Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
27.82 Кб
Скачать

Сергiй Олексiйович Лебедєв.Засновник вiтчизняного комп'ютеробудування.Життя та творчiсть С.О.Лебедєв - творець першого в континентальнiй Європi комп'ютера

Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi English      Русский     Сергiй Олексiйович Лебедєв. Життя та творчiсть За матерiалами книг Б.М.Малиновського Дитинство

На шляху до створення ЕОМ

Творче суперництво

Перший обчислювальний центр

"Гарна буде машинка!"

Пiслявоєнний ренесанс

Трiумф ученого

"Щоб не було вiйни"

Наукова школа С.О.Лебедєва

Нема пророкiв у своїй батькiвщинi!

Основнi дати життя та дiяльностi Творче суперництво Першi "цеглини" у науковий фундамент цифрової обчислювальної технiки закладалися в Москвi. Однак пiсля вiйни положення змiнилося. Наприкiнцi 40-х рокiв завдяки роботам С.О.Лебедєва центр нової науки перемiстився до Києва.

Коли академiк Н.Г.Бруєвич вiддав наказ, у якому повiдомив про своє призначення (16 липня 1948 р.) виконуючим обов'язки директора IТМ i ОТ, органiзованого в Академiї наук СРСР, вiн не знав, що в Києвi повним ходом йде робота по створенню "МЭСМ". Першi зведення про ЕОМ в iнститут прийшли в 1949 р. з-за кордону. В iноземних журналах повiдомлялося, що в США в 1946 р. була створена перша у свiтi ЕОМ "ЭНИАК", що мiстила 18 тис. радiоламп i виконувала близько 1 тис. одноадресних операцiй за секунду. Пiзнiше з'явилися рекламнi публiкацiї про розробку ЕОМ з меншою кiлькiстю радiоламп, але великою швидкодiєю. Оскiльки повiдомлення були дуже короткими, то уявити по них принципи побудови машин було практично неможливо.

Через рiк пiсля заснування iнституту його роботу перевiряла комiсiя Президiї АН СРСР пiд головуванням В.М.Келдиша. Дуже можливо, що причиною цього був лист Лаврентьєва Сталiну. Комiсiя прийшла до невтiшного висновку: цифровiй електроннiй обчислювальнiй технiцi, що швидко розвивається на Заходi, придiляється дуже мало уваги.

"Пiдстьобнутий" висновками комiсiї, Н.Г.Бруєвич провiв через Бюро Вiддiлення технiчних наук АН СРСР рiшення про органiзацiю в iнститутi вiддiлу швидкодiючих обчислювальних машин. У вереснi 1949 р. вiн видiлив зi свого вiддiлу групу iз шести чоловiк, якiй доручалася розробка елементiв, необхiдних для побудови цифрових електронних машин.

"... Коли стали макетувати основнi вузли ЕОМ - тригери, лiчильник, суматор з послiдовним переносом, вентилi, дешифратор, - згадує учасник цiєї роботи П.П.Головистиков, - з'явилося багато гостей. Я не розумiв тодi, чому Бруєвич їх запрошує. Менi здавалося, що результати надто малi, що показувати нiчого. Серед вiдвiдувачiв у рiзний час були мiнiстр машинобудування i приладобудування СРСР Паршин, член колегiї мiнiстерства Лоскутов, академiк Благонравов та iн. Це хвилювало мене i змушувало працювати щодня з раннього ранку до пiзнього вечора. Нарештi, я став звикати до цих вiзитiв. Але одне вiдвiдування (останнє) дуже запам'яталося. Воно вiдбулося в сiчнi 1950 р. Бруєвич привiв двох чоловiк. Один, високий, статний, поводився, як i всi, - уважно слухав пояснення, а iнший, невеликого зросту, в окулярах, мене вразив. Вiн став прямо звертатися до мене i задавати безлiч запитань. Просив показати сигнали в багатьох точках, продемонструвати час затримки сигналiв у рiзних ланцюгах. Змусив змiнювати частоту генератора, щоб визначити дiапазон роботи схем. Багато чого розкритикував i порадив зробити iнакше. У довершення усього попросив мене макетувати довгий ланцюжок керованих вентилiв. Необхiдно було зробити так, щоб кожен вентиль мав додаткове навантаження, що вiдповiдає таким же вентилям, щоб сигнал у цьому ланцюжку не загасав i ланцюжок мав мiнiмальну затримку. Так вiдбулося моє знайомство з Лаврентьєвим та Лебедєвим. До цього часу я знав, що розробки в областi ЕОМ почалися в Енергетичному iнститутi АН СРСР у I.С.Брука та щойно створеному СКБ-245 Мiнiстерства машинобудування i приладобудування СРСР, але для мене було повною несподiванкою, що у Сергiя Олексiйовича в Києвi в повному розпалi йде розробка першої в СРСР ЕОМ".

Довiдавшись, що в Києвi роботи зi створення ЕОМ пiдходять до кiнця, i бажаючи надолужити втрачене, Н.Г.Бруєвич домовився з Мiнiстерством машинобудування i приладобудування СРСР про спiвробiтництво в органiзацiї робiт зi створення засобiв обчислювальної технiки. Був пiдготовлений проект постанови уряду про спiльну розробку цифрової електронної обчислювальної машини. Вiд мiнiстерства в Москвi пiдключалися щойно створенi навеснi 1949 р. три органiзацiї, що склали єдиний i досить могутнiй науково-виробничий колектив: Науково-дослiдний iнститут лiчильного машинобудування (НДI "Счетмаш"), СКБ-245 i завод лiчильно-аналiтичних машин ("САМ"). Директором заводу, НДI "Счетмаш" i СКБ-245 було призначено М.А.Лесечко.

Незважаючи на те, що при створеннi цих трьох органiзацiй їм була поставлена задача побудови релейної обчислювальної машини (за зразком перших американських), Лесечко, що володiв високою iнженерною iнтуїцiєю, погодився з пропозицiєю Бруєвича спiльно спроектувати й органiзувати серiйний випуск обчислювальної машини на електронних лампах. Однак при розглядi пiдготовленого проекту постанови уряду трапилося непередбачене. Присутнiй Л.I.Гутенмахер, керiвник однiєї з лабораторiй IТМ i ОТ АН СРСР, виступив iз пропозицiєю виконати машину не на електронних лампах, а на розроблених у його лабораторiї безлампових елементах - електромагнiтних безконтактних реле (на основi магнiтних пiдсилювачiв трансформаторного типу). Його пропозицiя викликала жвавий iнтерес у мiнiстра П.I.Паршина. Вiн вiдразу висловив думку про те, якщо пiдвищити величину струму в обмотцi живлення реле, то число виткiв у трансформаторi скоротиться до одного i запропонованi схеми стануть досить технологiчними i дуже надiйними, оскiльки в них немає електронних ламп. Гутенмахер з ентузiазмом пiдтримав мiнiстра. Результатом наради став проект постанови уряду про створення двох обчислювальних машин - електронної в Академiї наук СРСР i на елементах Гутенмахера - у мiнiстерствi.

Коли в серединi березня 1950 р. вiдбулася змiна керiвництва IТМ i ОТ АН СРСР i директором став М.О.Лаврентьєв, вiн потрапив у досить складне становище: фахiвцiв в галузi цифрової обчислювальної технiки в iнститутi одиницi, нечисленнi науковi вiддiли розкиданi по Москвi, Мiнiстерство машинобудування i приладобудування з помiчника перетворилося в суперника, i от-от з'явиться постанова уряду, що зобов'язує iнститут розробити цифрову електронну обчислювальну машину, - гiгантське спорудження з багатьох тисяч ламп, значно бiльш складне, що вiн бачив у Києвi в Лебедєва. Не випадково наказом вiд 20 березня 1950 р. вiн призначив Лебедєва, що продовжував працювати в Києвi, завiдувачем лабораторiєю №1 (за сумiсництвом).

Коли проект постанови уряду про розробку двох ЕОМ подали на затвердження Сталiну, вiн зажадав указати вiдповiдальних осiб по кожнiй з машин. Ними були призначенi: вiд Академiї наук СРСР М.О.Лаврентьєв i головний конструктор електронної обчислювальної машини С.О.Лебедєв; вiд Мiнiстерства машинобудування i приладобудування М.А.Лесечко i головний конструктор релейної обчислювальної машини Ю.Я.Базилевський.

Ситуацiя, що склалася в IТМ i ОТ АН СРСР, iмовiрно, кожному показалася б безнадiйною, але не Лебедєву! З Києва вiн привiз власноручно виконаний проект "БЭСМ", що пiдтвердив П.П.Головистиков: "Iснує легенда, що вся схема "БЭСМ" у Сергiя Олексiйовича була записана на цигаркових коробках "Казбек" або окремих листках. Це невiрно. Вона мiстилася в товстих зошитах (i не одному). У них дуже скрупульозно були зображенi всi структурнi схеми машини, приведенi тимчасовi дiаграми роботи блокiв, докладно розписанi усi варiанти виконання окремих операцiй. Приїхавши з Києва, вiн цей величезний обсяг iнформацiї почав передавати нам.

Я зовсiм по-iншому уявляв змiст тiєї роботи, якою я займався, - продовжує Петро Петрович. - Вiн доручив менi розробку арифметичного пристрою, але хотiв, щоб я знав роботу й iнших блокiв, К.С.Неслуховському - пристрiй керування, для чого треба було знати роботу машини в цiлому. Оскiльки Неслуховський займався пристроєм керування i машиною в цiлому, вiн став фактично заступником Сергiя Олексiйовича з технiчних та iнших питань (пiзнiше заступником Лебедєва по лабораторiї став В.В.Бардиж, переведений з лабораторiї Гутенмахера).

При забезпеченнi iнституту кадрами Лаврентьєв i Лебедєв зробили ставку на студентiв-практикантiв з вузiв. Вони були зарахованi в штат iнституту i вiдразу одержали конкретнi iнженернi завдання: макетувати блок керування командами (В.С.Бурцев), блок центрального керування операцiями (В.А.Мельников), блок мiсцевого керування операцiями (А.Г.Лаут), датчик основних сигналiв машини (С.А.Кузнєцов), арифметичний пристрiй (АП) чисел (А.Н.Зимарев), АП порядкiв (В.П.Смирягин), запам'ятовуючий пристрiй (ЗП) на потенцiалоскопах (В.П.Лаут), пiдсилювачi зчитування i запису до потенцiалоскопа (I.Д.Визун), пристрої зовнiшньої пам'ятi (А.С.Федоров i пiзнiше Л.А.Орлов). Таким чином, всi основнi пристрої машини для попереднього макетування були забезпеченi виконавцями. Оскiльки в цей час пiдготовлялися томи ескiзного проекту, у яких студенти брали участь (кожний по своєму роздiлу), то їхнiй матерiал з незначними змiнами вiдповiдно до вимог вузу ставав дипломною роботою.

На кiнець 1950 р. припав розпал робiт з виготовлення макетiв окремих пристроїв "БЭСМ". Усього в складi лабораторiї №1 до весни 1951 р. нараховувалося близько 50 чоловiк. Джерелом висококвалiфiкованих кадрiв був, головним чином, Московський енергетичний iнститут: у 1951 р. почали працювати А.В.Аваєв, iз квiтня 1952 р. - I.Д.Алексєєв, М.В.Тяпкин, В.Ф.Петров, З.А.Московська, пiзнiше - В.К.Зейденберг, з липня 1952 р. - В.С.Митрофанов, А.А.Соколов, Ю.I.Синельников, В.С.Чукаєв, Ю.П.Нiкiтiн та iн. З Московського унiверситету прийшли Г.Т.Артамонов, В.В.Кобелев. Усi вони вiдразу включилися в роботи, пов'язанi з "БЭСМ". По вихiдним усiм колективом упорядковували територiю iнституту".

Канд. техн. наук О.К.Гущин (тодi технiк-монтажник) тепло згадує, як пiд керiвництвом Лебедєва формувався молодий колектив IТМ i ОТ АН СРСР: "Менi здається, усi пишалися участю у великiй i важливiй справi - створеннi первiстка вiтчизняної обчислювальної технiки, по тим часам гiгантського пристрою, такого "електронного чуда" iз сотнями тисяч деталей. Не треба забувати, що самою складною побутовою радiоелектронною апаратурою на той час був "КВН-49" - це перший вiтчизняний телевiзор.

Робота кипiла вдень i вночi, нiхто не рахувався з особистим часом. Ми макетували елементи i вузли "БЭСМ". Самi виготовляли шасi i стенди, свердлили i клепали; монтували i налагоджували рiзнi варiанти тригерiв, лiчильникiв, суматорiв i перевiряли їх надiйнiсть у роботi.

На всiх етапах роботи Сергiй Олексiйович показував особистий приклад самовiдданостi. Пiсля насиченого трудового дня вiн до 3-4 години ночi просиджував за пультом або осцилографом, активно беручи участь у налагодженнi машини. Працюючи в змiнi черговим технiком, я не раз спостерiгав, як Сергiй Олексiйович брав у руки паяльник i перепаював схеми, вносячи в них необхiднi змiни. На всi пропозицiї допомогти вiн незмiнно вiдповiдав: "Сам зроблю". Пiсля того як вiн йшов, я "за своїми прямими обов'язками" перевiряв його роботу, i, треба сказати, вона завжди була виконана на совiсть. Мене вражали простота, уважнiсть i чуйнiсть Сергiя Олексiйовича".

Але i Гутенмахер, пiдбадьорений пiдтримкою мiнiстра, завзято працював. На початку 1950 р. вiн представив у СКБ-245 ескiзний проект обчислювальної машини на ферит-дiодних елементах, розроблених вiдповiдно до рекомендацiї мiнiстра. До цього часу ситуацiя в мiнiстерствi, на його лихо, рiзко змiнилася. В СКБ-245 з'явився Б.I.Рамеєв, що розробив ще в 1948 р. (до початку робiт з "МЭСМ") у спiвавторствi з I.С.Бруком проект цифрової ЕОМ iз програмним керуванням (це був перший у нашiй країнi проект електронної ЕОМ!).

Рамеєв вiдразу пiдключився до робiт. I дуже швидко пiдготував аванпроект ЕОМ на електронних лампах. Далi подiї розвивалися досить своєрiдно. Технiчна рада СКБ-245 у вiдсутностi Рамеєва розглянула проект Гутенмахера. Потiм заслухали Рамеєва (при вiдсутностi Гутенмахера). Пiдсумком стало рiшення - створювати ЕОМ на електронних лампах, а не на елементах Гутенмахера. У "БЭСМ" з'явилася серйозна суперниця - ЕОМ "Стрела". Б.I.Рамеєва призначили заступником Ю.Я.Базилевського, головного конструктора цiєї машини. Баширу Iскандаровичу було тодi 32 роки. За його плечима був важкий шлях сина "ворога народу", вiдрахування з другого курсу iнституту, служба в армiї i невгамовне бажання працювати.

Так у Лебедєва з'явився конкурент-трiумвiрат: Лесечко, Базилевський, Рамеєв, а в IТМ i ОТ АН СРСР могутнiй суперник - СКБ-245 разом iз заводом "САМ" i НДI "Счетмаш". Центр ваги робiт з цифрової обчислювальної технiки перемiстився з Києва до Москви.

Залишається додати, чим завершилася робота з ферит-дiодної ЕОМ. Л.I.Гутенмахер, залишившись без пiдтримки СКБ-245, продовжував роботу власними силами. У його лабораторiї в IТМ i ОТ АН СРСР була спроектована i створювалася паралельно "БЭСМ" обчислювальна машина на ферит-дiодних елементах. Пiзнiше, десь в 1954 р., я ознайомився з нею, коли вона вже працювала. Її продуктивнiсть була невисокою. Внаслiдок низької якостi елементiв надiйнiсть роботи також залишала бажати кращого. Iмпульсне джерело живлення було громiздке i неекономiчне. Пiд приводом таємностi вхiд у лабораторiю був практично заборонений. На початку 60-х рокiв вона була закрита. Сувора таємнiсть, що вносив Гутенмахер у свої дослiдження, привела до того, що про його машину мало хто знає. Проте - це безперечна вiха в iсторiї обчислювальної технiки.

21 квiтня 1951 р. була призначена Державна комiсiя для приймання ескiзних проектiв "БЭСМ" (IТМ i ОТ АН СРСР) i "Стрели" (СКБ-245), до складу якої входили академiк М.В.Келдиш (голова), мiнiстр машинобудування i приладобудування П.I.Паршин, академiк А.А.Благонравов та iн. Попередньо члени комiсiї побували в Києвi, де Сергiй Олексiйович продемонстрував уже працюючу "МЭСМ". Детальний аналiз проектiв було проведено у Москвi. Члену комiсiї А.А.Дороднiцину запам'яталася забавна суперечка, що виникла на одному з засiдань. Головний конструктор "Стрели" Базилевський заявив, що вона маючи продуктивнiсть 2 тис. операцiй за секунду, за чотири мiсяцi вирiшить усi задачi, що є в країнi. Тому "БЭСМ" iз її високою продуктивнiстю (8-10 тис. операцiй за секунду) не потрiбна! Сергiй Олексiйович їдко парирував, що через низьку продуктивнiсть "Стрела" не встигне прорахувати задачу за час мiж двома збоями i буде видавати невiрнi рiшення, а "БЭСМ" устигне!

Обидвi сторони успiшно захистили ескiзнi проекти. В IТМ i ОТ АН СРСР було прийнято рiшення про створення експериментального зразка машини. Сергiй Олексiйович, з огляду на досвiд створення й експлуатацiї "МЭСМ", запропонував для "БЭСМ" блочний принцип конструкцiї, що було смiливим рiшенням, оскiльки багато машин на той час виготовлялися не на змiнних блоках. Кiлькiсть рiзних типiв блокiв вийшла невеликою.

Почалося конструювання i виготовлення стiйок, плат, блокiв машини. Якби воно завершилося успiшно, а для цього необхiдно було лише одне - поставка промисловiстю потенцiалоскопiв (39 штук) для ЗУ, то "БЭСМ" була б поза конкуренцiєю не лише в країнi, але й у свiтi. Її продуктивнiсть 10 тис. операцiй за секунду була б у п'ять разiв вище, нiж у "Стрелы". Такої швидкостi обчислень ще не досягала жодна машина. Однак цього не трапилося. Позначилося монопольне положення Мiнiстерства машинобудування i приладобудування СРСР. Воно не порахувалося з iнтересами колективу IТМ i ОТ АН СРСР, науки i країни в цiлому i забезпечило потенцiалоскопами лише розроблювачiв "Стрелы". Творцi "БЭСМ" були поставленi в скрутне i до того ж принизливе становище. Можна уявити собi стан Сергiя Олексiйовича - пiдiйти зовсiм близько до мети й одержати такий удар! Вiн завжди робив iнакше, прагнув допомогти, у тому числi СКБ-245. Коли представники останнього, i серед них головний конструктор "Стрелы" Базилевський, були в Києвi, Сергiй Олексiйович докладно ознайомив їх з "МЭСМ", допомiг зв'язатися з Iнститутом фiзики АН України i домовитися про розробку накопичувачiв на магнiтних стрiчках. Не ховалися i роботи, пов'язанi з "БЭСМ". Суперники ж поводилися iнакше. Колишнiй спiвробiтник СКБ-245 Ф.Н.Зиков згадує, що коли Лебедєв приїхав у СКБ-245 ознайомитися з "Стрелою", йому показали... пiдготовлену до вiдправлення, упаковану в ящики машину.

Лебедєв вирiшив використовувати запасний варiант - ЗП на акустичних (ртутних) трубках (РЗП). Це знизило продуктивнiсть "БЭСМ" до рiвня "Стрелы" i додало чимало турбот. Маса ртутi для РЗП повного обсягу повинна була складати кiлька сотень кiлограмiв. РЗП включало 70 ртутних трубок довжиною бiля метра: 64 запам'ятовуючих, одна трубка стежила за тактовою частотою, 5 були запасними (ртутнi трубки були розробленi в 1949 р. за його замовленням в Iнститутi автоматики ВСНIТО). Усi трубки розмiщувалися у величезному термостатi, змонтованому в спецiальному примiщеннi з витяжними шафами, де виконувалися роботи з ртуттю. Електронна частина кожного тракту збиралася в стандартному великому блоцi. Значнi розмiри мали панелi керування, блоки живлення. Значних розмiрiв стiйка РЗП займала цiлу кiмнату, розташовану наприкiнцi коридору першого поверху, досить далекого вiд АП, зв'язок з яким здiйснювалася по кабелях, ретельно розпаяним на фользi. Великий пульт РЗП включав растровий iндикатор, що дозволяє переглядати вмiст кожного з 64 трактiв, дуже прикрашав пульт i спрощував життя змiнного iнженера. Налагодження РЗП ускладнювалося ще тим, що в ньому аналоговi й електроннi схеми працювали в одному, замкнутому в кiльце ланцюзi. Велику допомогу в доведеннi РЗП, за спогадами Е.П.Ландера, зробив Лебедєв, "переселившись" до кiмнати, де розмiщалося РЗП, майже на два мiсяцi. Сергiй Олексiйович приймав конструктивнi рiшення, не зупиняючись на пiвзаходах, йшов на великi додатковi механiчнi i монтажнi роботи.

Улiтку 1952 р. виготовлення машини в основному було завершене. Почалося налагодження. У нiй брали участь усi розроблювачi машини. Робота велася цiлодобово. Головним джерелом несправностей була електронна лампа. Багато ламп виходили з ладу в першi години роботи. Але якщо лампа пропрацювала в машинi кiлька сотень годин, її вихiд з ладу ставав малоймовiрним.

У I кварталi 1953 р. "БЭСМ" була налагоджена, а в квiтнi була прийнята Державною комiсiєю до експлуатацiї.

"Стрела" була закiнчена в цi ж термiни i рекомендована для серiйного виготовлення. Її творцi одержали три Державних премiї I, II i III ступеня, а головний конструктор машини Ю.Я.Базилевський - звання Героя Соцiалiстичної працi.

Експериментальна експлуатацiя "БЭСМ" почалася в I кварталi 1953 р. Iнженерiв-наладчикiв замiнили математики. Хоча спочатку машина працювала зi зниженою продуктивнiстю, на нiй було вирiшено багато важливих народногосподарських задач.

За рекомендацiєю академiка Лаврентьєва, що став вiце-президентом АН СРСР, Сергiя Олексiйовича в 1953 р. призначили директором IТМ i ОТ АН СРСР i обрали дiйсним членом АН СРСР. Син Отто Юльєвича Шмiдта, Сигурд Оттович, пiднiмаючи тост на банкетi з приводу обрання нових членiв Академiї, сказав: "Сьогоднi ми вибрали в академiки двох чудових учених - С.О.Лебедєва й А.Д.Сахарова!".

У 1956 р., коли "БЭСМ" була прийнята Державною комiсiєю вдруге (з пам'яттю на потенцiалоскопах), С.О.Лебедєв був удостоєний звання Героя Соцiалiстичної працi, основнi розроблювачi були нагородженi орденами.

Перший обчислювальний центр  ›››      

| Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi | 

Соседние файлы в папке LEBEDEV