1.Предмет і завдання ю.П.

Поняття «психологія» походить від грецьких слів ψυχη — душа

і λογος — слово; вчення, що означає знання про душу, про психічне.

Як наука психологія вивчає факти, закономірності та механізми психі-

ки. Юридична психологія вивчає особливості психіки в системі «лю-

дина — право».

Праця індивіда в будь-якій сфері людської діяльності визначається

психічними процесами, що сприяють пізнанню об’єктивних законів

дійсності, відносин між людьми, мотивів і спрямованості їхньої по-

ведінки, психологічної структури окремої особистості. Кожна галузь

праці має притаманні саме їй риси, що певною мірою впливають на

характер відносин людей у процесі конкретних трудових операцій

і розкривають психологічні особливості осіб, які їх здійснюють. Її

різноаспектність визначає необхідність використання в цій діяльності

психологічних закономірностей, виявлених у процесі вивчення її основ-

них характеристик.

Психічне життя людини, пов’язаної із судочинством і правовою

діяльністю, має свої особливості, характер яких визначається виконан-

ням безлічі різноманітних соціальних і правових функцій. Саме дана

обставина сприяла формуванню юридичної психології — науки, яка

досліджує закономірності психіки людини, що виявляються у сфері

Найбільш докладно в юридичній психології вивчаються психічні

властивості особи при здійсненні різноманітних функцій у судочинстві.

Як відомо, ці властивості визначаються процесуальним становищем

особи, її роллю і функціями в процесі судочинства. Юридична психологія вивчає зміни психічних властивостей осіб,

щодо яких здійснюється правосуддя. У результаті цього виникає мож-

ливість розробляти рекомендації з проведення окремих слідчих дій

і встановлення психологічного контакту, а також з обрання способів

виявлення обставин вчиненого злочину, впливу на причетних до нього

осіб з метою одержання достовірної інформації. Вивчення закономірностей, що стосуються зміни психічних

властивостей особи, яка вчинила злочин, дозволяє з’ясувати особли-

вості особи, що виявляються в усвідомленні нею вини, адаптації до

нових умов життя, визначенні своєї належності та ролі в мікросередо-

вищі, де відбувається процес виховного впливу.

До закономірностей, що є предметом вивчення юридичної психо-

логії, належать також зміна і формування психічних властивостей

особи під впливом профілактичної діяльності. Система впливу на осо-

бу охоплює чимало заходів, серед яких політичні, естетичні, моральні,

правові погляди та переконання, що відображають ідеологію суспіль-

ства. У профілактичній діяльності вони виявляються комплексно, але

головна роль належить правовому впливу як системі правових розпо-

ряджень і заборон, обов’язкових для виконання. Правовий виховний

вплив із використанням різноманітних передбачених законом форм

створює передумови для такої правової орієнтації особи, яка забез-

печує попередження правопорушень. Психологічний вплив правового

виховання відбувається в досить широкому діапазоні, чим забезпечу-

ється не тільки здатність особи правильно оцінювати результати своїх

дій, а й поширення такого впливу на інших осіб шляхом одержання

необхідної інформації щодо правозастосовних заходів.

Аналіз наведених закономірностей, що їх вивчає юридична психо-

логія, дає змогу визначити її предмет. Юридична психологія — це

галузь психології, яка вивчає закономірності та механізми психіки

людини у сфері регульованих правом відносин.

Юридична психологія як наука ставить перед собою певні завдан-

ня, що забезпечують розвиток наукових концепцій і розроблення ре-

комендацій із найбільш ефективного здійснення правотворчої, право-

застосовної та правоохоронної діяльності. До них належать:

1) вивчення психології особи юриста (слідчого, прокурора, судді,

адвоката та ін.) і його діяльності, психологічних особливостей юри-

дичної процедури;

2) розгляд психологічної ефективності дії норм права, правотвор-

чого процесу;

3) дослідження психологічної структури злочину та особи право-

порушника, формування антисоціальної установки і методів попере-

джувальної діяльності;

4) вивчення шляхів формування психічної діяльності учасників

судочинства з метою найбільш оптимального виконання завдань право-

суддя;

5) розгляд психологічних основ проведення окремих процесуаль-

них дій з метою найефективнішого здійснення пізнавальної діяльно сті

та її організації;

6) дослідження психологічних закономірностей пенітенціарної ді-

яльності з метою розроблення системи заходів, що сприяють корекції

поведінки засуджених;

7) створення рекомендацій щодо навчання і виховання працівників

правозастосовних органів, спрямованих на формування професійно

необхідних якостей;

8) розроблення практичних рекомендацій для юристів щодо здій-

снення правотворчої, правозастосовної та правоохоронної функцій;

9) забезпечення правозастосовної практики психологічним знан-

ням, розроблення методик психологічної діагностики та судово-

психологічної експертизи;

10) аналіз психологічних характеристик правового виховання гро-

мадян з метою розроблення методів профілактичної діяльності щодо

окремих осіб і груп населення.

Виконання цих завдань покликане сприяти подальшому вдоскона-

ленню правотворчої, правозастосовної та правоохоронної діяльності,

забезпечити практичних працівників науково обґрунтованими реко-

мендаціями з оволодіння професійно необхідними якостями.

2.СИСТЕМА ЮРИД.ПСИХ.

Юридична психологія, досліджуючи різноманітні форми психоло-

гічних явищ у сфері застосування права, має підпорядковувати їх певній

науково обґрунтованій системі, що поєднує комплекс і спрямованість

психологічних знань. Система будь-якої науки передбачає виклад логіки

дослідження, основних його напрямів, структури знань, обґрунтованих

складовими закономірностями. Суміжний характер юридичної психо-

логії, зумовлений її тенденціями і тяжінням, з одного боку, до загальної

психології, а з другого — до юриспруденції, спричиняє певні труднощі

у формуванні її системи. Побудова останньої внаслідок комплексного

характеру досліджуваних питань залежить від домінуючої основи в сис-

темі наукових знань, а також від цілей і завдань, що стоять перед наукою.

Побудова системи юридичної психології за принципами загальної пси-

хології означала б не розв’язання проблеми, а коментування окремих

психологічних закономірностей фрагментарними відомостями з галузі

юриспруденції, тобто поширення проблем власне юридичної психології

в константному і пошуковому матеріалах загальної психології.

З огляду на це система юридичної психології має бути сформована

на інших принципах, що відповідають завданням становлення і розвит-

ку науки, підпорядкованим тим її закономірностям, дослідження яких

забезпечує найбільш плідний розвиток широкого кола юридичних на-

ук. Дослідження у цій галузі знань логічно узгоджуються з усіма фор-

мами і видами правової діяльності, тому в їхню основу покладено

об’єктивно існуючі комплекси правових знань.

Тут важливо зазначити, що побудова системи науки не є одноразо-

вим процесом. Розвиток науки та її окремих галузей, виникнення та

розв’язання нових проблем вносять корективи у формування системи,

змінюючи в ній співвідношення окремих структурних частин, що відо-

бражають рух і вдосконалення її змісту.

Традиційно юридична психологія поділяється на загальну та особ-

ливу частини. До загальної частини належать питання наукознавчого

характеру, а саме: предмет науки, визначення її методів, завдань, місця

в системі наук і власне системи науки. Загальна частина охоплює також

питання з історії юридичної психології в аспекті передумов її виник-

нення, аналіз найважливіших етапів її розвитку, тенденції, що відо-

бразилися у фундаментальних наукових працях, дослідження методо-

логічних засад науки. До структури системи юридичної психології

послідовно входять ті, вже сформовані напрями, за предметом дослі-

дження яких визначаються її окремі частини. Одним із таких розділів

є кримінальна психологія, що вивчає психологічні основи формування

антисоціальної установки, психологічну структуру злочину, діагно-

стику виникнення і розвитку груп антисоціального напряму. Цей роз-

діл охоплює також вивчення психологічної сторони профілактичної

діяльності в її загальносоціальному аспекті і попередження злочинів.

Існуючі форми і методи профілактичної діяльності потребують удо-

сконалення на основі аналізу практики застосування педагогічних,

соціальних, кримінологічних і психологічних даних. Профілактика,

що охоплює окремі групи осіб і застосовується щодо конкретних ін-

дивідів, вимагає знання та урахування психологічних особливостей

групи і особистості, правильної діагностики їхньої спрямованості,

ставлення до моральних цінностей, виявлення і прогнозування ступе-

ня позитивного впливу, що може бути ефективним у тому чи іншому

випадку.

Особлива частина юридичної психології охоплює психологію

судочинства, яка вивчає значний комплекс питань, пов’язаних із пси-

хологічними сторонами судово-слідчої діяльності. До них, зокрема,

належать проблемні питання психологічної характеристики процесу-

альної діяльності, що розглядаються як визначальні в організації

судово-слідчої роботи, професійні якості осіб, які здійснюють прова-

дження у справах, психологічні основи доказування, організації та

планування слідчої і судової роботи. Даний розділ охоплює також

питання, що характеризують психологічні основи окремих процесу-

альних дій, таких як слідчий огляд, допит, пред’явлення для впізнання,

перевірка показань на місці, слідчий експеримент, обшук, призначен-

ня і провадження судово-психологічної експертизи.

Окремим розділом юридичної психології представлена пенітенці-

арна психологія (виправно-трудова чи кримінально-виконавча), що

досліджує психологічні характеристики колективів засуджених, пси-

хологічні основи процесу їхнього виправлення і перевиховання (ко-

рекції). Пенітенціарна психологія досліджує також професійні якості

і психологічні характеристики осіб, які виконують виховні функції,

з метою розроблення рекомендацій з найбільш ефективного справлян-

ня впливу на засуджених.

В юридичній психології з огляду на характер досліджуваних нею

закономірностей як відносно самостійні виділяють чотири основні

галузі: правову, кримінальну, судову та пенітенціарну психологію.

У свою чергу, кожна галузь відповідно до своєї спрямованості дослі-

джує групи психічних закономірностей, що належать до її предмета.

У сучасній юридичній психології виокремлюють нову галузь юри-

дичної психології — правову. Ця галузь покликана вивчати психоло-

гічні особливості дії права як чинника соціальної регуляції поведінки

людини чи групи людей, психологічні закономірності правотворчого

процесу, психологічні механізми правосвідомості та праворозуміння.

В юридичній психології досліджуються не тільки проблеми психоло-

гічних закономірностей правопорушень (злочинів), а й психологія

правомірної поведінки, психологічні особливості недопущення зло-

чинних дій, впливу соціальних заборон, громадської думки, моралі,

правових розпоряджень на поведінку особи, формування її правослух-

няності.

Кримінальна психологія вивчає: а) психічні закономірності,

пов’язані з формуванням антисоціальних установок, мотивів учинен-

ня злочину і протиправних дій, поведінкою осіб, які характеризуються

делінквентністю (схильністю до правопорушень); б) психологію фор-

мування груп правопорушників, роль конкретних обставин та чинни-

ків, що сприяють їхній появі; в) форми і способи діяльності, спрямо-

ваної на попередження антисоціальних тенденцій, виявлення причин

і умов, що у психологічному аспекті сприяють формуванню антисоці-

альних установок та їх проявам, розробляє конкретні заходи профілак-

тичного характеру.

Судова психологія як предмет дослідження включає проблематику,

що стосується психологічної характеристики правоохоронної діяль-

ності, пізнавальних процесів, пов’язаних із доказуванням, психологіч-

них основ проведення окремих процесуальних дій, а також аналізу

психологічної сторони формування внутрішнього переконання. До

предмета судової психології належить і вирішення комплексу питань,

що характеризують психологічний аспект профілактичної діяльності

у сфері судочинства.

Пенітенціарна психологія вивчає психологічні особливості пост-

кримінальної поведінки і відбування покарання у відповідних устано-

вах. Предмет її дослідження — психологічна структура особи, яка

відбуває покарання (її адаптація, ставлення до встановленого режиму,

вироку); психологічну сторону формування мікрогруп та їхньої спря-

мованості; методи впливу та їх оптимальне поєднання, що застосову-

ються з метою створення необхідного психологічного клімату, та ін.

До предмета пенітенціарної психології входить також система заходів,

які забезпечують розроблення і застосування прийомів виховного

впливу, навчання педагогічного персоналу (вихователів), формування

у них навичок, необхідних для здійснення виховних функцій.

Галузі юридичної психології характеризуються різним рівнем роз-

витку, що пояснюється, з одного боку, потребами правозастосовної

практики, а з другого — нерівномірністю формування окремих сторін

досліджуваних проблем, обмеженістю експериментальних даних, не-

достатнім залученням суміжних галузей знань, що дають змогу комп-

лексно вивчати закономірності психіки людини.

Становлення юридичної психології як самостійної науки зумовле-

не тим, що проблеми, які належать до її предмета, не могли бути

розв’язані з використанням даних загальної психології, а вимагали

з’ясування специфічних закономірностей, вирішення яких можливе

тільки на стику психологічної та юридичної наук. Нова система знань

дозволяє поглиблено досліджувати проблеми, пов’язані із закономір-

ностями психіки, що проявляються в правовій сфері, створила пере-

думови для самостійного існування юридичної психології.