Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / GL_HALL2 / science2_u
.htmlВiктор Михайлович Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР
Мапа музею
Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi Русский English
Основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР
Б.М.Малиновський, 1999 р. "Жить и сгорать у всех в обычае,
но жизнь тогда лишь обессмертишь
когда ей к свету и величию
своею жертвой путь прочертишь".
Б.Пастернак. "Смерть сапера". Сучасникам не завжди вдається повною мiрою усвiдомити значимiсть дiяльностi того або iншого вченого. Iстинна оцiнка часто з'являється значно пiзнiше на основi перевiрки часом наукових результатiв i висловлених iдей.
Видатний внесок Вiктора Михайловича Глушкова в кiбернетику, обчислювальну технiку i математику був дуже значний i високо оцiнений ще при життi вченого. Але чим далi iде час, тим очевидно стає, що в процесi своєї двадцятип'ятилiтньої творчої дiяльностi вiн зумiв об'єднати свої великi знання в новий науковий напрямок науки та технiки - iнформацiйнi технологiї.
Завдяки його зусиллям в 60-i та 70-i роки в заснованому їм Iнститутi кiбернетики Академiї наук УРСР були розгорнутi фундаментальнi i прикладнi дослiдження, якi склали в сукупностi те, що лише зараз, через 20 рокiв отримало назву iнформацiйних технологiй.
У планi цiєї найважливiшої проблеми вiн був, безсумнiвно, самою яскравою фiгурою 60-70-х рокiв у колишньому Радянському Союзi. Його науковi працi отримали свiтове визнання.
Це була винятково талановита людина, один iз тих, кого можна зарахувати до видатним учених сучасностi. Таке враження створювалося вiдразу ж, коли доводилося прослухати його доповiдь, лекцiю або обговорити з ним якесь питання.
На вiдмiну вiд Норберта Вiнера Глушков вiдразу ж включив у кiбернетику проблему одержання, збереження та обробки iнформацiї, поставивши її на перше мiсце.
На заходi кiбернетика продовжувала трактуватися не "по Глушкову", а "по Вiнеру" - як наука про керування i зв'язок у живих органiзмах i машинах. I це обумовило її недовговiчнiсть. Тим бiльше, що Вiнер не зумiв створити для "своєї" кiбернетики математичний базис.
В Iнститутi кiбернетики були розгорнутi численнi пiонерськi роботи з теорiї та створення нових засобiв обчислювальної технiки (з умонтованим штучним iнтелектом), переферiйних пристроїв, мереж ЕОМ, системного та прикладного програмного забезчення, систем керування рiзноманiтними об'єктами, технологiчними процесами, складними фiзичними експериментами, по створенню роботiв, технiчних засобiв розпiзнавання мови, образiв, друкарської iнформацiї. Досить сказати, що в Iнститутi та його СКБ були розробленi та випускалися промисловiстю 30 типiв ЕОМ загального та вiйськового призначення.
Дiяльнiсть Вiктора Михайловича Глушкова стосувалася також найважливiших суспiльно-економiчних проблем. У цьому вiн був справжнiм "пiдбурником спокою" для керiвництва колишнього СРСР. Передчасна смерть Вiктора Михайловича - в 59 рокiв, стала непоправною втратою, понесеною не лише Україною...
Не випадково зараз, коли виникло багато важких запитань i проблем, часто можна почути:
- А Глушков зумiв би!
- Шкода, що немає Вiктора Михайловича...
- Глушков знайшов би вихiд!
Його видатнi здiбностi виявилися ще в юнацькi роки. Закiнчуючи середню школу та оволодiвши до цього часу основами вищої математики i квантової механiки, вiн мрiяв стати фiзиком- теоретиком. Можливо, що вiйна, яка почалася, позбавила науку другого Сахарова.
Пiсля завершення математичного курсу унiверситету, на що знадобився усього один рiк, у нього виникнуло жагуче захоплення самою абстрактною, самою важкою областю математики - топологiчною алгеброю. За три року безупинного "мозкового штурму" вiн першим iз математикiв вирiшив узагальнену п'яту проблему Гiльберта. Отриманi фундаментальнi результати вiдразу ж поставили молодого вченого в першi ряди математикiв колишнього Радянського Союзу. I раптом, пiсля такого запаморочливого успiху, знову рiзкий поворот - вiд самої абстрактної до дуже практичної науки - кiбернетики. Цього разу - на все життя, що залишилося.
Його книги "Теорiя цифрових автоматiв", "Теорiя систем, що самовдосконалюються", "Введення в кiбернетику" i ряд iнших були науковими бестселерами.
Блискучi виступи на мiжнародних наукових форумах (вiн володiв нiмецькою i англiйською мовами), науковi працi, опублiкованi за кордоном, принесли йому свiтову вiдомiсть. Вiн був почесним членом Польської академiї наук, Болгарської академiї наук, Академiї наук НДР, Нiмецької академiї натуралiстiв Леопольдина. (Членами останньої були Гьоте i Ейнштейн.)
Головною справою, якiй вiн вiддав себе цiлком, не жалiючи здоров'я, витрачаючи весь свiй час, щедро розтрачуючи можливостi свого таланту, було створення наукових i технiчних основ iнформацiйної iндустрiї, iнформацiйних технологiй тих самих, що зараз успiшно розвиваються в провiдних країнах Заходу.
Ця проблема була поставлена їм на початку 60-х рокiв, коли iнформацiйнi технологiї знаходилася в "дитячому вiцi" i мало хто, навiть на Заходi, бачив достатньо чiтко їх визначальну роль у життi суспiльства. Але вiн уже тодi зумiв заглянути в майбутнє i ясно уявив величезнi перспективи їх розвитку i застосування в людському суспiльствi.
В.М.Глушков розпочав з самого важкого, намагаючись врятувати економiку Радянського Союзу. В якостi першого кроку вiн запропонував створити Загальнодержавну автоматизовану систему керування економiкою країни (ЗДАС - росiйською мовою ОГАС). При цьому вiн розраховував на пiдтримку уряду Радянського Союзу, оскiльки засоби, що iснували в той час, i методи керування економiкою починаючи вже з 40-х рокiв не справлялися з зростаючим швидко та ускладнюючимся народним господарством, через що воно ставало усе менше i менше ефективним.
В.М.Глушков розумiв, що створення ЗДАС зажадає швидкого розвитку робiт в галузi створення бiльш досконалих засобiв обчислювальної технiки, рiзноманiтної периферiї, розробки наукових методiв керування економiкою, побудови потужньої, що охоплює всю країну мережi обчислювальних центрiв (бiля 200 регiональних i понад 10 тисяч локальних), а в перспективi - широкого застосування ЕОМ на робочих мiсцях спецiалiстiв у науцi, технiцi, керуваннi - на виробництвах, у галузях i т.д. i т.п., що i було його далекою метою.
Задум вченого одержав схвалення О.М.Косигiна, голови Ради Мiнiстрiв СРСР, i В.М.Глушков iз властивою йому енергiєю приступив до справи, що згодом назвав головною у своєму життi.
Зараз можна говорити, що його пропозицiї були передчасними, що обчислювальна технiка в той час ще не досягла потрiбної досконалостi i суспiльство не було готово до її використання. Адже учений не приховував величезних труднощiв, що можуть виникнути на цьому шляху, i розраховував, що при належнiй органiзацiї робiт їх можна перебороти. По його пiдрахункам, на виконання програми створення ЗДАС було потрiбно три-чотири п'ятирiчки i не менше 20 мiльярдiв рублiв (по тим часам - сума величезна!). Про це вiн прямо сказав Косигiну, пiдкресливши, що програма створення ЗДАС багато складнiше i сутужнiше, чим програми космiчних i ядерних дослiджень разом узятi, до того ж торкається полiтичних i суспiльних сторiн життя суспiльства. Вiн пiдрахував, що при вмiлiй органiзацiї робiт уже через п'ять рокiв витрати на ЗДАС стануть окупатися, а пiсля її реалiзацiї можливостi економiки i добробут населення щонайменше подвояться. Була ще одна обов'язкова умова, що вiн поставив: органiзацiя авторитетного, надiленого всiма повноваженнями державного органа керування ходом виконання програми створення ЗДАС - Державного комiтету по керуванню програмою (Держкомупра), на зразок тих комiтетiв, за допомогою яких здiйснювалися космiчна i ядерна програми. Завершення робiт по ЗДАС вiн вiдносив на 90-i роки, тобто на наш час, що дає можливiсть стверджувати - при достатнiй пiдтримцi ЗДАС могла б дiйсно стати реальнiстю. Не треба думати, що перехiд який здiйснився зараз, вiд планового господарства до ринкової економiки зробив би ЗДАС непотрiбною i неефективною. Саме навпаки, її технiчна база, накопичене програмно-алгоритмiчне забезпечення, банки даних, кадри, що нагромадили досвiд послужили б дуже корисну службу народному господарству нових держав, що виникнули на мiсцi Радянського Союзу.
Безумовно, Глушков розумiв, що задум створення ЗДАС навряд чи одержить активну пiдтримку з боку партiйної i державної елiти, що наукове керування економiкою позбавляло ореола непогрiшних вершителiв доль народу i країни, i, тим бiльше, iз боку всiєї бюрократичної системи керування колишнього Радянського Союзу, заснованої на адмiнiстративнiй сваволi при прийняттi самих вiдповiдальних рiшень.
Це був виклик i Заходу - там не могли не розумiти, що ЗДАС, можливо, стане тiєю головною ланкою, схопившись за яку, Радянський Союз зможе пiдтримати економiку, що занепадає, i, що ще гiрше, - не дай Боже, створить найбiльш сучасну й ефективну економiку, що базується на плановому веденнi народного господарства. Звiдси i нападки, що з'явилися в 70-х роках, на вченого в засобах масової iнформацiї Радянського Союзу i захiдного свiту, що переслiдували цiль опорочити вченого в очах радянського керiвництва, поставити заслiн на шляху реалiзацiї його задуму, спрямованого, по сутi справи, на корiнне перетворення суспiльства.
Природно, вiн не мiг i не ставив мету силами одного, хоча i дуже значного iнституту, яким був Iнститут кiбернетики АН України, вирiшити всi задачi, пов'язанi з комп'ютеризацiєю i iнформатизацiєю величезної країни. Вiн намагався залучити до проблеми створення ЗДАС уже сформованi i достатньо потужнi колективи спецiалiстiв багатьох мiнiстерств Радянського Союзу, послiдовно домагався урядової постанови по цiй проблемi з метою видiлення вiдповiдних коштiв.
Усе, що робилося Iнститутом кiбернетики АН УРСР, було, мабуть, верхiвкою айсберга тих численних робiт, що здiйснювалися пiд керiвництвом В.М.Глушкова за межами iнституту, у першу чергу в рiзноманiтних органiзацiях багатьох союзних мiнiстерств, де вiн був науковим керiвником ряду наукових рад, головою рiзноманiтних комiсiй, науковим консультантом.
Буквально титанiчнi зусилля, якi започатковувалися Глушковим, постiйно наштовхувалися на стiну байдужостi, нерозумiння, а то i просто ворожнечi у верхнiх ешелонах командно-адмiнiстративної системи.
Це не було випадковим, як i початкове невизнання кiбернетики вченими-фiлософами в колишньому Радянському Союзi.
Один iз секретарiв ЦК КПРС, якось сказав Глушкову з приводу використання обчислювальної технiки для керування технологiчними процесами: "А навiщо це? Я приїжджаю на завод, виступаю, i завод збiльшує продуктивнiсть на п'ять вiдсоткiв! Це не твої два!" А соратнику Глушкова А.I.Китову (по роботах, проведеним в обороннiй промисловостi) один iз робiтникiв апарату ЦК КПРС заявив: "Методи оптимiзацiї та автоматизованi системи керування не потрiбнi, оскiльки в партiї є свої методи керування: для цього вона радиться з народом, наприклад, скликає нараду стахановцiв або колгоспникiв-ударникiв". О.М.Косигiн, Д.Ф.Устинов i ряд мiнiстрiв, що пiдтримували В.М.Глушкова, були скорiше винятком iз правила.
Проте Глушков не вiдступив. Починаючи з 1962 року двадцять рокiв вiн цiлеспрямовано i наполегливо просував iдею iнформатизацiї i комп'ютеризацiї країни i домiгся того, що основнi принципи побудови ЗДАС були схваленi Радою Мiнiстрiв СРСР. Залишався головний бар'єр - Полiтбюро ЦК КПРС. Саме воно повинно було дати згоду на органiзацiю Державного комiтету керування програмою ЗДАС. Але в цьому вченому було вiдмовлено...
На засiданнi Полiтбюро, де розглядалося це питання, Глушков вимовив пророчi слова: "Наприкiцi 70-х рокiв усе одно доведеться повернутися до ЗДАС, iнакше економiка розвалиться!". Час пiдтвердив пророчi слова вченого.
Коли вiн повернувся в Київ, його викликав перший секретар ЦК КПУ П.Ю.Шелест i сказав, щоб вiн перестав пропагувати ЗДАС у "верхах" i зайнявся "низом" - створенням автоматизованих систем на пiдприємствах.
Але Глушков ще задовго до цiєї вказiвки пiдключив колектив iнституту до розробки спочатку "Львiвської системи" (АСУ на Львiвському телевiзiйному заводi), а потiм до "Кунцевскої" - на радiозаводi в Кунцево пiд Москвою, якi згiдно його iдеї, повиннi були стати типовими системами.
У цей важкий час його пiдтримав Устинов, мiнiстр оборони. Вiн запропонував ученому реалiзувати iдею ЗДАС (нехай частково) на прикладi оборонних галузей промисловостi. Високий ступiнь органiзацiї в цих галузях допомiг створити в короткi термiни цiлий ряд ефективних автоматизованих систем керування пiдприємствами.
Але не дрiмали i супротивники iдей В.М.Глушкова. Автоматизованi системи керування були оголошенi неспроможними, що приносять однi збитки. У рядi випадкiв, коли вони робилися неумiло, це дiйсно мало мiсце. Цi факти пiдносилися як повсюднi. На цьому будувалася полiтика заперечення прискореної комп'ютеризацiї i iнформатизацiї суспiльства.
Глушков уже не мiг активно втрутитися в цю нечесну гру, хоча i намагався щось зробити. Швидко прогресуюча хвороба стала новим безжалiсним супротивником.
Навряд чи варто згадувати його колишнiх опонентiв - вони не заслуговують цього. Що ж стосується В.М.Глушкова, то пам'ять про нього збережеться в серцях людей, що працювали з ним, i, тих, хто йде передбаченим їм шляхом.
Описати повною мiрою життя i творчiсть Вiктора Михайловича i роботи, виконанi колективом заснованого їм Iнституту кiбернетики АН УРСР за тi двадцять п'ять рокiв, що пройшли пiд його керiвництвом, навряд чи можливо. Занадто великою була тематика iнституту та область iнтересiв Глушкова, практично неозоре коло людей, iз якими вiн спiлкувався. Його учнi були не тiльки в iнститутi, але i за його межами i не тiльки в Українi.
Все своє свiдоме життя, починаючи iз шкiльних рокiв, вiн ставив перед собою здавалося б недосяжнi цiлi i цiною величезної працi i творчої напруги домагалася виконання своїх намiрiв, вражаючи навколишнiх своїми "рекордами" у науковiй творчостi, фiзичної витривалостi, органiзаторської дiяльностi.
Вiн залишився вiрний собi до кiнця, i свiй останнiй подвиг - розповiдь-сповiдь про свiй творчий шлях, учинив в останнi днi життя...
Розповiдi В.М.Глушкова про його творчий шлях записанi на магнiтофон його дочкою Ольгою в сiчнi 1982 року, коли вчений пiсля двох страшних колапсiв, на декiлька тижнiв лишивших його свiдомостi, знаходився в палатi реанiмацiї, i коли основнi життєвi органи один за одним вiдмовлялися служити гаснучому тiлу.
Якби доля дозволила Вiкторовi Михайловичу написати мемуари, звичайно, вони були б набагато глибшi, яскравiшi, охоплювали дуже широке коло людей i проблем, якi його цiкавили. Але i те, що нам залишилося, становить величезну цiннiсть для iсторiї науки, для розумiння творчої бiографiї вченого i саме головне - актуально для теперiшнiх i майбутнiх поколiнь.
Можна лише схилятися перед мужнiстю вченого, що зумiв буквально на порозi небуття так багато сказати про головне, що було зроблено їм, не сказавши нi слова про те, як йому було нестерпно тяжко в цi останнi днi. Вiн пiшов з життя, коли йому не було шестидесяти. Про таких людей кажуть: згорiв на роботi.
Для заключної оцiнки особистостi В.М.Глушкова найкраще пiдходять слова президента Нацiональної академiї наук України Б.Є.Патона:
"В.М.Глушков - блискучий, iстинно видатний учений сучасностi, який зробив величезний внесок у становлення кiбернетики та обчислювальної технiки в Українi i колишньому Радянському Союзi, та й у свiтi в цiлому.
В.М.Глушков як мислитель вiдрiзнявся широтою i глибиною наукового бачення, своїми роботами передбачив багато чого з того, що зараз з'явилося в iнформатизованому захiдному суспiльствi.
Вiктор Михайлович мав величезнi рiзнобiчнi знання, а його ерудицiя просто вражала усiх хто з ним стикався. Вiчний пошук нового, прагнення до прогресу в науцi, технiцi, суспiльствi були чудовими його рисами.
В.М.Глушков був справжнiм подвижником у науцi, володiв гiгантською працездатнiстю i працьовитiстю. Вiн щедро дiлився своїми знаннями, iдеями, досвiдом iз оточуючими його людьми.
В.М.Глушков зробив великий внесок у розвиток Академiї наук УРСР, будучи з 1964 року її вiце-президентом. Вiн iстотно впливав на розвиток наукових напрямкiв, пов'язаних iз природничими i технiчними науками. Великий внесок його у комп'ютеризацiю i iнформатизацiю науки, технiки, суспiльства.
Вiктора Михайловича смiливо можна вiднести до державних дiячiв, що вiддавали усього себе служiнню Батькiвщинi, своєму народу. Його знали i шанували люди у всiх кутках Радянського Союзу. Вiн не шкодував сил для пропаганди досягнень науки, науково-технiчного прогресу, спiлкувався з ученими багатьох зарубiжних країн. Його роботи i досягнення керованого їм Iнституту кiбернетики АН УРСР були добре вiдомi за кордоном, де вiн користувався заслуженим авторитетом.
Добре розумiючи значення змiцнення обороноздатностi своєї країни, В.М.Глушков разом iз керованим їм iнститутом виконав великий комплекс робiт оборонного значення. I тут вiн завжди вносив своє, нове, долаючи численнi труднощi, а iнодi i просте нерозумiння. Вiн дiйсно вболiвав за країну, їй i науцi вiддав своє чудове життя".
Виступаючи на урочистому засiданнi, присвяченому 40-рiччю Iнституту кiбернетики, Б.Є.Патон пiдсумував свою оцiнку одним словом: Генiй.
В 1996 р. Мiжнародне комп'ютерне товариство (IEEE Computer Society) присудило медаль "Пiонер комп'ютерної технiки" за заснування першого в СРСР Iнституту кiбернетики Академiї наук УРСР, побудову теорiї цифрових автоматiв та праць в галузi макроконвейєрних архiтектур обчислювальних систем. Медаль вручена сiм'ї В.М.Глушкова.
Назад Вперед
| Про музей... | Мапа музею |
| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |
| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |
| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |
| Першi бортовi комп'ютери для ракет |
| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї |
| Хiрург, кiбернетик, письменник |
| Унiкальнi комп'ютери |
| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |
| Фотогалерея | Книжки |
| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |