12. Дешифрування четвертинних відкладів і рельєфу

12.1. Генетичні типи четвертинних відкладів

При геологічній зйомці в комплект геологічних карт входить карта четвертинних відкладень, складанню якої багато в чому допомагають МДЗ. До четвертинних відкладень відносяться корисні копалини: розсипи, будівельні матеріали, торф, сапропелі; з ними пов’язані підземні і, в першу чергу, ґрунтові води; вони слугують основою різних будівельних споруд. Аерокосмічні методи вивчення четвертинних відкладів застосовуються при плануванні меліоративних заходів, при моніторингу ерозії ґрунтів, мерзлотних процесів тощо.

Покров новітніх континентальних утворень найтіснішим чином пов’язаний, з одного боку, з будовою рельєфу, а з іншого – зі складом корінних порід. Формування рельєфу обумовлене головним чином тектонічними рухами, а також екзогенними процесами і кліматичними умовами. Основними ознаками генезису четвертинних відкладів є форми рельєфу, з якими вони пов’язані, і рисунки зображення. Вікові генерації четвертинних відкладів розізнаються за ступенем збереженості первинного акумулятивного рельєфу. Чим молодше відклади, тим краще вони проявляються на знімках і піддаються дешифрування не тільки за генезисом і відносним віком, але й нерідко і по фаціях. Фаціальні особливості молодих генерацій четвертинних відкладень, головним чином їх склад, дешифруються по ландшафтних ознаках – рослинності і зволоженості, які формують спектральні особливості зображення.

Найбільш придатними для дешифрування четвертинних і пліоцен-четвертинних рихлих відкладень є аерофотознімки і космічні знімки високого і частково середнього розрізнення. Однак інформативність їх у гірських і рівнинних країнах істотно різниться. Взаємовідносини окремих генетичних типів, які займають великі площі, дозволяють вивчати космічні знімки, що відрізняються оглядовістю і генералізацією зображення.

12.2. Дешифрування елювіальних утворень

Елювіальні утворення. Відносно потужний покрив елювіальних утворень нагромаджується головним чином в межах слабо розчленованих сплощених водорозділів на масивних кріпких корінних породах в умовах інтенсивного фізичного вивітрювання (рис. 12.1). Для площ розвитку елювію типовим є відсутність форм лінійної ерозії. Через малопотужний покрив елювіальних відкладень просвічує будова корінних порід, особливо в степних районах. Умови залягання порід здійснюють суттєвий вплив на зображення поверхонь, вкритих елювієм. При горизонтальному заляганні на МДЗ рисунок зображення однорідний, ”безструктурний”, плямистий, при нахиленому або складчастому – смугастий, що проявляє простягання окремих шарів корінних порід. Елювій на карбонатних породах і гранітоїдах має світлий тон, на магматичних породах основного складу – темний. Глинисті елювіальні продукти вивітрювання зазвичай вкриті рослинністю і важко розрізняються. Виключенням є яскраво офарбовані кора хімічного вивітрювання, яка створює дрібно плямистий і мозаїчно-плямистий рисунок зображення.

Рис. 12.1. Елювіальні утворення

Дешифрування елювію багато в чому визначається ландшафтно-кліматичними умовами. На МДЗ нівальних і полярних зон проявляється сотовий рисунок морозобійних тріщин (полігональні ґрунти) (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Сотовий рисунок на вододілах, вкритих елювієм.

АФЗ району полярної зони: 1 – вододіли; 2 – схили; 3 – річкова долина

У лісовій зоні розпізнати елювій доволі складно; глибові елювіальні утворення, вкриті лишайниками, виділяються світлом тоном. У степовій і лісостеповій зонах, де брилистий і щебенистий елювій, на якому ґрунт майже відсутній, а рослинний покрив рідкий, елювій виділяється світлим тоном, а піщано-глинистий елювій, перекритий ґрунтовим шаром і трав’янистим покривом, – відносно більш більш темним.