2. Життєвий цикл інвестиційного проекту.

Розроблення та реалізація інвестиційного проекту, особливо реального, тривають довгий час — від ідеї до будівництва та екс­плуатації об'єкта. Цей період, як правило, називається життєвим циклом інвестиційного проекту.

Життєвий цикл проекту — складається з послідовних фаз, подій та етапів зі своїми назвами та часовими межами.

Життєвий цикл є базовим, вихідним поняттям для дослід­ження проблеми реалізації проекту, фінансування робіт, прий­няття рішень щодо доцільності капітальних вкладень і деталі­зації проекту.

Він охоплює три фази:

1. Передінвестиційні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза). До цієї фази належать:

• визначення інвестиційних можливостей;

• аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір проекту;

• попереднє техніко-економічне обгрунтування;

• розроблення техніко-економічного обгрунтування; —дослідницьке забезпечення проекту.

2. Інвестиційна фаза:

— проведення узгоджень; —укладання контрактів;

—розроблення проектно-кошторисної документації;

• будівництво, реконструкція або переоснащення;

• забезпечення управляючого проекту;

• витрати на авторський нагляд і контроль;

• підготовка експлуатаційних кадрів;

• пусконалагоджувальні роботи.

3. Експлуатаційна фаза:

—уведення в експлуатацію;

—доведення до проектної потужності;

• витрати на підтримання діючих потужностей;

• витрати на оновлення основних фондів.

Будь-який інвестиційний проект має п'ять стадій життєвого циклу (рис. 8.1).

Перша стадія: народження проекту. Передпроектні дослідже­ння, проектування та освоєння інвестицій. Стадія характеризу­ється великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих у борг. На цій стадії проект наражається на різномані­тні ризики. Прибуток відсутній.

Інвестиції

Рис. 8.1. Життєвий цикл інвестиційного проекту

Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії інвес­тор відчуває велику потребу у банківських позичках чи венчур­ному капіталі. Зазвичай він не сплачує дивідендів. Якщо прибу­ток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'я­зані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство (компанія) почи­нає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у вели­ких витратах на маркетинг. Існує й велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує не­великі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі проценти. Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує кредити. Високий рівень конкуренції не дає змогу диктувати ціни, але невисокі витрати уможливлюють отримання середніх по галузі прибутків. Це вже добре відома ком­панія з доброю репутацією. Вона має великі можливості в отриман­ні позичок та реалізації акцій, добре диверсифікований великий ін­вестиційний портфель. Сплачуються солідні дивіденди, проте немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія повинна роз­робляти стратегію запобігання занепаду. Такі заходи, як правило, пов'язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Страте­гія «другого народження» передбачає різноманітні шляхи: купівля інших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття), купів­ля компаній інших галузей, інвестування нових проектів.

Четверта стадія життєвого циклу проекту (занепад або відновлення). На цій стадії продукція підприємства перестає користуватися попи­том. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені у співробітницт­ві, а якщо й дають кредит, то під високі проценти. Перестають ко­ристуватись попитом акції компанії. Через поступове зниження до­ходів треба зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не було розроблено стратегію відродження, та не здійснено солідних інвестицій, на компанію очікують занепад і банкрутство.

Отже, можна висловити, що оцінка ефективності інвестицій­ного проекту є ключовим питанням для інвестора. Проте нині се­ред науковців-економістів та практиків немає єдиного погляду щодо методології такої оцінки.

Головним критерієм оцінки проекту є його фінансова (комерцій­на) ефективність. Такий метод грунтується на мінімізації витрат, максимізації доходів і дає добрі результати у разі оцінювання ефектив­ності невеликих проектів з короткими термінами окупності витрат.

Великі проекти зараз здебільшого не під силу українським ін­весторам і потребують підтримки з боку держави. Критерієм оці­нки ефективності таких проектів мають бути показники загаль­ноекономічної (національної) ефективності. Тобто мають оціню­ватися прямий, побічний та повний ефекти. Висновок