2 Підготовчі етапи управління ризиками
В цьому розділі будуть описано перші три етапи процесу управління ризиками.
Вибір аналізованих об’єктів і рівня деталізації їх розгляду - перший крок в оцінці ризиків. Для невеликої організації допустимо розглядати всю інформаційну інфраструктуру; проте якщо організація крупна, всеосяжна оцінка може зажадати неприйнятні витрати часу і сил. У такому разі слід зосередитися на найважливіших сервісах, наперед погоджуючись з наближеністю підсумкової оцінки. Якщо важливих сервісів все ще багато, вибираються ті з них, ризики для яких явно великі або невідомі.
Ми вже указували на доцільність створення карти інформаційної системи організації. Для управління ризиками подібна карта особливо важлива, оскільки вона наочно показує, які сервіси вибрані для аналізу, а якими довелося нехтувати. Якщо ІС міняється, а карта підтримується в актуальному стані, то при переоцінці ризиків відразу буде ясно, які нові або істотно змінилися сервіси потребують розгляду.
Взагалі кажучи, уразливим є кожний компонент інформаційної системи - від мережного кабелю, який можуть прогризти миші, до бази даних, яка може бути зруйнована через невмілі дії адміністратора. Як правило, в сферу аналізу неможливо включити кожний гвинт і кожний байт. Доводиться зупинятися на деякому рівні деталізації, знову-таки віддаючи собі звіт в наближеності оцінки. Для нових систем переважний детальний аналіз; стара система, що піддалася невеликим модифікаціям, може бути проаналізована більш поверхнево.
Дуже важливо вибрати розумну методологію оцінки ризиків. Метою оцінки є отримання відповіді на два питання: чи прийнятні існуючі ризики, і якщо ні, то які захисні засоби варто використовувати. Значить, оцінка повинна бути кількісною, допускаючою зіставлення з наперед вибраними межами допустимості і витратами на реалізацію нових регуляторів безпеки. Управління ризиками - типова оптимізаційна задача, і існує досить багато програмних продуктів, здатних допомогти в її рішенні (іноді подібні продукти просто додаються до книг по інформаційній безпеці). Принципова трудність, проте, полягає в неточності початкових даних. Можна, звичайно, спробувати одержати для всіх аналізованих величин грошовий вираз, вирахувати все з точністю до копійки, але великого значення в цьому ні. Практичніше користуватися умовними одиницями. В найпростішому і цілком допустимому випадку можна користуватися трибальною шкалою. Далі ми продемонструємо, як це робиться.
При ідентифікації активів, тобто тих ресурсів і цінностей, які організація намагається захистити, слід, звичайно, враховувати не тільки компоненти інформаційної системи, але і підтримуючу інфраструктуру, персонал, а також нематеріальні цінності, такі як репутація організації. Відправною крапкою тут є уявлення про місію організації, тобто про основні напрями діяльності, які бажано (або необхідно) зберегти у будь-якому випадку. Виражаючись об’єктно-орієнтованою мовою, слід в першу чергу описати зовнішній інтерфейс організації, що розглядається як абстрактний об’єкт.
Одним з головних результатів процесу ідентифікації активів є отримання детальної інформаційної структури організації і способів її (структури) використовування. Ці відомості доцільно нанести на карту ІС як грані відповідних об’єктів.
Інформаційною основою скільки-небудь крупній організації є мережа, тому в число апаратних активів слід включити комп’ютери (сервери, робочі станції, ПК), периферійні пристрої, зовнішні інтерфейси, кабельне господарство, активне мережне устаткування (мости, маршрутизатори і т.п.). До програмних активів, ймовірно, будуть віднесені операційні системи (мережна, серверні і клієнтські), прикладне програмне забезпечення, інструментальні засоби, засоби управління мережею і окремими системами. Важливо зафіксувати, де (в яких вузлах мережі) зберігається програмне забезпечення, і з яких вузлів воно використовується. Третім видом інформаційних активів є дані, які зберігаються, обробляються і передаються по мережі. Слід класифікувати дані по типах і ступені конфіденційності, виявити місця їх зберігання і обробки, способи доступу до них. Все це важливо для оцінки наслідків порушень інформаційної безпеки.
Управління ризиками - процес далеко не лінійний. Практично всі його етапи зв’язані між собою, і після закінчення майже будь-якого з них може виникнути необхідність повернення до попереднього. Так, при ідентифікації активів може виявитися, що вибрані межі аналізу слід розширити, а ступінь деталізації - збільшити. Особливо важкий первинний аналіз, коли багатократні повернення до початку неминучі.