2. Світовий досвід утворення ефективної енергетики
З погляду енергоефективності нині Україна відстає від інших європейських країн у зв'язку з застарілими технологіями радянської епохи, що використовуються в багатьох галузях економіки, неекономним використанням енергії, неефективною структурою промислового виробництва та значними масштабами тіньової економіки. Низька енергоефективність обмежує конкурентоспроможність вітчизняних виробників і негативно впливає на торговий баланс України, адже країна змушена імпортувати великі обсяги викопних енергоносіїв (нафти й газу) з Росії й Туркменістану. З метою зменшення залежності України від імпортних енергоносіїв потрібно впровадити енергоефективні технології та забезпечити ширше застосування поновлюваних джерел енергії[3].
Таблиця 1
Показники |
Україна |
Росія |
Польща |
Угорщина |
Борлгарія |
Потужності з виробництва електроенергії (МВт) |
51,766 |
213,300 |
39,724 |
8,746 |
13,180 |
ТЕЦ(МВт) |
35,232 |
147,300 |
27,583 |
6,848 |
6,556 |
ЛЕС (МВт) |
11,812 |
21,700 |
0 |
1,850 |
3,760 |
ГЕС(МВт) |
4,708 |
14,300 |
2,141 |
48 |
2,864 |
Виробництво електроенергії (ТВт · год) |
172 |
876 |
115 |
36 |
44 |
Коефіцієнт використання потужностей, (%) |
38,0 |
46,9 |
55,8 |
47,2 |
38,1 |
Фактичне споживання електроенергії (ТВт · год) |
123 |
668 |
125 |
35 |
24 |
Споживання електроенергії на душу населення (кВт · год) |
2,531 |
4,635 |
3,241 |
3,230 |
3,066 |
Споживання ЗЗОВ |
142 |
621 |
91 |
25 |
19 |
Рис. 2.1 - Україна порівняно з іншими державами з ринковою економікою,
що розвиваються
Як показав досвід економіка України є залежною від енергоресурсів і є енергозатратною . Отже, виникає потреба в моделюванні економіки України з виділенням енергетичного сектору. Для цього необхідно розробити модель, яка б враховувала вплив цін на імпортовані енергоресурси та їх кількість і давала можливість розраховувати внутрішньо державні ціни на товари споживання[4].
Досліджуючи проблеми забезпечення енергетичної безпеки національних економік в умовах посилення екологічних вимог важливим є досвід країн, які є загальновизнаними світовими лідерами реального масштабного енергозбереження і адаптації національних економік до кліматичних змін.
Найважливішими інструментами реалізації державної політики енергозбереження в країнах з розвиненою економікою є:
Нормативно-правова база. Наприклад, в США, Японії, Канаді і Нідерландах ефективно діють спеціальні закони про енергозбереження. В інших промислово розвинених країнах законодавче регулювання в сфері енергозбереження втілюється в реальне життя за допомогою окремих нормативних актів, урядових директив, присвячених питанням економії палива і енергії в різних галузях, які є ефективними і значною мірою сприяють реалізації цілей державної енергозберігальної політики.
по-друге, цінова і податкова політика. Це не тільки підвищення цін і податків на енергоносії, але й наявність економічної мотивації в потенційних учасників енергозберігальної політики (податкові пільги на придбання енергоефективного обладнання, субсидіювання з бюджету інвестицій в енергозбереження, ставок банківських кредитів). В США діє, наприклад, 15% податкова знижка на інвестиції, націлені на теплоізоляцію будівель, а на джерела відновлюваної енергії знижка складає 30% з перших 2 тис. доларів і 20% - з наступних 7 тис. доларів. В США також встановлений податок за перевищення витрат енергії понад визначений рівень виробниками обладнання для систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря [5].
Певні уроки з чужого досвіду повинна винести й Україна, яка поки системного підходу до формування та реалізації політики енергоефективності не має. І це ще один недолік нинішньої державної енергетичної політики, який підтверджує, що в макроекономічному контексті вона належно не розглядається та не вибудовується.