Препарати для хімічного розширення кореневих каналів. Гелі - ендолубриканти
Метод хімічного розширення заснований на уведенні в просвіт каналу препарату кислоти, який, взаємодіючи з мінеральними компонентами дентину, декальцинує та розм'якшує його, перетворюючи на пухку структуру, що полегшує процес подальшої інструментальної обробки каналу. Хімічне розширення кореневих каналів не замінює їх механічного (інструментального) розширення, а лише доповнює і полегшує його.
Для хімічного розширення каналів застосовують комплексони, або халатні речовини, вони не токсичні, прості у застосуванні, не вимагають особливих умов зберігання, залишаються активними протягом тривалого часу.
Застосовують два типи препаратів: рідини і гелі.
І. Рідини для хімічного розширення кореневих каналів.
Використовують готові рідкі препарати на основі 10—20%-ного розчину етилендіамін - тетраоцтової кислоти (ЕДТА) або її динатрієвої солі (трилон Би). До складу рідин для хімічного розширення кореневих каналів входять також антисептики, стабілізатори й інші компоненти. Властивості препаратів на основі ЕДТА:
• внаслідок малого поверхневого натягу добре проникають у просвіт
навіть найвужчих каналів;
• легко вимиваються з кореневого каналу водою;
• не потребують хімічної нейтралізації;
• діють активніше в кислому середовищі, тому перед хімічним розширенням
каналу рекомендують нейтралізувати його вміст — видалити, по можливості, залишки пульпи і лужні продукти (наприклад, натрію гіпохлорит);
• гідрофобні речовини, типа евгенолу, істотно послаблюють їх дію, тому потрібно уникати контакту з цими препаратами;
• ці препарати можна застосовувати як безпосередньо в процесі інструментальної обробки кореневих каналів, так і для хімічного розширення погано прохідних каналів у період між відвідинами.
П р е д с т а в н и к и : «Largalultra» (Septodont), «Edetatsolution» (PierreRolland), «RootCanalEnlarger» (ProduitsDentaires S.A.), «Chela-Jen Liquid»(Alpha-Beta MedicalSupplyInc.), «Endofree» (Dencare), «R/K рідина для хімічного розширення каналів» (Dentstal), «Рідина для хімічного розширення кореневих каналів» (Омега), «Канал З» (РАДУГА-Р).
II. Гелі-ендолубриканти.
Препарати цієї групи мають рідку гелеподібну консистенцію. Окрім ЕДТА, антисептиків і агентів, які сприяють видаленню часток дентину, ці препарати містять змащувальні речовини, що полегшують рух інструментів у каналі. Найважливішою властивістю цих гелів є не стільки здібність до хімічного розширення кореневого каналу, скільки змащуючий ефект, здатність покращувати ковзання інструмента в кореневому каналі, знижуючи ризик його заклинювання. Тому препарати цієї групи частіше називають ендолубрикантами (ендодонтичним мастилом).
П р е д с т а в н и к и : «Саnal +» (Septodont), «File-Eze» (Ultradent), «RC-prep» (Premier), «FileCare EDTA» (VDW), «Glyde» (Dentsply), «Chela-Jen Gel»(Alpha-Beta MedicalSupplyInc.), «R/K гель для механічного розширення кореневих каналів» (Dentstal), «Канал-Дент. Гель для обробки каналів»(ВладМіВа), «Канал Елайд» (РАДУГА-Р).
При проходженні й інструментальній обробці кореневих каналів потрібно обов'язково використовувати засоби для хімічного розширення (гелі та рідини).
Гелі-ендолубриканти застосовують у всіх випадках інструментальної обробки кореневих каналів. Рідини слід використовувати для хімічного розширення каналів, які не вдалося пройти до верхівки в перше відвідування.
Крім того, інколи при інструментальній обробці вузьких і викривлених каналів відбувається блокування апікальної частини каналу сумішшю дентинних ошурок та гелю-ендолубриканту. У таких випадках для видалення часток, що забруднюють апікальну третину кореневого каналу, рекомендують використовувати рідку форму ЕДТА, активовану ультразвуковими файлами.
Проводити інструментальну обробку каналу без використання ендолубрикантів і препаратів для хімічного розширення не рекомендується, оскільки така «суха» обробка різко підвищує ризик заклинювання і поломки ендодонтичного інструмента.
Завершальним етапом ендодонтичного лікування є заповнення кореневих каналів тим чи іншим пломбувальним матеріалом. Вони повинні відповідати таким вимогам:
1. Герметично обтурувати кореневий канал і верхівковий отвір.
2. Мати бактерицидні та бактеріостатичні властивості або хоча б не бути поживним середовищем для бактерій.
3. Мати добру пластичність під час уведення в кореневий канал.
4. Не змінюватися в об'ємі під час тверднення.
5. Бути непроникними для тканинної рідини і не розсмоктуватися в кореневому каналі.
6. Виявляти мінімальну подразнювальну дію на періодонт.
7. Не змінювати кольору зуба.
8. Стимулювати процеси регенерації періодонта.
9. Бути рентгеноконтрастними.
10. Легко за потреби виводитися з кореневого каналу.
На жаль, не всі пломбувальні матеріали відповідають цим вимогам. Правильне використання їх позитивних властивостей визначає показання до використання того чи іншого матеріалу.
За своїми фізико-механічними властивостями пломбувальні матеріали для заповнення кореневих каналів зуба можна поділити на:
1) пластичні нетвердіючі;
2) пластичні твердіючі;
3) тверді (штифти).
Під філерами (наповнювачами) розуміють пломбувальні матеріали, які заповнюють основний об'єм кореневого каналу. У сучасних методиках пломбування з цією метою найчастіше використовують тверді штифти (срібні, титанові, гутаперчеві, пластмасові тощо).
Силери (заповнювачі, герметики), за класичним визначенням, — це пластичні речовини, які застосовують для заповнення залишкового простору між твердими штифтами та стінками кореневого каналу, їх іноді називають герметиками, ендогерметиками, ізолювальними матеріалами.
Як силери можуть бути використані практично всі пластичні твердіючі пломбувальні матеріали (на основі епоксидних смол, цементи тощо). Ураховуючи це, у стоматологічній літературі їх інколи об'єднують під цією назвою — "силери".
Пластичні заповнювачі можуть також застосовуватись як самостійний матеріал для пломбування кореневих каналів.
З цією метою використовують досить різноманітні за властивостями матеріали:
I. Пластичні нетвердіючі пасти: йодоформна, тимолова.
II. Пластичні твердіючі пасти.
1. Матеріали на основі епоксидних смол: епоксидний герметик (НКФ "Омега", Росія), "АН-26", "AH Plus", "Topseal" ("Dentsply") та ін.
2. Пасти з гідроксидом кальцію: "Endocal" ("Septodont"), "Sealapex" ("Kerr"), "Biocalex" ("SPAD") та ін.
3. Пасти на основі резорцин-формаліну: резорцин-формалінова суміш (ex tempore), "Резодент" (АО "ВладМиВа", Росія), "Forfenan" ("Septodont") та ін.
4. Пасти, що містять антисептики, протизапальні засоби тощо: "Крезодент" (АО "ВладМиВа", Росія), "Esteson" ("Septodont"), "Foredent" ("Spofa Dental") та ін.
5. Пасти на основі цинку оксиду та евгенолу: цинк-оксидевгенолова паста (ex temporae), "Эвгедент" (АО "ВладМиВа", Росія), "Биодент" (НПО "Медполимер", Росія), "Endobtur", "Endometason" ("Septodont") та ін.
III. Цементи.
1. Цинк-фосфатні та карбоксилатні цементи: "Фосфат-цемент", "Adhesor", "Argil" (Чехія) тощо.
2. Цинк-оксид-евгенольні цементи: "Эвгецент-В", "Эвгецент-П" (АО "ВладМиВа", Росія),"Endobtur" ("Septodont"),"Caryosan" ("Spofa Dental", Чехія) та ін.
4. Склоіономерні цементи: "Ketac Endo" "ESPE" (Німеччина), Endion ("VOCO", Німеччина) та ін.
Пластичні нетвердіючі пломбувальні матеріали являють собою різні антисептичні пасти на основі цинку оксиду, білої глини і гліцерину або вазеліну. До їх складу можуть входити різні антисептики (тимол, йодоформ, трикрезол тощо), сульфаніламідні препарати, антибіотики, ферменти, гормональні (кортикостероїдні) препарати, протизапальні нестероїдні речовини тощо. Ці пасти мають виражені антибактеріальні та протизапальні властивості, стимулюють регенерацію періодонта, їх недоліками є те, що вони не забезпечують достатнього герметизму кореневого каналу, проникні для тканинної рідини, розсмоктуються і вимиваються з каналу. Ураховуючи сказане вище, ці матеріали нині використовують лише для пломбування кореневих каналів молочних зубів.
З цієї групи паст найчастіше застосовують йодоформну, норсульфазолову, асфаліпову та ін.; ці пасти не тверднуть у кореневому каналі й швидко розсмоктуються. Відтак м'які антисептичні пасти застосовують для пломбування кореневих каналів молочних зубів, в яких розсмоктування кореня і пломбу вального матеріалу повинно йти паралельно.
Для прямого покриття пульпи рекомендують м'які пасти на основі гідроксиду кальцію: "Calcipulp" (Septodont), "Reogan Rapid" (Vivadent), "Calcicur" (VOCO), "Biopulp" (Electromet), "Calxyl" (VOCO).
Механізм дії гідроксиду кальцію . Після нанесення гідроксиду кальцію на раневу поверхню на ділянці контакту утворюється шар поверхневого колікваційного некрозу, обумовлений високолужною реакцією препарату ( рН 12,5). У підлеглому шарі пульпи розвивається незначне асептичне запалення. Внаслідок цього відбувається диференціювання фібробластів і клітин мезенхіми в одонтобласти, що утворюють колагенові волокна, які згодом мінералізуються в фібродентин (предентин). Уже через 7 днів спостерігаються ознаки створення мінералізованої речовини. Через 40 - 60 днів утворюється дентиновий місток (замісній дентин). Гідроксид кальцію підтримує в тканині пульпи місцеве лужне середовище, необхідне для формування дентину. При цьому йони кальцію з лікувальної кальцийгідроксидвмисної прокладки безпосередньо не беруть участь в утворенні дентину. Джерелом кальцію для мінералізації дентинного містка є кров.
Способи пломбування кореневого каналу. Залежно від засобів обтурації та методики їх застосування розрізняють кілька основних способів пломбування кореневих каналів:
— лише пластичними твердіючими пломбувальними матеріалами (силерами);
— штифтами в комбінації із заповнювачем (силером);
— гутаперчею.
Крім цього, існують різні способи використання гутаперчі для самостійного пломбування нею кореневих каналів.
Одноконусні способи:
— центрального штифта, або одного конуса;
— секційний.
Багатоконусні способи:
— холодної латеральної конденсації гутаперчі;
— гарячої латеральної конденсації гутаперчі;
— вертикальної конденсації гарячої гутаперчі;
— пломбування термопластифікованою гутаперчею (системи "Thermafil", "Quick-Fil" тощо).
Методика пломбування кореневого каналу пастами. Пасти вводять у канал за допомогою файла або кореневої голки; пасту розташовують вздовж голки вузькою ріпною смужкою і такої ширини, щоб вільно ввести в канал. У каналі коловими і поступальними рухами пасту ущільнюють у верхівковій частині й на стінкам, надлишок пасти (в устях) ущільнюють тугою спонжею— це сприяє кращому заповненню каналу.
Пломбування за допомогою каналонаповнювача. Введену в кореневий канал пломбувальну масу (пасту, фосфат-цемент й інші матеріали, що тверднуть) просувають та ущільнюють каналонаповнювачем, який приводять у дію бормашиною. Завершують пломбування конденсацією пломбувального матеріалу, над вустями каналу.
Методика.
Проводять заключну іригацію і висушують корневий канал.
На скляній пластинці замішують пломбувальний матеріал, набирають його файлом або кореневою голкою і вводять її в кореневий канал.
Наступні порції пломбувального матеріалу вводять у канал і коловими та поступальними рухами голки ущільнюють його у верхівковій частині. Порожнину кореневого каналу заповнюють пломбувальним матеріалом без пухирців повітря. Для заповнення широких кореневих каналів використовують каналонаповнювач (мал. 1). Ним набирають невелику порцію пломбувального матеріалу, вводять його в канал і включають бормашину на невеликих обертах. Обережно, без особливого тиску просувають каналонаповнювач у глибину каналу й повільно, не виключаючи бормашину, виводять його з каналу. Маніпуляцію повторюють кілька разів до остаточного заповнення кореневого каналу.
Надлишок пломбувального матеріалу в устях ущільнюють тугою ватною кулькою, що сприяє його кращій конденсації та заповненню каналу.
Порожнину зуба ретельно очищають від надлишків пломбувального матеріалу.
Мал.1 Методика пломбування кореневого каналу пастою з використанням каналонаповнювача:
1 — каналонаповнювач;
2 — паста;
3 — стоматологічний пінцет;
4 — ватна кулька;
5 — пов'язка
У разі пломбування кореневого каналу цементами (фосфат-цементом, полікарбоксилатним цементом) висушений канал спочатку змочують рідиною цементу за допомогою турунди. Далі замішують цемент до напіврідкої консистенції — замішана цементна маса повинна стікати зі шпателя, витягуючись у тонку нитку. За допомогою кореневої голки порції цементу вводять у кореневий канал і коловими рухами просувають у верхівкову частину. Перші кілька порцій просувають по стінці каналу, щоб не утворилася повітряна пробка. Якщо канал досить широкий, доцільно також користуватися каналонаповнювачем. Пломбувальну масу в каналі ущільнюють у напрямку кореневого каналу. Усі ці маніпуляції необхідно проводити досить швидко — протягом 1 — 1,5 хв, тому що цементи швидко твердіють.