1.4 Міжнародний олімпійський комітет (мок)

Вищий керівний орган олімпійського руху створений 23 червня 1894. До складу МОК увійшли 14 представників від 12 країн: Англії, Аргентини, Бельгії, Угорщини, Греції, Італії, Новий. Зеландії, Росії (генерал А. Д. Бутовський), США, Франції, Чехії і Швеції. Мірні члени МОК минулого й організаторами національних олімпійських комітетів і своїх країн.

В обов'язки МОК входить: регулярне проведення олімпіад і їх постійне удосконалювання, заохочення організації аматорських змагань, керівництво розвитком аматорського спорту, сприяння зміцненню дружби між спортсменами всіх країн. МОК є постійно діючою організацією. Він вибирає своїх членів із числа осіб, які вважає гідними цього звання, за умови, що вони прожинають і країні, що має національний олімпійський комітет. В країні може бути тільки один член МОК, за винятком найбільших і найбільше активних країн, які беруть участь і олімпійському русі країн, а також країн, де відбулися ОІ (в цих країнах можуть бути по дна члени МОК). Члени МОК, відповідно до статуту, являються представниками МОК у своїх країнах, а не делегатами своєї країни в МОК. Члени МОК до 1906 обиралися довічно, обрані після 1966 повинні вийти у відставку у віці 72 років.

З числа своїх членів МОК вибирає президента і трьох віце-президентів (один з Європи). Разом з п'ятьма членами вони складають виконає, комітет (виконком) МОК. Усі члени виконкому, за винятком президента, обираються на 4 роки, чим забезпечується змінюваність складу керівного органа МОК; президент МОК обирається на 8 років, а потім може переобиратися (терміном на 4 роки). За роки існування МОК його президентами були: Д. Вікелас (Греція) у 1894-96, П. ДЕ Кубертен (Франція) у 1896-1925, граф А. ДЕ Бале-Латур (Бельгія) у 1925-42, З. Едстрем (Швеція) у 1942- 52, Е. Брендедж (США) у 1952-72.

З 1972 президентом МОК є лорд М. Кіланін (Ірландія). Граф Ж. де Бомон (Франція) обраний віце-президентом МОК до 1974, X. Ван Карнебек (Нідерланди) - до 1974, В. Дауме (ФРН) - до 1976, члени виконкому М. Мзалі (Туніс) - до 1976, К. Андріанов (СРСР) - до 1974, X. Самаранч (Іспанія) - до 1974, С. Паділья (Бразилія) - до 1975, принц Ц. Такеда (Японія)- до 1975. Штаб-квартира МОК знаходиться в Лозапне (Швейцарія).

Щорічно МОК збирається на сесії, в олімпійському році проводяться дві сесії - під час зимових і літніх ігор, на яких розглядаються найважливіші питання розвитку олімпійського руху. МОК є вищою інстанцією при рішенні всіх питань олімпійського руху й ОІ. Під час ОІ МОК передає міжнародним спортивним федераціям право технічного контролю за проведенням змагань по відповідних видах спорту. В всіх інших питаннях повноваження МОК суверенні. Під час ОІ виконком МОК виконує роль верховного журі. Визнання Міжнародним олімпійським комітетом міжнародної спортивної федерації є підставою для визнання відповідного виду спорту олімпійським.

1.5 Національний олімпійський комітет (нок)

Будучи керівним органом олімпійського руху в країні, НОК поряд з Міжнародним олімпійським комітетом міжнародними спортивними федераціями є одним з головних складених ланок міжнародного олімпійського руху. Обов'язкова умова участі спортсменів тієї або іншої Охорони в ОІ - визнання її НОК Міжнародним олімпійським комітетом. Для такого визнання необхідне об'єднання в НОК не менш 5 національних федерацій по олімпійських видах спорту, що входять у відповідні міжнародні федерації. НОК сприяє розвиткові олімпійського руху в країні і стежить за дотриманням його принципів і положень, направляє спортсменів на олімпійські змагання, здійснює контроль за їх виступами на іграх, забезпечує фінансування, екіпірування, проїзд і розміщення національних команд на ОІ. Відповідно до статуту МОК, до складу НОК можуть входити представники національних федерацій по олімпійських видах спорту, а також члени МОК для даної країни і діячі фізичної культури і спорту, які внесли свій внесок в олімпійський рух.

Виконком МОК періодично проводить наради з представниками національних олімпійських комітетів, які носять чисто інструктивний характер. У 1965 відбулося перша самостійна нарада представників національного олімпійського комітетів. Одноголосно прийняті на ньому резолюції були спрямовані в МОК, який більшість з них схвалив. Ці резолюції стосувалися включення в програму ОІ усіх видів спорту, визнаних НОК у якості олімпійських, припинення політичного втручання в спорт, виділення національним олімпійським комітетам частини засобів, одержуваних від продажу прав на телевізійні передачі олімпійських змагань, та ін. У 1968 на нараді в Мехіко представники національних олімпійських комітетів утворили Постійну генеральну асамблею, що проводить свої засідання напередодні нарад виконкому МОК з делегатами НОК.