Висновок
1. Рівень енергетичної незалежності України може бути збільшено за рахунок зваженої енергетичної політики держави, як зовнішньої, так і внутрішньої. Головними напрямами цієї політики є сприяння збільшенню долі власних енергоресурсів в балансі палива та енергії, підвищенню ефективності енерговиробництва та енерговикористання, диверсифікації джерел та шляхів постачання енергоресурсів.
2. Найбільш важливими шляхами збільшення долі власних енергоресурсів в енергетичному балансі є:
нарощування видобутку вугілля до оптимальних об'ємів та підвищення його енергетичної якості за рахунок: стабільного бюджетного фінансування вугільної промисловості; введення нових виробничих потужностей взамін збиткових і неперспективних; технічного переозброєння підприємств, що залишаються в експлуатації;
освоєння нових родовищ та нарощування видобутку нафти і газу за рахунок: підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт; застосування новітніх технологій та обладнання для видобутку
удосконалення та оптимізація по складовим енергетичного балансу за рахунок: ефективного використання промислового обладнання; застосування новітніх технологій замість застарілих
нарощування використання в широких промислових масштабах нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії.
3. Енергозбереження має значні резерви в народному господарстві України і є одним із найважливіших напрямів зменшення долі імпорту енергії і палива. Тісно пов'язане з новітніми технологіями воно, разом з тим, несе в собі значний потенціал оновлення виробничих потужностей. Максимальне залучення потенціалу енергозбереження сприятиме наближенню показників енергоємності ВВП України до рівня передових країн світу.
4. Важливим елементом впливу на стан енергетичної незалежності є транзитний потенціал України. Тому необхідно підтримувати його в робочому стані, розширити транзитні потужності та коло країн, яким надаються послуги, зберегти державний контроль над транзитом та забезпечити необхідні обсяги транзиту нафти та газу.
5. Необхідна розробка законодавчої бази та відповідний контроль, які б не допускали різних лазівок з метою вивести стратегічно важливі енергетичні об'єкти з під контролю держави. Необхідно також забезпечити прозорість процесів приватизації в енергетиці та пріоритетне спрямування коштів від приватизації енергетичних об'єктів на розвиток і переозброєння ПЕК.
6. Важливим елементом збереження енергетичної незалежності є збереження власних науково-технічних кадрів.
Література
http://www.confcontact.com/20110929/gu_birkov.php (веб-ресур науково-практичних конференцій)
http://disted.edu.vn.ua/courses/learn/2200
http://saee.gov.ua/uk/activity/vidnovlyuvana-enerhetyka/suchasny-stan (сайт держенергоефективності)
Стан та перспективи розвитку енергетичної галузі. – Україна: Стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. – 2009. – С. 284-295.
Дрождинина А.И. Энергосбережение – инструмент реализации энергетической стратегии России // Вестник МГТУ. Т. 11. – 2008. – №2. – С. 338-342.
М. Данько. Науково-технічні пріоритети забезпечення енергетичної безпеки. Зб. “Актуальні проблеми міжнародних відносин”. Вип. 26. КНУ ім. Т. Шевченка. Київ, 2011.
В. Логинов. Условие инновационного развития экономики. / Экономист, №3, 2011.
Паливно-енергетичний комплекс України: базові показники та тенденції розвитку. Центр Разумкова. / Національна безпека і оборона №2, 2001.
Ю. Улітіч. Диверсифікація джерел постачання енергоносіїв. / Енергоінформ. Інформаційний додаток №35 - 2000.