Загальний норматив оборотних засобів складається з певних нормативів:

де Нзаг — загальний норматив оборотних коштів, грн.; Нв.з — нормативи виробничих запасів, грн.; Нн.в — нормативи незавершеного виробництва, грн.;

Нв.м.п — нормативи витрат майбутніх періодів, грн.; Нг.п — нормативи готової продукції, грн.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні на норму їх запасу в днях, тобто за формулою:

де Нв.з — нормативи оборотних коштів у виробничих запасах, грн.; Вдоб — середньодобове споживання матеріалів, грн.; Тзап — норма запасу, днів.

Норма запасу в днях залежить від виду виробничого запасу. Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси. Норму запасу матеріального ресурсу визначають за формулою:

де Тзап — норма запасу матеріального ресурсу, днів; Зпот — поточний запас, днів; Зпідг — підготовчий запас, днів; Зтр — транспортний запас, днів; Зстр — страховий запас, днів.

Транспортний запас — це час, необхідний для транспортування матеріальних ресурсів до території підприємства з урахуванням часу на вантажно-розвантажувальні роботи.

Транспортний запас для виробництва формується виходячи з дня оплати рахунка постачальника до прибуття вантажу на склад.

Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).

Поточний запас — це резерв часу, який дорівнює половині часу між двома суміжними поставками матеріального ресурсу.

Поточний запас - основний вид запасу. На його розмір впливають періодичність поставок за договорами (цикл постачання), а також обсяг споживання матеріалів у виробництві, визначається за формулою:

де Зпот — поточний запас, днів;

Вдоб — середньодобове споживання матеріалів у натуральному виразі;

Іп — середній інтервал між постачанням матеріалів, днів.

Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві — це кошти, яких повинно вистачати для створення перехідних заділів у цехах основного та допоміжного виробництва з метою забезпечення ритмічної роботи й рівномірного здавання готової продукції на склади підприємства. Обчислюється цей норматив за формулою:

де Нн.в — норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві, грн; р — середньодобовий обсяг випуску продукції в натуральному вираженні; S — планова виробнича собівартість одиниці продукції, грн.;

Тц — тривалість виробничого циклу, днів; Кн.в — коефіцієнт наростання витрат, частка одиниці.

Нормування оборотних засобів у витратах майбутніх періодів.

Цей норматив встановлюється у грошовому вираженні як залишок несписаних на

де Нв.м.п — нормативи оборотних коштів у витратах майбутніх періодів, грн.; Впоч — видатки майбутніх періодів на початок року, грн.; Впл — видатки які плануються в цьому році, грн.;

Всоб — видатки які підлягають перенесенню на собівартість у цьому році, грн.

Тоді норматив оборотних засобів у запасах готової продукції можна визначити за формулою:

де Нг.п — норматив оборотних коштів готової продукції, грн.;

q — вартість одноденного обсягу випуску готової продукції, грн.; Тзап — норма запасу, днів.

Методи оцінки окремих елементів оборотних коштів.

При плануванні потреби в обігових коштах застосовуються три методи - аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку. Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовуються на підприємствах, які стабільно працюють більше одного року, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини обігових коштів та не мають у своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих економістів для детальної роботи в галузі планування обігових коштів.

Основним методом нормування оборотних засобів є метод прямого рахунку.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів за кожним елементом обігових коштів з урахуванням усіх змін на рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно- матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод трудомісткий, він потребує високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства. Метод прямого рахунку використовується при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в обігових коштах діючих підприємств.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. №751/4044, зі змінами і доповненнями, визначає методологічні засади формування інформації про запаси підприємства і розкриття її у фінансовій звітності. Відповідно до П(С)БО 9 під запасами розуміють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Вони перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), а також управління підприємством. Запаси включають:

-сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

-незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи (надають послуги), складається

звитрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких ще не визначено доходу;

-виготовлену на підприємстві готову продукцію, призначену для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

-товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) та утримувані підприємством з метою подальшого продажу;

-малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

-молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарств (для сільськогосподарських та суміжних з ними підприємств).

Оцінка ефективності використання оборотних коштів

Підприємство зацікавлене в продовжені строку виконання власних зовнішніх зобов'язань, що може обернутися для нього зведенням фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від'ємну величину, коли в підприємства залишається навіть більше грошових фондів, ніж потрібно для безперервної роботи.

Величину фінансово-експлуатаційних потреб ототожнюють з потребою в оборотних коштах і визначають як різницю між сумою коштів, вкладених у запаси сировини, готової продукції, дебіторську заборгованість та кредиторською заборгованістю.

Одним із способів визначення фінансово-експлуатаційних потреб підприємства є їх вираження у відсотках до виручки від реалізації за формулою:

де Ɣфеп — вираження ФЕП, %; ФЕП — фінансово-експлуатаційні потреби, грн.;

РП — виручка від реалізованої продукції, грн.

Якщо результат розрахунків, скажімо, дорівнює 50%, це означає, що нестача оборотних коштів підприємства еквівалентна половні його річної виручки; 180 днів на рік підприємство працює тільки на те, щоб покрити свої фінансово-експлуатаційні потреби.

Ефективність використання обігових коштів характеризується системою економічних показників. Швидкість оборотності обігових коштів є найважливішим показником інтенсивності використання обігових коштів.

Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів, здійснених обіговими коштами за рік (півріччя, квартал), і визначається за формулою:

де Коб — коеіфціент оборотності, оборотів; РП — виручка від реалізованої продукції, грн;

Qоб — середній залишок оборотних коштів, грн.

Середній залишок оборотних коштів визначається як середньозважена величина суми оборотних коштів на початок і на кінець звітного періоду. На практиці для обчислення середніх залишків оборотних коштів підприємства зазвичай використовують зведений баланс підприємства за визначений період.

Зворотним до коефіцієнта оборотності обігових коштів є коефіцієнт закріплення оборотних коштів, який показує частку оборотних коштів у кожній грошовій одиниці реалізованої продукції і визначається за формулою:

де Кз — коефіціент закріплення оборотних коштів; РП — виручка від реалізованої продукції, грн; Qоб — середній залишок оборотних коштів, грн. Коб — коеіфціент оборотності, оборотів.

Цю величину можна трактувати так: на 1 гривню виручки від реалізації продукції в середньому за період, який розглядається, припадало 20 коп. вартості запасів обігових коштів.

Швидкість або тривалість одного обороту обігових коштів в днях визначається як відношення кількості днів в аналізованому періоді до коефіцієнта оборотності за формулою:

де Тоб — тривалість одного обороту, днів; Тк — аналізовий період, днів; Коб — Коефіціент оборотності, оборотів.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів, котрий являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

де Рок — Рентабельність оборотних коштів, %; П — прибуток від реалізованої продукції, грн;

Qоб — середній залишок оборотних коштів, грн.

Розглянуті взаємозв'язані показники оборотності відображають загальну оборотність обігових коштів.

Унаслідок прискорення оборотності оборотних коштів частина їх вивільняється, а при сповільненні в обороті залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів завдяки прискоренню їх оборотності може бути абсолютним або відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображує пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період. Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.