4 Впорядкування інформації

У Червоній книзі України про кожний із видів тварин і рослин, занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження або розведення в неволі (культурі), заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформації. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин. Загальний обсяг кожного нарису був обмежений 2300 знаками.

Форма подання відомостей у Червоній книзі України про занесені до неї види тварин і рослин визначається Національною комісією з питань Червоної книги України.

Підстави для занесення видів до Червоної книги можуть бути різними, наприклад, представники родини Орхідні мають доволі складну біологію розвитку (потреба у грибах-симбіонтах, складна екологія запилення), і хоч багатьом із них безпосередня небезпека знищення не загрожує, усі вони занесені до Червоної книги.

Оскільки охорони потребують не лише окремі види, а й рослинні угрупування (фітоценози), українськими ботаніками у 1987 р. було створено Зелену книгу України. Це офіційний державний документ, у якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних рослинних угрупувань, які перебувають під загрозою зникнення, і типових природних рослинних угрупувань, що підлягають охороні.

Важливим елементом охорони рослинного світу та біорізноманіття загалом є заповідні об’єкти. Серед них виділяють природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники та ін.

Природний заповідник — це природоохоронна, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, створена з метою збереження в природньому стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усієб сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування.

Найстаріші заповідники на території України: Канівський природний заповідник (Черкаська обл.) та Кримський природний заповідник (АР Крим).

Біосферний заповідник — це природоохоронна, науково-дослідна установа міжнародного значеня, що створюється з метою збереження в природньому стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природнього середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Найвідоміший на території України біосферний заповідник «Асканія-Нова» (Херсонська обл.).

Національні природні парки — це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природніх комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Одним із найбільших в Україні є Карпатський національний природній парк (Івано-Франківська обл.).

Заказники — це природні території, що виділяються з метою збереження і відтворення природніх комплексів чи їх окремих компонентів.

Залежно від об’єкта охорони заказники діляться на:

— ботанічні;

— гідрологічні;

— геологічні;

— зоологічні.