право України. Особлива частина / за ред.: О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.

29. Цивільний кодекс України: Коментар / за заг. ред. Харітонова Є. О., Калітенко О. М. – Х. : Одіссей, 2003. – 856 с.

30. Щербина В. С. Господарське право [Текст] : підручник / В. С. Щербина. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - 636 с.