Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / GL_HALL2 / Redko-int_u

В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР

Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi English    Русский Iнтерв'ю з Володимиром Никифоровичем Редько Як би Ви могли охарактеризувати Вiктора Михайловиа Глушкова як людину, вченого, мислителя? Менi думається, що стиль мислення, науковий пiдхiд можна, умовно звичайно, роздiлити на два типи. До першого типу я б вiднiс той стиль, в якому домiнує тактика наукового пошуку. До другого типу - в якому домiнантою є стратегiя пошуку. Звичайно, чiтко роздiлити на тактику мислення та стратегiю не можливо, але ,незважаючи на це, думаю все-таки можна говорити стосовно кожної людини, вченого, що його пошук по стилю, пiдходу до наукової роботи має певну домiнанту. З цiєї точки зору менi здається, що Вiктор Михайлович це людина, в якої яскраво виражена якраз стратегiчна компонента. Я думаю, що це, можливо, й було найбiльш характерним для нього як для людини, i як для вченого сам перед. Причому це проявлялося i могло проявитися не тiльки у науцi, а й у iнших сферах людської дiяльностi. Менi здається це та риса яка прослiдковується крiзь усе його життя i не тiльки як у в науковцевi-математику, iнформатику. Менi здається це найбiльш приваблива його риса.

Це i є його вiдомий принцип "поєднання близьких i далеких цiлей"? Так, Ви правильно говорите. Я думаю, що якраз це є конкретним втiленням тiєї думки яку я висловив. Так, вона дiйсно виражалася в тому, що Вiктор Михайлович пiдкреслював, причому як на мене вона важлива у всiх сферах починаючи з наукової, закiнчуючи суспiльно-полiтичною. Це якраз i є той принцип єднання близьких i далеких цiлей. i це в першу чергу стосується кiбернетики - чи, як тепер говорять, iнформатики - це надзвичайно важливо для тих дисциплiн, якi ще знаходяться на стадiї становлення, розвиток яких триває - розвиток iдей надзвичайно високих. Тому пам'ятати i, як-то кажуть, не тiльки декларувати, але й дотримуватися цього принципу в своїй дiяльностi це надзвичайно важливо. Оскiльки, як би не було, - мало хорошого, коли фактично за суто практичними - можливо, вони навiть дуже важливi - тактичними чи близькими цiлями не бачимо тi цiлi, якi повиннi були б бути компасом. Менi думається, що це єднання близьких i далеких цiлей, воно i є, фактично, одним iз проявiв того стратегiчного мислення, не вiдiрваного вiд життя. Воно не може бути вiдiрваним вiд тих проблем, якi повиннi вирiшуватися. Звичайно, можна ставити питання: "Що краще" i Менi думається це питання не зовсiм коректне. По-перше, це, як-то кажуть, не лiнiйний порядок: i те, i iнше добре, але, як би там не було, звичайно хотiлося б, щоб в рамках однiєї особистостi об'єднувалось i те, i iнше. Але ж, я думаю, що з абсолютно об'єктивних причин це майже не можливо. Це рiзнi форми, стилi мислення: тактичнi стилi пошуку вони базуються на одних парадигмах, стратегiчнi - на iнших. Вони дещо суперечать один одному. Важко уявити собi людину, яка була б "асом" самого високого гатунку на рiвнi стратегiчного мислення i вона ж - "асом" на рiвнi тактичного мислення. Звичайно, можна було б назвати тут приклад, який би суперечив цьому; часто називають Фон Неймана. По-моєму, це перебiльшення i при бiльш уважному поглядi на це питання ми б виявили, що це не суперечить, а навпаки тiльки пiдкреслює цю думку, про яку я говорив. Хоча, зрозумiло, що у зв'язку з тим, що на практицi не можна роздiлити стратегiчне i тактичне, кожна людина все рiвно займається i тими, i iншими питаннями в рамках однiєї роботи. Це, звичайно, так, але, якщо подивитися з другого боку, випливає, що в цьому "бiполi" у кожної людини є, мабуть, своя домiнанта. Оце i є та характерна ознака, те основне, яка видiляє особистiсть, стиль, почерк Вiктора Михайловича мiж iншими науковцями.

Розкажiть будь-ласка про вашу спiльну з Вiктором Михайловичем роботу, найбiльш яскравi спогади. Ну, тут багато про що можна сказати; про першi кроки Вiктора Михайловича якраз в Українi, я в якiйсь мiрi причетний до цього. Тодi я був на третьому курсi, все починалося з цього. Першi кроки в моїй творчiй роботi i тi першi кроки якi здiйснював Вiктор Михайлович на Українi - це були кроки пов'язанi з рiзною проблематикою, зокрема з неперервними - чи, як тепер називають, топологiчними - просторами. Можна було б багато про що розказати. Я навiть не стану повторюватися: я це бiльш-менш детально розповiв у iнтерв'ю Борису Миколайовичу Малиновському, це вiдображено в його роботах. Пройшов деякий час, але майже нiчого не змiнилося. Я i зараз так само оцiнюю тi першi кроки як i те, що було зроблено пiзнiше. Єдине, що я хочу тут сказати, що для мене це були найбiльш зворушливi, найбiльш хвилюючi часи, безумовно, саме тi роботи Вiктора Михайловича, можливо навiть, не самi роботи, а процес пов'язаний з досягненнями тих результатiв, я поставив би, як-то кажуть, в саму першу чергу.

Що можна сказати, про роботу Вiктора Михайловича у нас в унiверситетi? З самого початку, я хочу звернути на це увагу, створення факультету - це є акт свiдомий; я думаю це було свiдомо зi сторони Вiктора Михайловича i якраз пiдтверджує його стратегiчний стиль мислення. Якщо людину цiкавить стратегiя - в стратегiчному планi проблема, то вiн повинен розумiти, що реально таких результатiв досягти можна лише тодi i тiльки тодi, коли iнтегрувати власний науковий пошук з тiєю величезною роботою, яка спряжена з освiтньою дiяльнiстю i у вузькому, i в широкому розумiннi цього слова. Бiльш того, тактичнi проблеми можна, мабуть, вирiшувати й iншим чином, але стратегiчнi проблеми не можливо вирiшувати не єднаючи цей пошук з пiдготовкою молодих поколiнь старшими поколiннями, з тим, щоб фактично створювати iнфраструктуру, що пiдтримує, дає знову ж таки справжнi надiї, основи для впевненостi, що тi стратегiчнi проблеми не лише будуть вирiшенi в повнiй мiрi, але й просунеться проблематика. Тому освiтянськi компанiї дуже важливi. Не дивно, що першi кроки були пов'язанi з унiверситетом, причому пов'язанi з тiєю ж конкретикою. Якраз це бiльше всього - саме першi кроки - менi здавалося з самого початку, а зараз тим паче, що людина, яка так вiдповiдально вiдносилася до справи, яка так влучно, як-то кажуть, розставляла акценти, вона не могла не отримати в результатi успiху. Тому ви бачите, що коли вiн з'являється в Українi, то починає широку роботу по конкретних дослiдження у сучасних галузях - це алгебра причому у широкому розумiннi: алгебра - апарат який враховує як внутрiшню логiку, так i зовнiшню, iншими словами - аспект застосування, зокрема застосування до автоматiв, абстрактних теорiй, структурних теорiй. Взагалi, скажемо так, перелiк таких класичних напрямкiв, основних напрямкiв computer science в широкому розумiннi. Тут же, звичайно, постає та мiкроструктура на якiй виросли кафедра теоретичної кiбернетики, вiдпочковуються iншi кафедри, та ж кафедра обчислювальної математики. Iншi кафедри були на рiзницi цих дослiджень. Вони фактично пiдготували створення факультету кiбернетики. Який був першим у колишньому Союзi. Його створення було моментом вирiшальним, сьогоднi ми це високо цiнуємо. Звичайно, є речi спiрнi, якi стосуються того часу - не можна було думати нестандартно та iнше, але що стосується того вогнику й ентузiазму, з яким ми працювали, все-таки сьогоднi його, м'яко кажучи, значно менше, це абсолютно. Якщо можна говорити про абсолютнi iстини, то в якiсь мiрi це є якась, якщо не абсолютна, то майже абсолютна. Звичайно, я розумiю з часом, але це не тiльки моя думка - це думка не тiльки моїх ровесникiв, але й старших, i дещо молодших: то були золотi часи енергiї, ентузiазму.

Якi, на вашу думку, iдеї Вiктора Михайловича до цих пiр не одержали належного осмислення чи втiлення, якi себе ще виявлять i розкриють, за якими майбутнє? Багато можна чого сказати на цей рахунок. Я знову ж таки скажу з моєї точки зору, можливо, головне це iдеї Вiктора Михайловича як стратега по меншiй мiрi для мене найбiльш характернi, найбiльш цiкавi такi речi; це я сказав би так : єднання знову ж таки, єднання серйозних фундаментальних дослiджень з їх серйозними, якщо хочете навiть iнженерно-технiчними застосуваннями, не просто застосуваннями, а саме застосуваннями iнженерно-технiчного спрямування. Менi здається, ця думка вона надзвичайно важлива. Крiм того, сьогоднi вона стає не менш, а навпаки бiльш важливою. Я можу проiлюструвати це на такому прикладi. Я iнколи у тiй чи iншiй формi i ранiше про це говорив, а з часом я все бiльше у ньому переконуюся. Це надзвичайно важливий момент, який, як на мене, завжди потрiбно враховувати в дисциплiнах, якi дуже бурхливо розвиваються. Тобто просто не можливо, я б сказав навiть смертiподiбно (пробачте - це трошки так огрублюючи скажу - буде бiльше зрозумiлим), якщо воно iгнорується. Був час коли думалося так - особливо в часи перебудови, враховуючи, що цiна робочої сили у нас незрiвнянно нижче - що досить того, щоб перекинути всi свої зусилля на створення кiнцевого продукту будь це хардвер чи софтвер i це створить не тiльки, скажiмо, щастя, але й дасть можливiсть нашим старшим, а особливо молодшим, дасть засоби, серйозно пiдтримає у матерiальному планi, фiнансовому, у своїй роботi. Але вже дуже скоро кожна людина, яка серйозно думала над цим розумiла - потрiбно було багато часу щоб зрозум_ти - це ейфорiя. Я не подiляю думку японцiв, якi кажуть у технологiях ми вiдстали на вiки, але, з другого боку, не вiрно було б не враховувати те, що вiдставання воно дуже, дуже серйозне в областi комп'ютерних технологiй у широкому i вузькому розумiннях. Бiльш того, воно - це вiдставання - в силу рiзних причин збiльшується i тому робити висновок про те, щоб зосередити зусилля лише на цьому це просто буде стратегiчно, якщо хочете, навiть тактично, невiрно. Це програш, тому що на сьогоднi, на превеликий жаль, ми не конкурентноздатнi. Але, з iншого боку, незважаючи на це, вiдставання в технологiях, ще й сьогоднi є не просто проблеми, а цiлi напрямки, де ми не тiльки не вiдстаємо в свiтi, але ми ще й сьогоднi попереду. Бiльш того, ще й переоцiнюють нашi можливостi десь на рокiв десять - дванадцять, але я думаю, що сьогоднi це вже не так. Дай Бог, якщо ми на три-чотири роки попереду. Ну, те що попереду - це напевне. Я даю навiть не руку, як-то кажуть, а голову на вiдсiч, що те що я говорив три-чотири, можливо це два з половиною чи там п'ять рокiв. Рiч не у тому, я хочу пiдкреслити, що сьогоднi є цiлi напрямки, а не проблеми, де ми не тiльки не вiдстаємо, а навiть ми там ще й сьогоднi попереду, незважаючи на тi, я б сказав, руйнiвнi процеси, якi зараз проходять. Причому, основне, що це не якiсь там напрямки, а напрямки визначальнi для комп'ютерної науки - computer science. Тому, звичайно, можу сказати був би живий Вiктор Михайлович, я абсолютно переконаний, що, виходячи з його стилю мислення, вiн би звернув увагу якраз на цi обставини, акцентував би увагу, що якраз тут-то потрiбно - там де ми конкурентноздатнi - зосередити зусилля i працювати; тим паче, що погано, дуже погано, що ми вiдстаємо вiд технолог_ях, але є смертiподiбним вiдставання на стратегiчних напрямках. Чому - тому що ми не тiльки не зможемо щось створювати але навiть не зможемо розумiти те що говорять iншi. Це вже фактично незворотний процес, це треба дуже глибоко розумiти. Якщо ми це не зможемо утримати, дуже будуть плачевнi наслiдки, тому що, ви розумiєте, це є єдина першооснова без якої не можна жити. Вiдновлення наукових шкiл, зрозумiло що школа не може створюватися так, що ви захотiли i вже завтра є школа, це роки - роки, п'ятир_чки а може й десятилiття, для того, щоб цi школи створити. Руйнувати просто, а створювати - це дуже складно, це надзвичайно серйозна робота, навiть для кiлькох поколiнь. Це потрiбно усвiдомлювати i не тiльки усвiдомлювати на словах а й на дiлi.

Яка на вашу думку найбiльша заслуга Глушкова, якщо таку можна видiлити? (Пауза) Я не дарма так надовго замислився. Зрозумiло, що ви не першi задаєте менi таке питання та i сам я серйозно над цим задумувався... Рiч у тiм, що, на мою думку, щоб вiдповiдати на таке питання потрiбно бути на рiвень вище тiєї людини яку оцiнюєш. Я не хочу говорити таке про себе, зi скромностi i не тiльки. Для мене, можливо тут моя думка розходиться iз загальноприйнятою, найбiльш важливим є все те, що було створено саме у початковий перiод.

Що можна сказати про продовження справи Вiктора Михайловича, зокрема у сучаснiй Українi? Я вже частково пiдводив до цього вiдповiдаючи на попереднi питання. Якщо говорити дуже-дуже м'яко, то ми не на повну силу використовуємо тi iдеї i починання якi запроваджував Вiктор Михайлович. Дуже шкода, але на це є багато рiзних причин в тому числi, я вважаю, i об'єктивних.

Що б Ви хотiли сказати вiд себе особисто. Я б сказав, що потрiбно менше говорити про узгодження i слiдування принципам Глушкова, а бiльше реально втiлювати їх у життя. Я думаю, що той вогник, про який я говорив, зараз дуже слабенький, але вiн вiдновлюється i багато що робиться для цього в тому числi i на нашiй кафедрi. Я б хотiв сказати, що в нас це вже виходить, але не хотiв би перебiльшувати i скажу, що воно обов'язково вийде. На такiй оптимiстичнiй нотi я б хотiв закiнчити.

23 квiтня 1999 року

| Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |