4. Модель життєдіяльності людини

Ю.М.Куражковський (1923-2007), доктор біологічних наук, професор, потомок древнього дворянського роду, що 300 років існував у Росії, теоретик заповідної справи, сформулював закон збереження життя:

«Життя може існувати лише в процесі руху крізь живе тіло потоків речовини Р, енергії Е та інформації І».

Інтенсивність потоків Р, Е, І в системі «Л-ЖС» постійно змінюється. Людина і ЖС гармонічно взаємодіють і розвиваються лише за умови, коли потоки Р, Е, І знаходяться в межах, які сприятливо сприймаються Л і ЖС. Будь-яке збільшення або зменшення звичних рівнів потоків супроводжується негативним впливом на Л, техносферу або природнє середовище.

Розподіл впливу потоків Р, Е, І описується нормальним законом розподілу ймовірностей (кривою Гауса).

Змінюючи величину будь-якого потоку від мінімально значимої до максимально можливої, можна пройти низку характерних станів взаємодії у системі «Л-ЖС»:

1. комфортний (оптимальний), коли потоки відповідають оптимальним умовам взаємодії: створюють оптимальні умови діяльності і відпочинку, умови для найбільшої працездатності і гарантують збереження здоров’я Л і цілісності складових ЖС.

2. допустимий, коли потоки, діючи на Л і ЖС не чинять негативного впливу на здоров’я, але призводять до дискомфорту, знижуючи ефективність діяльності Л. При цьому в організмі Л. не виникає негативних незворотних процесів, і в середовищі її існування (ЖС) – теж.

3. небезпечний – коли потоки Р, Е, І перевищують допустимі рівні і чинять негативний вплив на здоров’я Л, викликаючи при довготривалому впливі захворювання і (або) призводять до деградації елементів ЖС (природи, техносфери).

4. надзвичайно небезпечний, коли потоки високих рівнів за короткий час можуть нанести травму, привести Л до летального наслідку, викликати руйнування в техносфері і природному середовищі.

Із цих чотирьох станів взаємодії Л з ЖС лише перші два (комфортний і допустимий) відповідають позитивним умовам повсякденної життєдіяльності, а два інших (небезпечний і надзвичайно небезпечний) – недопустимі для процесів життєдіяльності Л, збереження і розвитку ЖС.

Тоді можна дати точне наповнення змістом терміну НЕБЕЗПЕКА.

Небезпека – це стан системи «Л-ЖС», при якому інтенсивності потоків Р, Е, І в цій системі відрізняються (в більшу чи меншу сторону) від комфортних (оптимальних) значень.

Безпека – це ……………..

(Як можна охарактеризувати поняття БЕЗПЕКА в системі Л-ЖС?)

Рис. 1. Модель життєдіяльності людини

Походження термінів безпека і небезпека в українській мові пов’язують із давньою міфологією. На відміну від російської мови, в якій первинним (кореневим) словом є "опасность" і похідним від нього "безопасность" етимологія українських слів інша. Первинним словом є "безпека", а похідним від нього "небезпека", що на перший погляд суперечить логіці утворення цих понять, адже небезпека є поняттям первинним, а захист і безпека – вторинним. Звісно, останньою логічною схемою повинні були користуватися й українці, як і всі інші народи. Детальний аналіз слів безпека та небезпека показав, що причина полягає у використанні спільного кореня "пек", який і є уособленням небезпеки.

В стародавній українській міфології – Пек (Пекун, Пек-Осика, Щезби) – бог або, вірогідніше, цар пекла, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Згідно з повір'ями Пек – великий чортисько, кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний. Він живе глибоко під землею, сидить на троні, що височіє над пеклом і ретельно стежить, як туди провалюються душі грішників, де їх мучить його прислуга – пекельники та чорти. Проте, Пек, за повір’ями, лякливий, надто боїться животворящого світла бога Сонця Чура (звідси давнє прислів'я: "Чур тобі, Пек!").

Отже слово "безпека", складається з двох частин: префіксу "без" та кореня "пек" (пека), що означає відсутність впливу цього страшного персонажу, уособлення всякої біди та небезпеки. Відповідно, слово "небезпека" має заперечний префікс "не", відтак в цілому поєднання префіксів "не" та "без" означає, що дія відбулась не без участі чогось. Отже "небезпека" означає – не без участі міфічного персонажу Пека, чи його впливу на ті чи інші обставини.

Безпека досягається збалансованістю взаємовідношень між людиною, соціумом (суспільством), природним і техногенним середовищами.

Що є протидією потенційним небезпекам в життєвому середовищі?

• державна система підтримки безпеки людини (освіта, органи правопорядку, цивільний захист, охорона праці, охорона здоров’я тощо);

• індивідуальна захищеність особи (психофізіологічний стан, мотивація, знання, уміння, користування індивідуальними засобами захисту тощо).