3. Розрахунок середньозваженої вартості капіталу.

Модель середньозваженої вартості капіталу

Наступний крок після визначення вартості капіталу для окремих цінних паперів - це вирахування середньозваженої вартості капіталу (IVACC), яка може бути визначена як рівень доходності, який повинен приносити інвестиційний проект, щоб можна було б забезпечити одержання усіма інвесторами доходу, аналогічного тому, який їм забезпечували б інші об'єкти інвестування з подібним ступенем ризику. На середньозважену вартість капіталу впливає як вартість окремих залучених капіталів так і їх части в структурі капіталу фірми.

Середньозважена вартість капіталу є відносною величиною, тому вона виражена у відсотках та розраховується як середня величина з необхідної прибутковості за різними джерелами фінансування, а питомими вагами служать частки кожного джерела фінансування інвестицій, див. формулу 8.21.

де В - облігації; • ^fl '^f *'»• -'-- *^г

Р - привілейовані акції;

S - звичайні акції;

К_ь - вартість капіталу від облігацій;

К_р- вартість капіталу від привілейованих акцій;

K_t - вартість капіталу від звичайних акцій;

tax - ставка оподаткування.

Середньозважена вартість джерел капіталу визначається за формулою:

СЗВК = ∑ В_і* Ч_і /100

де СЗВК – середньозважена вартість капіталу;

В_і – вартість капіталу, залученого за рахунок і-ого джерела, %;

Ч_і – частка і-ого джерела у загальній сумі постійного капіталу.

СЗВК характеризує середній рівень витрат для підтримки економічного потенціалу підприємства при існуючій структурі джерел коштів, вимогах інвесторів і кредиторів та прийнятій дивідендній політиці. СЗВК порівнюється з внутрішньою нормою дохідності інвестиційного проекту або його рентабельністю. Для доцільності реалізації інвестиційного проекту СЗВК не повинна перевищувати його ВНД (або РІ).

Гранична ціна інших джерел фінансування визначається аналогічно. І завершальним етапом с розрахунок узагальнюючого показника граничної ціни капіталу, який буде визначатися як сума усіх граничних цін джерел фінансування інвестованого капіталу. Висновок.

4. Фінансовий, операційний та загальний леверидж.

Формування структури джерел фінансування — дуже склад­ний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи той період часу, фінансового стану і перспектив розвитку ак­ціонерів (у певний період у кожного можуть погіршитись інвес­тиційні можливості), а також кон'юнктури ринку і актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

В економічній термінології леверидж — це «ефект важеля» при визначенні співвідношення власного та залученого, акціонер­ного та позичкового, основного та оборотного (обігового) капіта­лу тощо.

Розрізняють операційний, фінансовий та загальний леверидж.

Операційний леверидж показує вплив змінності обсягу прода­жу на рівень доходів компанії.

Фінансовий леверидж: встановлює міру зв'язку (впливу) змін­ності доходів компанії на дивіденди, тобто дохід окремого акціо­нера (компаньйона).

Загальний леверидж: показує вплив змінності обсягу продажу на дивіденди акціонерів або доходи компаньйонів.

Формування структури джерел фінансування - це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану та перспектив розвитку акціонерів, а також кон'юнктури ринку й актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу та структури інвестицій для фінансування проекту, а саме:

• Яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво.

• Яким чином у перспективі буде формуватися основний та обіговий капітал.

• Яким має бути співвідношення власної о, акціонерної ота позичкового капіталу.

• При якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту доходи від його реалізації будуть найбільшими.

Найчастіше для вирішення цих проблем використовують ефект фінансового важеля (левереджу).

Структура інвестиційного капіталу пов'язана із співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має фірма, тим вищий її фінансовий левередж. Крім того, у тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються із залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, левередж є позитивним. Якщо доходність з інвестицій не перевищує процент за позичковим коштам, левередж є нетативним. У випадках коли інвестиції приносять доход, рівний проценту за кредит, левередж є нейтральним. Іншими словами, беручи в борг, інвестор отримує вищі Доходи, поки віддача від позичених коштів більша за процент, який треба сплатити за ці кошти. Такий ріст чистих доходів на акцію називається фінансовим леверіджом. Властивість фінансовою левереджу (важелю) заключається у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.

Висновок.

Загальний висновок по темі.