Розділ 3. Аналіз результатів останніх виборів у Японії 日本における最近の選挙の結果の分析

На парламентських виборах у 2010р. в Японії перемогу здобули опозиціонери на чолі з Ліберально-демократичною партією (ЛДП). Вони отримали 132 місця у верхній палаті законодавчого органу.

На парламентських виборах в Японії перемогу здобули опозиціонери на чолі з Ліберально-демократичною партією (ЛДП). Вони отримали 132 місця у верхній палаті законодавчого органу.

Правляча коаліція Демократичної партії та Нової партії народу забезпечила собі лише 110 депутатських мандатів. Ці вибори розглядалися спостерігачами як референдум про довіру уряду демократів, які прийшли до влади всього 10 місяців тому.

У той же час, прем’єр-міністр Японії Наото Кан вже заявив про те, що не має наміру йти у відставку, а також проводити перестановки в уряді. На його думку, вибори Демпартія програла через те, що уряд має намір підвищити податки.

"Японська економіка у 20-30 разів більша за грецьку, і наш держборг величезний. Так що ні одна країна у світі не зможе врятувати Японію", - заявив прем’єр-міністр у п’ятницю.

Японські політологи не згодні з прем’єром, і заявляють, що головною проблемою уряду, який Кан очолив лише в червні, стало питання щодо американської військової бази на Окінаві. На виборах минулого року попередній прем’єр від Демпартії Хатояма дав обіцянку закрити базу, однак згодом не зміг її виконати.

Утім, прем’єра можуть змусити піти не опоненти, а його ж прихильники. Якщо на виборах лідера Демократичної партії у вересні цього року переможе думка, що він повинен понести відповідальність за результати голосування, це буде автоматично означати його відставку з посади голови уряду країни.

Проте прем’єр міністр Йосіхіко Нода розпустив нижню палату. Як результат в Японії відбудуться позачергові парламентські вибори.

Сама кампанія стартує 4-го грудня, а на дільниці люди прийдуть 16-го числа - так вирішили на екстреному засіданні уряду.

Рішення, щоправда, повинен завізувати імператор. Утім, його підпис вважають формальним. Ключову роль на парламентських виборах в Японії гратиме опозиція. Саме вона була ініціатором розпуску. Якщо критики отримають більшість народної підтримки, провладна демократична партія позбудеться ключових постів в уряді. [7]

Розділ 4. Політичний режим Японії - 日本の政治体制

Політичний режим являє собою сукупність способів і методів здійснення влади державою. На відміну від понять форми правління і форми державного устрою, які відносяться до організаційної стороні форми держави, термін "державний режим" характеризує її функціональну сторону - форми і методи здійснення державної (а не інший) влади. Державно-політичний режим - це сукупність методів і засобів легітимації та здійснення влади певним типом держави. Легалізація державної влади як юридичне поняття означає встановлення, визнання, підтримку влади законом перш за все конституцією, опертям влади на закон. Легітимація же державної влади - це прийняття влади населенням країни, визнання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підпорядковуватися.

Політичний режим Японії визначається як демократичний. Цей режим характеризується тим, що державна влада здійснюється з урахуванням конституційних положень про розподіл влади, системи стримувань та противаг і т.д. Методи примусу строго обмежені законом, масове або соціальне насильство виключається. Державна влада застосовує різні методи прямих і зворотних зв'язків з населенням. Демократичний держава, в сучасному його розумінні, відрізняється від держав інших типів (деспотичного, тоталітарного, авторитарного) наступними основними ознаками, принципами: визнання народу джерелом влади, носієм суверенітету (виключно йому належить установчої влади в державі; рівне право всіх громадян на участь в управлінні державою; забезпечення державою прав і свобод людини і громадянина в обсязі, встановленому законами, визнання принципу підпорядкування меншості більшості (при прийнятті законів, вибори та інших колективних рішеннях); формування основних органів державної влади шляхом вільних виборів. Похідними від основних ознак демократії є: підконтрольність, підзвітність та відповідальність державних органів (і посадових осіб), що формуються шляхом призначення, перед представницькими органами державної влади та обраними посадовими особами; ідеологічне та політичне різноманіття, свобода діяльності громадських об'єднань; верховенство закону у всіх сферах суспільних відносин, у тому числі і в діяльності державних органів.

Політичний режим демократичного типу має своєї соціально-економічної передумовою існування суверенних індивідуальних суб'єктів. [6]