Черемшина

Тема: Життєвий і творчий шлях Марка Черемшини. «Чічка», «Злодія зловили». Лесь Мартович. «Лумера».

План

1. Життєвий і творчий шлях Марка Черемшини.

2. Аналіз новел «Чічка», «Злодія зловили».

3. Життєвий і творчий шлях Леся Мартовича.

4. Аналіз новели «Лумера».

5. Контрольні запитання.

І. Життєвий і творчий шлях Марка Черемшини.

Марко Черемшина - справжнє прізвище та ім'я - Іван Юрійович Семанюк - народився 13 червня 1874 року в селі Кобаки Косівського повіту в сім'ї освіченого селянина

Своє дитинство Марко Черемшина добре відобразив у новелі "Карби". Добра бабуся леліяла внука, пророчила йому велике майбутнє, тішилася, що вчиться у високих школах.

Навчання в Коломийській гімназії, яке розпочалося для Івана Семанюка в 1889 році, Майбутній письменник познайомився зі старшими від себе Василем Стефаником та Лесем Мартовичем і під їхнім впливом почав писати. На початку квітня 1896 року в чернівецькій газеті "Буковина", яку редагував О.Маковей, було опубліковано перше оповідання, підписане псевдонімом Марко Черем­шина. Називався дебютний твір "Керманич".

Після закінчення гімназії Марко Черемшина поїхав вступати до Віденського університету. Мріяв про медицину, але цей факультет вважався найпрестижнішим і найдорожчим, тому вступав на юридичний.

З творів, написаних раніше і опублікованих у 1901 - 1906 роках у львівському "Літературно-науковому віснику" та чернівецькій "Буковині", молодий письменник уклав першу збірку "Карби".

Закінчив Марко Черемшина Віденський університет у 1901 році, але диплом одержав аж у 1906, оскільки мусив пройти фахову практику. Життя у далекому Відні не влаштовувало письменника-патріота, і він знайшов роботу в Делятині, де пропрацював шість років.

24 січня 1914 року Марко Черемшина одружився з народною вчителькою Наталією.

Після виходу "Карбів" Марко Черемшина на деякий час перестав друкуватися. Новий етап творчості розпочався у роки Першої світової війни, яка вразила нещастями і трагедіями всіх галицьких митців, змусила взятися за перо й В.Стефаника.

Війна закінчилася, але не закінчився гніт. На місце австро-уторських посіпак прийшли польські. Про нові трагедії народу Марко Черемшина створив два цикли оповідань - "Верховина" і "Парасочка". Для творів цих збірок характерні засоби сміху, намагання письменника затаврувати нікчемних і аморальних панів.

Один з найпатріотичніших творів Марка Черемшини "Туга" був виданий у Радянській Україні в 1925 році. Черемшина хотів поїхати до Харкова чи Києва, але боявся, що звідти його вже не випустять і не зважувався.

На схилі віку Марко Черемшина взявся за перекладацьку діяльність. Голландських і норвезьких авторів письменник перекладав, користуючись німецькими виданнями, а болгарських, польських, чеських, угорських та німецьких - з оригіналів.

Останні роки життя Марка Черемшини були далеко не простими. Проблема емансипації охопила і його делікатну й тактовну дружину, і Наталя, щоб не бути придатком у сім'ї, "дружиною письменника", втекла до свого дядька. Черемшина писав коханій вірші, посилав доброзичливі листи, а сам уже тяжко хворів. Дружина повезла письменника у Львів, потім пильно доглядала вдома, але поправити здоров'я було нелегко.

Перед самою смертю Маркові Черемшині забаглося поїхати в Кобаки, провідати стареньку матір, побути біля могили батька. Село тільки відсвяткувало Великдень, було чистеньким і свіжим. Але години життя письменника вже були полічені. Він поїхав на цвинтар і понервувався, що могила батька належно не доглянута, підійшов до воза, щоб їхати додому, і впав. Був понеділок, другий день Великодних свят, на цвинтарі юрмилися люди, вони старалися врятувати письменника, але серце зупинилося. Це сталося 25 квітня 1927 року, поховали його у Снятині.

II. Аналіз новел «Чічка», «Злодія зловили».

ІІІ. Життєвий і творчий шлях Леся Мартовича

Олекса (Лесь) Семенович Мартович народився 12 лю­того 1871 року в селі Торговиці, тепер Городенківського району, Івано-Франківської області. Його батько Семен, колишній наймит, самотужки оволодів грамотою й був сільським писарем. Хлопчик закінчив 2 класи в школі рідного села, потім ще 3 класи в сусідньому селі Топорівці. В 1882 році батько одвіз його в Коломию до польської класичної гімназії. Мартович і Стефаник скоро активно включилися в роботу таємно­го гуртка гімназистів. Найперше гуртківці займалися самоосвітою. На зібрані в складчину гроші вони купу­вали книжки й читали та вивчали їх.

Після виключення з Коломийської гімназії (1890) Мартович, а невдовзі й Стефаник переїхали до Дрого­бицької німецької гімназії. У лютому 1891 року в редагованому Франком «Народі» з'явилося Мартовичеве оповідання «Лумера».

Юнаки багато читають, зокрема закордонних видань, у яких трактувалися питання соціалізму. Вони продов­жують культурно-освітню та агітаційну роботу серед селян, створюють читальні, проводять збори, у час ви­борів агітують за мужицьких послів. Пани вимагали виключити «бунтарів» Мартовича й Стефаника з гімназії, але за них заступився директор учбового закладу. В 1892 році вони закінчили навчання в гімназії. Мартович вступив на правничий факультет Черні­вецького університету. Та Мартовичів батько на той час зубожів і не міг утримувати сина-студента. Тому Лесь вирішив здобути засоби до життя роботою в конторах адвокатів. Багато енергії віддав він освітньо-агітаційній справі серед селян. На вивчення передбачених навчаль­ними планами університету предметів часу не лишалося, і навчання розтяг лося на багато років. Тільки в 1909 ро­ці, коли вже був тяжко хворим, він закінчив Львівський університет.

У 1893 році Мар­тович допомагав М. Павликові видавати в Коломиї де­мократичну газету «Хлібороб» і публікував у ній свої статті. У 1897—1898 роках він уже сам редагує у Льво­ві головну газету радикалів «Громадський голос», разом із І. Франком і М. Павликом виїздить у села й прово­дить збори, на Тернопільщині агітує за кандидатуру І. Франка в посли до парламенту. Восени 1900 року багатолюдне віче селян у Львові обрало Мартовича членом Краєвого хлопського (селянського) виборчого комітету, який розгорнув масову боротьбу трудящих проти неспра­ведливого буржуазно-поміщицького ладу й дуже обмеже­ної австрійської конституції, за ліквідацію привілеїв поль­ської шляхти, за пряме, загальне і рівне виборче право тощо.

У 1909 році через хворобу зму­шений був залишити роботу в адвокатів і оселитися на хуторі Улицько-Зарубане на Львівщині в одного знайо­мого. Створив кілька оповідань, драму, розпочав но­ву повість. Весною 1914 року став доктором права, але цим званням для відкриття власної адвокатської кон­тори скористатись уже не міг.

Помер Мартович у пустій школі в Погариську 11 січ­ня 1916 року.

ІV. Аналіз новели «Лумера».

V. Контрольні запитання.

1. Назвіть основні дати життя Марка Черемшини.

2. Назвіть основні дати життєвого і творчого шляху Леся Мартовича.

3. Визначте теми та проблеми п’єс Марка Черемшини.

4. Проаналізуйте твори Леся Мартовича.

5. З’ясуйте риси індивідуального стилю Леся Мартовича.

Література

1. Горболіс Л. Гедонізм у новелістиці Марка Черемшини // Урок української. - 2001. -№ І - С. 43 - 46.

2. Гренуляк І. Суспільно-громадська і літературна діяльність Марка Черемшини // Захід. -2002. -З травня. -С. 14.

3. Мафтин Н. Неоромантична модель гуцульського дивосвіту: Про новелістику Марка Черемшини // Слово і час. - 1999. - № 6. - С. 20 - 25.