2. Методика встановлення техніко-економічних норм витрати матеріалів.

Розрізняють показники витрат матеріальних ресурсів і показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів.

Витрати матеріальних ресурсів – це виробниче споживання окремих видів матеріальних ресурсів безпосередньо для виконання програми по виготовленню продукції.

Витрати матеріальних ресурсів також здійснюються на ремонтні потреби, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, забезпечення потреб підсобного господарства.

Споживання матеріальних ресурсів характеризується загальними і питомими їх витратами.

Загальні витрати матеріальних ресурсів – це споживання окремих видів або разом взятих матеріальних ресурсів на виконання виробничої програми у звітному періоді.

Загальні витрати матеріальних ресурсів враховуються у натуральному вигляді, а сумарні витрати різних видів матеріальних ресурсів –у вартісному вираженні.

Питомі витрати конкретного виду матеріальних ресурсів – це середні витрати матеріальних ресурсів на одиницю виготовленої придатної продукції.

Питомі витрати матеріальних ресурсів на одиницю споживчої властивості (у складних галузях виробництва) для однотипової продукції можливо розрахувати за формулою:

, (5.1)

де m – питомі витрати матеріальних ресурсів на одиницю споживчої властивості;

–питомі витрати матеріальних ресурсів на фізичну одиницю продукції;

q₁ – кількість одиниць продукції,виготовлених у звітному періоді;

–загальний обсяг споживчої властивості продукції, виготовленої у звітному періоді.

Загальну характеристику витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції дає такий показник, як матеріалоємність. Він характеризує фактичні витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції (або на одиницю споживчої властивості)і, пов’язаний з такими показниками, як металоємність, енергоємність, теплоємність,

Матеріалоємність продукції може бутирозрахована різними показниками:

1)питомі втрати матеріальних ресурсів на фізичну одиницю виготовленої продукції (питома матеріалоємність):

(5.2)

2) розміром витрат декількох видів матеріальних ресурсів у вартісному вираженні на фізичну одиницю виготовленої продукції:

(5.3)

де Р – оптові ціни на окремі види матеріальних ресурсів.

Ці формули використовуються для розрахунків матеріалоємності простих видів продукції (електроенергії, чавуну, сталі). Для складних видів продукції (машинобудівництва) частіше використовують показник матеріалоємності з розрахунку на одиницю головної споживчої властивості.

Для машинобудівництва також може бути розрахований показник витрат матеріальних ресурсів на 1грн. валової,реалізованої або чистої продукції у співставлених цінах:

, (5.4)

де  - обсяг виробництва продукції у співставлених цінах.

З метою розробки виробничої програми та аналізу господарської діяльності підприємства використовуються показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів.

У чорній металургії використання заліза у доменному та сталеплавильному виробництві розраховується балансовим методом. У приходній частині балансу показуються елементи і розміри витрат сировини (руди, брухту, стружки), а у затратній частині балансу визначаються види та розміри отриманої кінцевої продукції та відходів (чавун, шлах тощо). Ці баланси дозволяють визначити витратні коефіцієнти (відношення ваги затраченних матеріалів на тону придатної продукції).

Рис. 5.2. Показники корисного використання матеріальних ресурсів

У галузях машинобудування розраховуються показники визначення рівня використання основного елемента оборотних фондів – металу:

- показник відносної металоємності машини (відносної ваги машини):

(5.5)

де О_м -відносна вага машини;

Ч_вн -чиста вага, що дорівнює сумарній вазі деталей (частин),m або кг;

- кількість одиниць основної експлуатаційної характеристики машини (вантажопідйомність автомобіля, трактор-кінських сил);

- коефіцієнт використання металу:

(5.6)

де Ч_вм –чиста вага металу в одиниці продукції, т;

V1 – обсяг виробництва продукції по кожній назві номенклатури;

ВР_М -валові витрати металу;

i=1,2,3...кількість різних видів виробів, що складають номенклатуру;

- рівень відходів:

(5.7)

де Р_еідх – рівень відходів, (%);

- кількість використаного металу, т;

Qвідх - кількість відходів.

Рис. 4.1. Розрахунок витрат матеріальних ресурсів у хімічній промисловості

Розрізняють джерела та напрями економії матеріальних ресурсів.

Джерела раціонального використання матеріальних ресурсів у залежності від сфери виникнення і використання діляться на три групи:

-народногосподарчі;

-загальнопромислово-міжгалузеві;

-внутрішньовиробничі.

До народногосподарчих резервів належать:

1) встановлення прогресивних народногосподарчих пропорцій;

2) вдосконалення структури паливно-енергетичного комплексу;

3) вдосконалення всього господарчого механізму в умовах ринкових відносин тощо.

До загальнопромислово – міжгалузевих резервів відносять:

1) впровадження нових ефективних способів і систем розробки місцезнаходжень корисних копалин, прогресивних технологічних процесів їх добування, збагачення та переробки;

2) забезпечення більш нової і комплексної переробки мінеральної сировини;

3) розвиток спеціалізації, кооперування та комбінування у виробництві;

4) створення і розвиток підприємств різних форм власності;

5) підвищення якості вихідної сировини та конструктивних матеріалів у галузях-виробниках;

6) прискорений розвиток виробництва найбільш ефективних видів сировини і матеріалів.

Внутрішньовиробничі резерви передбачають:

1) можливості покращення використання матеріальних ресурсів;

2) освоєння більш досконалих типів та моделей виробів;

3) підвищення якості продукції в конкретних галузях промисловості.

Напрями (шляхи досягнення) економії матеріальних ресурсів, у залежності від характеру заходів, розподіляються на:

1)виробничо-технічні;

2)організаційно-економічні.

Виробничо -технічнінапрями:

1) заходи, пов’язані з якісною підготовкою сировини та її виробничого споживання;

2) вдосконалення конструкцій машин, обладнання і виробів;

3) використання більш економічних видів сировини і палива;

4) впровадження нової техніки і прогресивних технологій у виробництво.

Організаційно-економічні напрями:

1) заходи, пов’язані з підвищенням наукового рівня нормування, планування матеріалоємності виробництва продукції;

2) розробка та впровадження технічно-обгрунтованих норм та нормативів витрат матеріальних ресурсів;

3) встановлення прогресивних пропорцій, що сприяють розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів паливно-енергетичних ресурсів;

4) вдосконалення паливного балансу країни.