2013-14 н.р.
Л = 16 год.;
Пр = 12 год.;
Сам. = 26 год.
Всього = 54 год.
Підсумковий контроль – диф.залік.
Правила МРОЗ:
Л = 8·2б = 16 б.
Пр. = 6·5б = 30 б.
Сам. = 34 б.
Тест = 20·1б = 20 б.
100 б.
Лекція 1 теоретичні основи безпеки життєдіяльності
1. Терміни і визначення. Ієрархія потреб людини
2. Умови життєдіяльності українських громадян. Статистика
3. Сучасна парадигма безпеки
4. Модель безпечної життєдіяльності людини
5. Системний підхід в БЖД
6. Небезпеки, їх класифікація та захист від них
Смирнов в.А., Дикань с.А. Безпека життєдіяльності (Полтава, 2007): http://www.Scribd.Com/doc/85480504/безпека-життєдіяльності
Смирнов В.А., Дикань С.А., Пахомов Р.І. Безпека невиробничої діяльності: навч.посібник. – К. Освіта України. – 2011. - 304 с.
Смирнов В.А., Дикань С.А. Безпека життєдіяльності: Університетський курс. – К., Кафедра. – 2012. - 304 с.
1. Терміни і визначення. Ієрархія потреб людини
Ми починаємо вивчати безпеку життєдіяльності. Якщо поставити питання, чому життєдіяльність буває небезпечною, треба спочатку дати визначення, що таке життєдіяльність і що таке безпека. І поставити питання, в яким умовах відбувається життєдіяльність наших громадян.
Життєдіяльність складається з двох слів: життя і діяльність.
Життя є найвищою формою існування матерії; воно закономірно виникає при певних умовах у процесі розвитку матерії, це спосіб існування білкових тіл.
Діяльність — специфічна, властива лише людині форма активного відношення до навколишнього середовища; зміст діяльності полягає у доцільній зміні і перетворенні оточуючого світу. Для інших живих створінь діяльність не характерна, для них характерна активність.
Життєдіяльність — усвідомлена діяльність людини, спрямована на її самореалізацію із урахуванням життєвих потреб і можливостей.
Яких потреб? Всі людські потреби класифікував і розставив у ієрархічному порядку американський психолог, українець за походженням Абрахам Маслоу (1908-1970) у вигляді т.зв. піраміди базисних потреб людини.
Потреби особистості утворюють ієрархію, в основі якої (на найглибших шарах) лежать біологічні потреби і потреби безпеки життєдіяльності, а наступні її рівні належать соціальним потребам.
Найвищим проявом потреб людини є потреба у самореалізації, самоствердженні, у творчій діяльності.
Вузлове положення теорії Абрахама Маслоу — при незадоволенні потреб нижчих ієрархічних рівнів, наприклад, первинних потреб (у тому числі — безпеки життєдіяльності) проблема щодо задоволення потреб вищих ієрархічних рівнів втрачає свою актуальність.
До речі, у середньостатистичного громадянина фізіологічні потреби задоволені на 85%, потреба у безпеці – на 70%, потреба у любові – на 50%, потреба у самоповазі – на 40%, а потреба у самореалізації – на 10%.
Досвід тисячоліть довів, що будь-яка діяльність людини, корисна для його існування, водночас може бути джерелом небезпек, негативних впливів, призводити до травматизму, захворюванням, а підчас смерті. Це явище має назву ризик-симметрії: підвищення якості життя, яким супроводжується життєдіяльність людини, неодмінно несе в собі нові загрози й небезпеки. Шкоду людині маже нанести будь-яка діяльність: трудова, навчальна, а також відпочинок і розваги.
В той же час будь-яка діяльність може бути захищена, зменшений ризик деструктивних впливів і шкідливих наслідків. Тому безпека – об’єктивна потреба будь-якої життєдіяльності. Ці тези складають основу теорії і методики вирішення загальної проблеми – забезпечення безпеки життєдіяльності людини в усіх видах його діяльності.
10 вересня 2012 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію щодо визначення поняття «безпека людини». Асамблея ухвалила, що концепція безпеки людини охоплює право людей на життя в умовах свободи і гідності, а також свободи від злиднів і безвиході. Порівняймо зі ст.3 Конституції України:
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю.
Як бачимо, про злидні і безвихідь тут нічого не сказано. Але це передбачається як само собою зрозуміле, якщо заглибитися в теорію базисних потреб людини А. Маслоу…
Генассамблея ООН ухвалила, що безпека людини є підходом для надання державам-членам ООН допомоги у виявленні і розв’язанні масштабних і міждисциплінарних проблем, що стосуються їх виживання, джерел засобів до існування і гідності їх народів. Держави-члени ООН заявили, що усі люди мають право користуватися усіма своїми правами і всебічно розкривати свій людський потенціал в умовах рівності можливостей.
Члени Асамблеї вирішили, що концепція безпеки людини передбачає «прийняття превентивних заходів, направлених на посилення захисту і розширення прав і можливостей усіх людей і общин». Концепція безпеки визнає взаємозв’язок між миром, розвитком і правами людини, і в однаковій мірі враховує громадські, політичні, економічні, соціальні і культурні права.
В документі зазначається, що концепція безпеки людини не передбачає застосування сили або загрози її застосування чи вимушених заходів, а безпека людини не підміняє собою безпеки держав. «Безпека людини основана на національній відповідальності», - говориться в резолюції. Мається на увазі відповідальність держави перед своїм народом. Якщо раніше поняття безпеки ототожнювалося з поняттям безпеки держави, а у випадку якихось негараздів, бід, катастроф вважалося, що люди самі як-небудь облаштуються, то тепер в центр уваги поставлена Людина. Тобто відповідальність за забезпечення безпеки своїх громадян має нести держава, суспільство.
Тоді виникає питання, що ж слід розуміти під цим всеосяжним терміном «безпека» (safety, security) якими ж напрямками діяльності повинна опікуватися держава для забезпечення безпеки своїх громадян?
Ці напрямки вперше були окреслені як концепція забезпечення «людської безпеки» в Доповіді Програми розвитку ООН (ПРООН) від 1994 року, яка виділила сім основних елементів людської безпеки: 1) економічна безпека; 2) продовольча безпека; 3) медична безпека; 4) екологічна безпека; 5) безпека людини; 6) безпека спільнот; 7) політична безпека. Колишній Генеральний секретар ООН, Кофі Анан зазначав: «Людська безпека, у своєму широкому розумінні, включає в себе набагато більше, ніж просто відсутність збройного конфлікту. Вона охоплює права людини, добре управління, доступ до освіти та захисту здоров’я та забезпечення того, щоб кожний індивідуум мав можливість та вибір використати свій потенціал» (відповідно до своїх потреб – за А.Маслоу).
Безпека життєдіяльності — наука, предметом вивчення якої є проблеми безпеки людини при здійсненні нею різноманітної діяльності: матеріальної, духовної, виробничої, трудової, нетрудової та інших. Але, оскільки традиційно проблеми безпеки людини на виробництві вивчаються в курсі Охорони праці, при аналізі небезпек, які загрожують людині, ми будемо розглядати лише позавиробничу сферу, тобто побут. Принагідно зазначимо, що існує ще одна проблематична сфера діяльності людини – у надзвичайних ситуаціях. Цю проблему ми будемо вивчати в курсі цивільного захисту.
Отже, проблема безпеки людини – це проблема державного рівня. Юридичну основу безпеки життєдіяльності становить Конституція України.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 53. Кожен має право на освіту.
В 1997 році затверджено Концепцією національної безпеки України, а в 2003 році прийнято Закон України «Про основи національної безпеки України». В цих документах визначено такі приоритетні напрямки роботи із забезпечення безпечної життєдіяльності населення:
охорона і безпека праці на виробництві:
екологічна безпека;
продовольча безпека;
безпека життєдіяльності у соціально-трудовій сфері (оплата праці, доходи, рівень життя та рівень бідності, охорона та збереження здоров’я, зайнятість та безробіття, демографічний розвиток);
безпека життєдіяльності у невиробничих умовах (профілактика травматизму невиробничого характеру);
безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій.
За кожним із цих напрямків на всіх рівнях управління функціонують відповідні державні служби, створені ради (комітети, комісії), що регулюють роботу із забезпечення безпечної життєдіяльності та контролюють виконання відповідних програм, планів, заходів.
Координація роботи всіх цих комісій, комітетів здійснюється на рівні Національної Ради з питань безпеки життєдіяльності.