Окремі іменники, що мають тільки форму множини, виступають у місце-

вому відмінку в двох варіантах: на воротах і на воротях, на штанах і на штанях.

Більш уживаними є перші з наведених форм.

Ампери, гуслі, баклажани, джинси, мокасини, башкири, дупла, молдавани, солдати, галичани, консерви, болгари, жита, монголи, боти, житла, гланди, кримчани, центнери, осетини, бояри, панчохи, бутси.

Канікули, підошва, валянки, карели, плаття, вільхи, кеди, помідори, вірмени, кілограми, сандалі, вольти, мандарини, апельсини, датчани, міріади, коноплі, татари, гальма, корективи, томати.

Гастролі, кочерги, туфлі, городяни, ікла, пантофлі, брелоки, калоші, лазні, цигани, грами, ласти, шати, ґринджоли, лезгини, шорти, грузини, литаври,

шпроти.

ДЕРЖАВНИЙ ДеньСУМСЬКИЙ(будівельник, працівник легкої промисловості, працівник автомобіль-

2 Утворіть словосполучення, поставивши подані у дужках слова в по-

трібній формі.

Будинок (книга, актор, подарунок, учений, студент, літератор, офіцер,

учитель, моряк).

ного транспорту, машинобудівник, танкіст, шахтар, студенти, енергетик, працівник лісу, учитель, працівник сільського господарства, фізкультурник, прикордонник).

3 Наведені в дужках іменники поставити у формі давального відмінка однини.

Писати (дядько), рекомендувати (видавець), порадити (водій), надіслати (комітет), допомагати (талант), подяка (майстер), побажання (відділ, сонце, серце, лихо, місто)

30

4 Наведені у дужках іменники поставити у формі знахідного відмінка однини.

Розпитати (секретар), поважати (друг), викликати (слюсар), полагодити (замок), дивитися (телевізор), читати (журнал), заточив (олівець), написати (лист), перев'язати (палець), купити (ніж).

5 Від поданих у дужках іменників утворити форму місцевого відмінка однини.

На (ліжко), у (військо), на (шлях), на (бік), у (глек), на (віконечко), на (по-

двір'ячко), у (серденько), на (пасовисько), на (малятко), по (конвеєр), у (канал), по (канал), на (кордон), на (телятко), на (вікно), по (море), при ( товариш), на (вітряк), у (селище),

По (селище), на (подвір'я), по (подвір'я), по (село), по (місто), по (тіло), на

(тесляр), на (учитель), на (немовлятко), на (козенятко), у (вулик), у (ставок), на

УНІВЕРСИТЕТ

(літак), у (вогник), на (будинок), по (вікно), на (море), в (степ), у (сік), у (дим), у ДЕРЖАВНИЙ

(клей), у (край), на (міст), на (луг), у (рай), на (стіг), на (конвеєр), по (кордон), по (ліс), по (стіл).

6 Від поданих іменників утворити форму називного відмінка множини.

Професор, директор, вечір, орден, цех, паспорт, вчитель, слюсар, лікар, вус, рукав, хліб, ґрунт, очерет, киянин, львів'янин, волинянин, селянин, болгарин, вінничанин, грузин, лезгин, осетин, русин.

множини.

Пасти ( вівця, корова, кінь); доглядати (свиня, віл, каченя, ягня); годувати (зайченя).

7 СУМСЬКИЙВід поданих у дужках іменників утворити форму знахідного відмінка

8 Від поданих іменників утворити форму орудного відмінка множини.

Сльоза, свиня, гість, кінь, коліно, колесо, крило, кістка, ворота, гроші, двері, сани, штани.

9 Від поданих у дужках іменників утворити форму місцевого відмінка множини.

У (мрія), на( машина), при (сусід), у (доповідь), на (вікно), по (вікно), на (поле), по (поле).

31

ТЕМА4

Питання теми

тання.

Основні поняття теми: стилі мови, ознаки офіційно-ділового стилю, засоби мовлення офіційно-ділового стилю, офіційно-діловий стиль, сфера використання офіційно-ділового стилю, призначення офіційно-ділового стилю, функція офіційно-ділового стилю, іменник, відмінки іменників, документальність, стабільність, стандартність, реґламентація, кличний відмінок, звертання, розписка.

4.1.1 Сфера використання, призначення та функції офіційно-ділового стилю. Основні ознаки, засоби мовлення та підстилі.

Основне призначення - регулювати ділові стосунки мовців у державноправовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

Сфера використання - спілкування в державно-політичному, громадсько-

Основна функція - повідомлення фактів державного чи приватного значен-

ня.

Ознаки: документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа);

– стабільність (довго зберігає традиційні форми);

– висока стандартизація вислову;

–сувора регламентація тексту;

–стислість;

–чіткість тощо.

Мовні засоби:

32

• широке використання суспільно-політичної та адміністративної канцелярської термінології;

• специфічна фразеологія (порушити питання, подати пропозицію, винести на розгляд);

• відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуа-

• наявність безособових і наказових форм дієслів;

• чітко регламентоване розміщення і будова тексту, обсяг основних частин;

• наявність обов'язкових стандартних висловів(тому прийнято користуватися готовими бланками).

Підстилі: законодавчий (закони, укази, статути, постанови); дипломатичний (міжнародні угоди - конвенції, повідомлення -комюніке, звернення - ноти, протоколи); адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження,

довідки, заяви, звіти).

Історично офіційно-діловий стиль базується на документах доби Київської

Русі та адміністрації Великого князівства Литовського, на юридичних актах міських урядів (XV-XVII ст.), на документах гетьманських канцелярій, має лексикосинтаксичний вплив російської канцелярської та мови австро-угорських і польських канцелярій.

Слово “документ” запровадив Петро І замість традиційних “лист”, “грамо-

та”.

ДЕРЖАВНИЙ

4.1.2 Загальні вимоги до мовленнєвих засобів офіційно-ділового стилю

1 Нормативність.

Мова ділового стилю відповідає нормам сучасної української літературної мови, не пов′язаних із особливостями стилю:

Текст ділового стилю повинен відповідати нормам державного адміністративного права.

4 Повнота інформації.

Повним є документ, зміст якого вичерпує всі обставини, пов′язані з вирішенням питання, що розглядається.

Надзвичайно важлива риса, яка досягається обґрунтуванням висловленої в документах думки, доказовістю матеріалу, точністю в доборі фактів і цифрових даних.

6 Логічна послідовність.

Логічна послідовність викладення матеріалу передбачає:

ночас, заразом, спочатку, зразу, спершу, насамперед, передусім, перш за все, потім);

• акцентування уваги (слід зазначити, разом із тим, зокрема, зосібна);

• конкретизації якогось моменту, події (наприклад, для прикладу, якот, скажімо, так от, хоч би й);

• протиставлення (проте, але, та, однак, одначе, а втім);

34

цілому, загалом, взагалі).

Точність у доборі слів, правильне використання термінів, однозначність тлумачення слів, вживання нейтральної лексики.

Дотримання названих вимог дає можливість скоротити кількість зайвої інформації, підвищити загальну мовну культуру, прискорити вирішення тих чи інших проблем.

4.2 Іменник в офіційно-діловому стилі

4.2.1 Кличний відмінок. Правопис закінчень іменників у кличному

давньоруської мови. Клична форма утворюється від іменників жіночого і чоловічого роду - назв осіб, а також від назв тварин, явищ природи, предметів при їх персоніфікації.

В українській мові іменникиДЕРЖАВНИЙмають кличний відмінок, успадкований від

Клична форма іменників І відміни

Іменники твердої групи утворюють кличну форму за допомогою закінчен-

Закінчення -ю утворює кличний відмінок іменників м'якої групи, що означають жіночі пестливі імена: Галю, Таню, Марусю, бабусю, тітусю.

ня -о: Василино, Галино, Миколо, колего, мамо, донечко. Іменники м'якої групи у кличній СУМСЬКИЙформі мають закінчення -е (-є): нене, закрійнице, Насте, Маріє, Ксеніє.

Клична форма іменників ІІ відміни

1 Закінчення -у мають:

а) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-: братику,

хлопчику, синку, батьку, внучку;

б) іншомовні імена з основою на г, к, х: Джеку, Жаку, Ямсу, Майку, Людві-

гу, Генріху, Фрідріху;

в) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): викла-

дачу, глядачу, укладачу, товаришу.

35

2 Закінчення -ю може бути у іменників м'якої групи:

вихователю, дідусю, лікарю, поштарю, секретарю, Віталію, Геннадію, Ко-

стю.

3 Закінчення -е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, голубе, куме, парубче, дру-

б) іменники твердої групи із суфіксами –ист-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир-:

альпіністе, радисте, професоре, кооператоре, директоре, ректоре, адміністраторе, режисере, комбайнере, бригадире, командире;

в) іменники м'якої групи із суфіксом -ець-: молодче, хлопче, кравче, але

бійцю, знавцю, добровольцю;

г) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою на ж, дж

і загальні назви з основою на р, ж): Довбуше, Джордже, газетяре, кресляре, сто-

Клична форма іменників ІІІ відміни

У кличному відмінку іменники ІІІ відміни мають закінчення -е: любове, розкоше, радосте. Такі форми вживаються переважно у поезії.

Кличний відмінок імен по батькові

Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення -о, імена по батькові чоловічого роду — закінчення -у: Ірино Петрівно, Надіє Михай-

лівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу.

мова.

4.2.2СУМСЬКИЙЗвертання

Звертання — це слово чи словосполучення в реченні, до якого звернена

Звертання може стояти на початку, в середині і в кінці речення. Воно відокремлюється комою чи знаком оклику, якщо стоїть на початку речення; комами з обох боків, якщо стоїть у середині речення; й комою від попередніх слів, якщо стоїть у кінці речення.

Якщо звертання стоїть у кінці окличного речення, то після нього ставиться знак оклику, якщо в кінці питального — знак питання.

36

У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Гри-

горію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє.

У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище - форму називного відмінка: пане Чорний, добро-

У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму обо- в'язково має перше слово, а друге може бути у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово (голова), товаришу майоре (майор).

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне ім'я може мати і кличну форму, і форму називного відмінка: брате Іване (брате Іван), друже Ярославе (друже Ярослав), товаришу Андрію (товаришу Андрій), сестро Ярино (сестро Ярина).

Тренувальні вправиДЕРЖАВНИЙ

1 Подані іменники поставити у формі кличного відмінка.

Василина, Галина, Микола, колега, мама, донечка, неня, закрійниця, Настя, Марія, Ксенія, Галя, Таня, Маруся, бабуся, тітуся.

2 СУМСЬКИЙПодані словосполучення запишіть у формі звертання.

а) Іван Петрович, Олена Миколаївна, Микола Вікторович, Андрій Генріхович, Валентина Павлівна.

б) Пан лікар, пан викладач, пан інженер, пан господар, товариш полковник, товариш бригадир, друг Віктор.

в) Інженер Ткачук, лікар Іваненко, викладач Бойко, полковник Данилевич, пані Чернявська, директор Роговий, начальник Максимович.

г) Секретар, вчителька, кобзар, артист, токар, водій, козак, лаборант, заступник, завідувач.

д) Ганна, Олег, Семен, Лариса, Олександр, Федір, Віталій, Василь, Генріх, Людмила.

37

ТЕМА 5

Питання теми

5.1 Загальна характеристика наукового стилю.

5.2 Іменник в офіційно-діловому стилі: закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни у родовому відмінку однини. УНІВЕРСИТЕТ

Основні поняття теми: мовленнєві засоби наукового стилю, іменник, рід іменників, відмінки іменників, характеристика.

5.1 Загальна характеристика наукового стилю

5.1.1 Основна функція наукового стилю. Обставини мовлення. Сфера вживання та ознаки: загальні, мовні

реферативних журналів, повідомлень, каталогів, інструкцій, оглядів проспектів). Мова наукових праць відзначається досить високим ступенем стандартизації і, в свою чергу, визначає основні риси наукового стилю. Таке широке викорис-

Чільне місце в ситемі стилів мовлення займає науковий стиль. Він функціонує в різних формах вираженняДЕРЖАВНИЙнаукової думки – писемній та усній, застосовується в сучасній українській мові як величезний потік інформації (у вигляді

тання наукового стилю сприяє його дальшому розвиткові й удосконаленню. Мова науки чітко відображає рівень науково-технічного прогресу. Вона

впливає на розвиток мислення людини, виробляє здатність стандартизувати, узагальнюватиСУМСЬКИЙявища дійсності і розвивати розумові здібності. Основна його функція

– повідомлення. Вона полягає у доведенні теорії, обґрунтуванні гіпотез, у повідомленні наслідків дослідження, класифікації, поясненні явищ, у систематичному викладі певних знань, що зумовлює його логічний характер. Основні його ознаки властиві всім науковим працям.

Мова науки оперує поняттями. Це загальні, суттєві властивості цілих груп (класів) предметів. Наприклад, поняття дерева включає в себе загальні ознаки всіх ялин, осен, беріз, осик, дубів, тобто все те, чим відрізняються дерева від кущів і трав. Поняття бувають широкі – родові і вузькі – видові. Наприклад: родове поняття – дерево, видове поняття – ялина, сосна, береза, осика, дуб. Видові поняття входять у родове. Кожне поняття має свою назву або термін. Дерево, береза, яли-

38

на, дуб – це терміни науки ботаніки.

Поняття розкриваються у визначенні. Визначення поняття звичайно будується так: спочатку називається родове поняття, а потім повідомляються

5.2 Іменник в офіційно-діловому стилі

5.2.1 Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни у родовому від-

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду ІІ відміни мають закінчення -а (-я), -у (-ю). При утворенні відмінкової форми досить часто трапляються помилки. Слід враховувати, що закінчення визначається значенням іменника. Додатковими критеріями є наголос і морфологічна структура. У таблиці 5.1 наведено розподіл закінчень іменників за семантичними групами.

Таблиця 5.1 – Закінчення іменників чоловічогородуІІ відміни у родовому відмінку

39