Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Факультет міжнародних відносин

ІНДЗ

З політології

на тему: "Політична система Японії"

Виконала: студентка 21 групи

Факультету міжнародних відносин

Крат Ю.О.

Перевірив: Тихомирова Євгенія Борисівна

Луцьк-2012

План

Вступ 3

Розділ 1. Політична система Японії, її особливості - 日本の政治システムには、備えています 5

1.1 Конституція Японії - 日本国憲法, にっぽんこくけんぽう 6

Розділ 2. Характеристика структури політичної системи 政治システムの構造の説明 9

2.1 Державний устрій та форма правління - 政府の政治システムとフォーム 9

2.2 Глава держави - Імператор - 天皇, てんのう 9

2.3 Законодавча влада - Парамент Японії - 国会, こっかい 10

2.4 Політичні партії та профспілки Японії - 日本では、政党や労働組合 11

2.5 Виконавча влада - кабінет міністрів - 内閣, ないかく 13

2.6 Прем’єр міністр Японії - 内閣総理大臣, ないかくそうりだいじん 14

2.7 Судова влада - 司法 15

2.8 Організація органів влади на регіональному рівні 地域レベルでの組織機関 16

Розділ 3. Аналіз результатів останніх виборів у Японії 日本における最近の選挙の結果の分析 18

Розділ 4. Політичний режим Японії - 日本の政治体制 20

Висновок 22

Список використаної літератури 23

Вступ

Японія - дуже швидка і розвинута, багата і процвітаюча держава, сучасне покоління жителів якої (близько 125 млн.), вже повністю скуштувала плоди наполегливої праці своїх попередників. Для економіки країни характерні високі темпи приросту; дуже високий (вище, ніж в США) обсяг ВНП на душу населення, першокласна промисловість, майже усюди витісняє конкурентів зі світового ринку, вищий клас якості виробів, небачений підйом науково-технічного стандарту, який перетворив Японію в центр науки і техніки майбутнього, чудово розвинуте сільське господарство, що забезпечує на убогих ґрунтах маленької країни все її велике населення необхідними продуктами, небачена за ступенем розвитку інфраструктура, що включає кращі з сучасних дороги, транспортні засоби тощо, високоякісну систему народної освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення. Цей перелік можна продовжити, перераховуючи всі японські досягнення світового класу. Зрозуміло, все це не означає, що у Японії немає проблем. Вони є і проявляються у хворобливій напруженості людей, що прагнуть не відставати від швидких темпів прогресу, у неможливості для частини молоді витримати загальноприйнятий темп і обсяг засвоюваних у школі чи вузі знань, в зростанні незвичного для традицій цієї країни відчуження людей, втомлених від напруженої гонитви за стандартом. Але погодимося, ці проблеми інші, ніж у країн, що розвиваються традиційного Сходу. Інший стандарт життя, інші реалії і зовсім інші проблеми.

Політична система сучасної Японії заснована на багато партійній парламентській демократії зі збереженням імператора як глави держави. Практично незмінно панує на виборах і формує уряд одна провідна ліберально-демократична партія, що свідчить про стійкість політичних симпатій виборців. Держава в сучасній Японії - дуже активний політично-правовий інститут, що стоїть на сторожі інтересів суспільства, перш за все квітучої національної економіки. Вона піклується про вигідну структуру експорту та імпорту, активно підтримує дрібних власників, не забуває про народну освіту, культуру та інші життєво важливі потреби.

Розділ 1. Політична система Японії, її особливості - 日本の政治システムには、備えています

Японія є унітарною державою. Японія в Другій світовій війні виступала як агресор. У результаті країна пережила атомне бомбардування і зазнала нищівної поразки. Після війни економіка й інфраструктура були повністю зруйновані, Японія опинилась під американською окупацією. Саме окупаційна влада нав'язала японцям існуючий конституційний лад. Слід зазначити, що проведені під тиском переможців перетворення благотворно позначилися на Японії: уже в 50-х роках XX ст. світ захоплювався японським "економічним дивом".

Чинна Конституція Японії є другою в історії країни. Перша конституція (прийнята в результаті буржуазної революції у 1889 р.) зумовила високий вплив керівництва армії і флоту в політичному житті. Режим, що склався до кінця Першої світової війни, у вітчизняній літературі одержав назву мілітаристського.

В Японії формою правління є парламентська монархія. Конституція 1946 р. ввела цю форму правління замість дуалістичної монархії. Порівняно з Конституцією 1889 р. новий Основний закон Японії став значним кроком уперед на шляху демократизації політичної системи країни. Повноваження імператора були не лише різко скорочені, а й фактично зведені до суто номінального рівня: "Імператор здійснює лише такі дії, що стосуються справ держави, передбачені цією Конституцією, і не наділений повноваженнями, пов'язаними зі здійсненням державної влади".

Як у законодавчій, так і у виконавчій сфері імператор позбавлений самостійних повноважень і за жодних обставин не може діяти без санкції Кабінету: "Усі дії Імператора, що стосуються справ держави, можуть бути вчинені не інакше, як з поради і за умови схвалення Кабінету, і Кабінет несе за них відповідальність". [6]

1.1 Конституція Японії - 日本国憲法, にっぽんこくけんぽう

Конституція Японії 1947 року замінила попередню Конституцію Великої Японської Імперії, що втратила чинність після поразки Японії у Другій світовій війні 1945 року. До 2008 року, по сьогодні, жодних поправок до діючої Конституції Японії внесено не було. [5]

Прийнята в 1947 р. конституція проголошує демократичні права і свободи, декларує відмову від війни "як суверенного права нації", забороняє Японії мати збройні сили. [3]

Структурно Конституція Японії складається з 11 глав і 103 статей, які послідовно регулюють: статус імператора; відмову від війни; права і обов'язки народу; діяльність Парламенту, Кабінету і судової влади; державні фінанси; місцеве самоврядування; процедуру зміни Конституції.

Нова Конституція відрізняється від Конституції Мейдзі з багатьох важливих аспектів.

Основними є:

- особа Імператора більше не визнається священною й існує лише як символ держави і об'єднує нації, а єдиним носієм державного суверенітету стає народ (ст.1);

- принцип розподілу влади здійснюється на більш демократичній основі. Імператор вже не володіє виконавчою владою. Він має право виконувати лише ті державні функції, котрі визначені в Конституції. Наприклад, він лише формально затверджує призначення Прем'єр-міністра і головного судді Верховного суду (ст.4). Парламент призначає Прем'єр-міністра, а головного суддю - Кабінет міністрів. Тільки із згоди Кабінету міністрів Імператор проголошує від імені народу закони та договори, скликає сесії Парламенту, присуджує нагороди (гл.1);

- коло основних прав і свобод людини значно розширилося (гл.3);

політична система японія імператор

- Японія "відмовляється від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних спорів” (ст.9);

- ліквідуються всі аристократичні інститути (ст.14). Колишня Палата перів замінюється Палатою радників, члени якої обираються як представники свого народу;

- місцеве самоврядування здійснюється в широких масштабах (статті 92-95).

До особливостей Конституції 1947 р. можна віднести більш чітке закріплення трьох принципів: принципу народного суверенітету, принципу додержання основних прав і свобод громадян і принципу пацифізму.

Особливе значення має ст.9 Конституції, в якій закладені положення про відмову від війни і створення регулярних збройних Включення до Конституції даної статті мало за мету запобігші відродженню японського мілітаризму. З одного боку, вона є постійним об'єктом критики реакційних сил країни, а з іншого - потупає перешкодою для здійснення Японією своїх міжнародних зобов'язань, таких як участь Японії як члена ООН в комплектації міжнародних збройних сил, однак поки це компенсується участю у миротворчих місіях (Камбоджа, Мозамбік, Руанда) і в рятувальних операціях. На сьогодні функцію збройних сил виконують японські сили самооборони, які були створені в 1950 р. як "резервний поліцейський корпус” після початку війни в Кореї.

Контроль за дотриманням Конституції покладений на суди. Слід звернути увагу, що Конституція 1947 р. ще жодного разу не переглядалася, хоча питання про відміну або перегляд окремих її статей стояло вже з перших днів її прийняття. Зауважимо, що однією з причин конституційної стабільності Японії - є "жорсткий” - порядок змін основного закону, який встановлює ст.96: "Зміни Конституції здійснюються з ініціативи Парламенту та зі згодою не менш як двох третин загальної кількості членів обох палат і далі представляються на затвердження народу”. [6]