Лабораторна робота №2.
Тема: Лінійний обчислювальний процес
Мета: вивчити правила складання текстів програм, навчитися реалізовувати лінійні алгоритми, а також складати каркас простої програми в середовищі C++ Builder. Написати і відлагодити програму лінійного алгоритму в консольному і(чи) віконному застосуванні.
1.1. Загальні теоретичні відомості
Алфавіт мови С / С++ складається з:
-
прописних і рядкових букв латинського алфавіту,
-
арабських цифр,
-
спеціальних символів, сенс і правила використання яких розглядатимуться далі.
У мові C застосовуються дані двох категорій: прості (скалярні) і складні (складені).
До основних (базових) типів даних відноситься цілий (int), дійсний (float, double) і символьний (char) типи. У свою чергу, дані цілого типу можуть бути короткими (short) і довгими (long), зі знаком (signed) і беззнаковими (unsigned). Атрибут long може використовуватися і з типом double - довге дійсне.
До складних типів даних відносяться масиви, структури (struct), об'єднання (union) і перерахування (enum).
У мові С++ використовуються дані типу bool - логічні, приймаючі значення true (1) - істина і false (0) - брехня, а також AnsiString (String) - строковий тип даних.
Запис констант, що самовизначаються
|
Тип даних |
Загальний формат запису |
Приклади |
|
Десяткові цілі |
n |
22 –15 176 –1925 |
|
Дійсні з фіксованою десятковою точкою |
n.m |
1.0 –3.125 –0.001 |
|
Дійсні з плаваючою точкою |
n.mE(p сенс запису (n, m(10(p |
1.01E - 10 0.12537е+4
|
|
Символьні |
' ' |
'A' 'х' '0' '<' |
|
Рядкові |
“ ” |
“Minsk" "Press any key" |
У таблиці ( - будь-який символ, набраний на клавіатурі.
Декларація об'єктів
Усі об'єкти (змінні, масиви і так далі), з якими працює програма, необхідно декларувати. У декларації об'єктам привласнюються ідентифікатори (ID), які можуть включати латинські букви, символ нижнього підкреслення «_» і цифри, причому першим символом ID не може бути цифра.
Увага! У мові С/С++ рядкові і прописні букви мають різні коди, тобто PI, Pi і pi - різні ідентифікатори.
При декларації об'єктам можна задавати початкові значення (ініціалізувати), наприклад:
int k = 10, m = 3, n;
double c = - 1.3, w = - 10.23, s;
Прийнято використовувати в ID змінних рядкові букви, а в іменованих константах - прописні, наприклад:
const double PI = 3.1415926;
double pi = 3.1415926;
Роздільниками ID є пропуски, символи табуляції, перекладу рядка і сторінки, а також коментарі.
Коментар - будь-яка послідовність символів, що починається парою символів /* і що закінчується парою символів */ або що починається // і до кінця поточного рядка.
Директиви препроцесора
Перед компіляцією програми за допомогою директив препроцесора виконується попередня обробка тексту програми.
Директиви починаються з символу #; за яким йде найменування операції препроцесора. Найчастіше використовуються директиви include і define.
Директива #include використовується для підключення до програми заголовних файлів з декларацією стандартних бібліотечних функцій, наприклад:
#include <stdio.h> - стандартні функції введення-виводу;
#include <conio.h> - функції роботи з консоллю;
#include <math.h> - математичні функції.
Директива #define (визначити) створює макроконстанту і її дію распро-страняется на увесь файл, наприклад:
#define PI 3.1415927
– в ході препроцесорної обробки ідентифікатор PI скрізь замінюється вказаним значе-нием 3,1415927.
Операція привласнення має повну і скорочену форми запису.
Повна форма: ID = вираз;
– виконується справа наліво, тобто спочатку обчислюється вираження, а потім його результат привласнюється вказаному ID, наприклад: y(3*x) - 5;
У одному операторові можна присвоїти значення кільком змінним, наприклад: x = y = z = 0;
чи z = (x = y) * 5; - спочатку змінною x привласнюється значення змінної y, далі обчислюється вираження x*5, і результат привласнюється змінній z.
Скорочена форма: ID операція = вираз;
де операція - одна з арифметичних операцій +, -, *, /, %; наприклад:
s += 7; (s = s+7;) чи y *= x+3; (y = y*(x+3));
Скорочена форма застосовується, коли змінна використовується в обох частинах її повної форми.
У мові С/С++ існують операції інкремента (--) і декремента (++), тобто зменшення або збільшення значення змінної на 1. Операції можуть бути префіксні (++i і --i) і постфіксні (i++ і i--). При використанні цієї операції у виразі в префіксній формі, спочатку виконується сама операція (змінюється значення i), і тільки потім обчислюється вираження. У постфіксній формі - операція застосовується після обчислення вираження, наприклад, для значень b = 7 і n = 1 будуть отримані наступні результати:
1) c = b*++n; - порядок виконання : n = n+1, c = b*n, тобто c = 14;
2) c = b*n++; - в цьому випадку: c = b*n, n = n+1, тобто c = 7 .