Грандіозні

(більше 400 га)

Дуже крупні

(200-400 га)

Крупні

(100 – 200 га)

Середні (100 – 200 га)

Середні і дрібномасштабні (характерні для антропогенних процесів)

Дрібні (5 – 50 га)

Дуже дрібні (до 5 га)

Рис. 12.5. Класифікація зсувів

При повільному розвитку зсуву бугри витягуються вигнутими грядами, що обернені опуклістю вниз по схилу. При швидкому зсуві на поверхні зсувних мас виникають повздовжні і поперечні смуги і лінії, що з’єднуються під гострим кутом. Поточні зсуви, що мають місце переважно на глинистих породах і які не зберігають будь-яких рис внутрішньої будови корінних порід, мають ”зморшкуватий” рисунок зображення на МДЗ. Зсуви-потоки, що утворюються головним чином у водонасичених піщано-глинистих, суглинистих і лесовидних породах і які досягають десятків і сотень метрів, а іноді декілька кілометрів у довжину, відрізняються на МДЗ опуклими вниз за течією валами, що створюють зморшкуватий рисунок, і розширенням у фронтальній (язиковій) частині.

12.5. Дешифрування соліфлюкційних відкладів

Соліфлюкційні відклади утворюються в процесі в’язкопластичної течії вниз по схилу під дією сили тяжіння перезволоженого поверхневого шару ґрунту. Вони характерні для областей розвитку ”вічної” мерзлоти, а також вологих тропічних і екваторіальних поясів.

На МДЗ соліфлюкційні схили відрізняються плямистим зморшкуватим рисунком. Течія ґрунту проявляється утворенням луско- і язикоподібних у плані соліфлюкційних терас, особливо вздовж улоговиноподібних понижень на схилах.

Рис. 12.6. Скальні зсуви. Долина р.Чон-Кемін, Тянь-Шань. АФЗ (за В. І. Макаровим та ін.). Д – Джашилькельский, К-К – Кель- Кугурекій, К-С – Кель-Кугурекий, Північний

Для соліфлюкційних потоків типовою є нерівна поверхня з поперечними опуклими за напрямком течії валиками, розділеними мочажінами, зо зазвичай на знімку мають темний тон.

Течія матеріалу по схилах може набувати багнюко-струменистий характер, при цьому виникають деллі з характерними рисунками зображення у вигляді ”волоті” (рис. 12.7).

Рис. 12.7. Деллі – мережа паралельних улоговин на схилах. Західна Якутія. АФЗ	Рис. 12.8. Делювіальні відклади

Грубоуламкові маси морозобійного елювію скальних порід утворюють рухливі кам’яні розсипи, або куруми, концентруючись в улоговинах – кам’яні ріки, а у підніжжя схилів – великі шлейфи брилевих розсипів язикоподібної форми в плані. На знімках проявляються чіткими межами, плямуватою і поздовжньо-смугастою структурою рисунку.

12. 6. Дешифрування делювіальних і пролювіальних відкладів

Делювіальні відклади, що формуються в результаті площинного змиву на схилах, утворюють полого-нахилені увігнуті шлейфи, найбільш потужні в нижній частині крутих схилів, складені рихлими відкладами і, зазвичай, без рослинності. Дешифруються вони за плащеподібною формою залягання, переважно світлому тону і струминному, смугастому рисунку (прямолінійні або дендритовидні смужки), обумовлені ерозійними формами, що зароджуються на них (промоїнами, вибалками, деллями). Тон зображення делювіальних відкладів залежить від ступеня розвитку ґрунтового і рослинного покриву і може змінюватись в широких межах. На схилах, складених складчастими осадовими і метаморфічними товщами, делювіальний покрив має більш або менш однакову потужність; на гранітах делювіальні утворення накопичуються лише у виположених ділянках рельєфу або у підніжжя скалистих виступів; вони мають мінливу потужність і неправильні контури. У верхній частині схилів іноді видні невеличкі скальні виступи на міцних породах.

Пролювіальні відклади утворюють конуси виносу в основі ярів (рис. 12.9).

У районах з гумідним кліматом вони представлені головним чином грубоуламковими щебенево-бриловими різницями. На МДЗ свіжи конуси виносу дешифруються за характерною формою і зазвичай світлому тону зображення.

Рис. 12.9. Пролювіальні відклади

В передгірських рівнинах шлейфи із конусів виносу, що злилися и наземні дельти мають світлий нерівномірний тон, гілчастий, струменево-дендритовидний, віялоподібний рисунок, утворений тимчасовими потоками (рис. 12.10).

Рис. 12.10. Пролювіальні відклади на АФЗ (а) і космознімках Landsat (б, в), що складають системи злившихся конусів виносу у підніжжі гір:

а – Середня Азія, б – Ізраїль, в – Ємен

За характером зображення й іншим ознакам можна прослідкувати зміну не тільки морфології пролювіального шлейфа, а й в значному ступені й його складових відкладів. Так, наприклад, в середньоазіатських молодих пролювіальних шлейфах вершинні частини конусів виносу складені валунними галечниками, вони зазвичай сухі, позбавлені рослинності і зображуються на знімках світлим тоном.

Периферійні частини шлейфів, що складені піщаними і суглинистими осадами, більш вологі через вклинювання ґрунтових вод і з розвиненою рослинністю; вони виділяються на знімках темним тоном (рис. 12.11).

Рис. 12.11. Дешифрування четвертинних відкладів Чуйської впадини. Космічний знімок (за Н. В. Макаровою). Алювіально-пролювіальні відклади, що складають шлейфи конусів виносу і сухі дельти на передгірській рівнині: вершинні частини конусів виносу, що складені валунно-гальковим матеріалом; – центральні і периферійні частини, що складені піщано-гальковим і суглинистим матеріалом, зрошувані і розорювані; 3 – фрагменти стародавніх середньоплейстоценових конусів виносу, перекриті лессами; 4 – молоді (пізньоплейстоценові) зростаючі підняття; 5 – долина р. Чу; 6 – піщаний масив

На знімках гірських районів дешифруються селі (рис. 12.12).

Рис. 12.12. Схід селів

Це зазвичай короткі і доволі широкі смуги з чіткими, нерівними границями, явно накладеними на підстильні корінні або четвертині утворення. Складають конуси виносу в гирлах ущелин і каньйонів. Селевий потік має монотонний окрас, струменистий, гофрований, дугоподібний смугастий рисунок, що утворений масами, які змістилися.