1.3.4. Навантаження в занятті

Основним фактором, що визначає ступінь впливу тренувального заняття на організм спортсмена, є величина навантаження. Наводимо характеристики основних видів навантажень, що застосовуються у процесі тренування кваліфікованих спортсменів.

Велике навантаження супроводжується значними функціональними зрушеннями в організмі спортсмена, зниженням працездатності, що свідчить про настання явного стомлення. Для одержання великого навантаження спортсменові необхідно виконати значний обсяг роботи, адекватної рівневі його підготовленості. Зовнішнім критерієм великого навантаження є нездатність спортсмена продовжувати виконання пропонованої роботи.

Значне навантаження характеризується великим сумарним обсягом роботи в умовах стійкої працездатності й не супроводжуються її зниженням. Обсяг роботи в заняттях зі значними навантаженнями звичайно становить 70–80% обсягу роботи, виконуваної до настання явного стомлення.

Середнє навантаження відповідає початку другої фази стійкої працездатності, що супроводжується стабільністю рухів. Обсяг роботи коливається в межах 40–60% обсягу роботи, виконуваної до настання явного стомлення.

Мале навантаження значно активізує діяльність функціональних систем, супроводжується стабілізацією рухів. Обсяг роботи становить 20–25% обсягу роботи, виконуваної до настання явного стомлення.

У спортивній практиці для правильного оцінювання величини навантажень окремих занять можуть використовуватися відносно прості, проте досить об'єктивні показники: колір шкіри, зосередженість спортсмена, якість виконання рухів, настрій, загальне самопочуття.

1.3.5. Типи й організація занять

Залежно від характеру поставлених завдань, виділяють такі типи занять: навчальні, тренувальні, навчально-тренувальні, відновлювальні, модельні та контрольні.

Навчальні заняття припускають засвоєння нового матеріалу. Цей матеріал може бути пов’язаний з освоєнням різних елементів техніки, розучуванням раціональних тактичних схем. Особливостями занять цього типу є відносно обмежена кількість умінь, навичок або знань, що підлягають освоєнню, широке використання контролю з боку тренера й самоконтролю за якістю освоєння пропонованого матеріалу.

Навчальні заняття особливо широко застосовуються на ранніх етапах багаторічної підготовки, коли вирішується велика кількість завдань, пов’язаних з навчанням. При тренуванні кваліфікованих спортсменів ці заняття використовуються в основному в підготовчому періоді, у якому велика увага приділяється освоєнню нового матеріалу.

Тренувальні заняття спрямовані на здійснення різних видів підготовки – від технічної до інтегральної. У цих заняттях багаторазово повторюються добре освоєні вправи. Залежно від змісту заняття можуть носити виборчий або комплексний характер, а залежно від обсягу й інтенсивності роботи характеризуються різними за величиною навантаженнями.

Особливо широко заняття цього типу застосовуються при вирішенні завдань фізичної підготовки – розвитку силових, швидкісних можливостей, витривалості, гнучкості, координаційних можливостей; при закріпленні розучених варіантів техніки й тактики, технічних комбінацій.

Навчально-тренувальні заняття являють собою проміжний тип занять між чисто навчальними і тренувальними. На цих заняттях спортсмени сполучають освоєння нового матеріалу з його закріпленням. Навчально-тренувальні заняття особливо широко використовуються на другому етапі багаторічної підготовки, у річному циклі – у другій половині першого та на початку другого етапу підготовчого періоду.

Відновлювальні заняття характерні невеликим сумарним обсягом роботи, її розмаїтістю й емоційністю, широким застосуванням ігрового методу. Їх основне завдання – стимулювати відновлювальні процеси після перенесених великих навантажень у попередніх заняттях, створити сприятливий фон для протікання в організмі адаптаційних реакцій.

Відновлювальні заняття широко використовуються в період найбільш напруженої роботи після серії тренувальних занять з великими навантаженнями. Такі заняття займають особливе місце в тренувальному процесі в дні, які безпосередньо передують основним змаганням, а відразу після змагань застосовуються з метою найшвидшого відновлення фізичного і психічного потенціалу організму спортсменів.

Модельні заняття є важливою формою інтегральної підготовки спортсменів до основних змагань. Програма таких занять будується відповідно до програми майбутніх змагань, їх регламенту, складу і можливостей передбачуваних учасників.

Модельні заняття проводяться в період безпосередньої підготовки спортсменів до змагань, при високому рівні їх техніко-тактичної та функціональної підготовленості.

Контрольні заняття передбачають вирішення завдань контролю за ефективністю процесу підготовки. Залежно від змісту вони можуть бути пов’язані з оцінюванням технічного, фізичного, тактичного й іншого видів підготовки.

Контрольні заняття плануються на всіх етапах багаторічної підготовки, у різних періодах тренувального макроциклу. Найважливіші вимоги до побудови програм таких занять – це чітка постановка завдань, адекватний їм склад, ідентичність і строге виконання програм, спрямованих на контроль за конкретними сторонами підготовленості.

Рекомендується розрізняти такі форми організації занять: індивідуальну, групову, фронтальну, вільну.

При індивідуальній формі занять спортсмени одержують завдання й виконують його самостійно. До переваг цієї форми слід віднести оптимальні умови для індивідуального дозування й корекції навантаження, виховання самостійності і творчого підходу при вирішенні поставлених завдань, наполегливості й упевненості у своїх силах, можливість проводити заняття в умовах дефіциту часу й залежно від умов, що складаються. До недоліків індивідуальної форми занять відносяться: відсутність змагальних умов, а також допомоги і стимулюючого впливу з боку інших спортсменів.

При груповій формі наявні гарні умови створення змагального мікроклімату при проведенні занять, взаємодопомоги при виконанні окремих вправ. Однак, ця форма проведення занять ускладнює контроль за якістю виконання завдань і індивідуальний підхід до спортсменів.

При фронтальній формі група спортсменів одночасно виконує ті самі вправи. Особливо часто цю форму застосовують при вирішенні локальних завдань у межах окремого заняття, зокрема при проведенні розминки. При такій організації заняття тренер має гарні умови для загального керівництва групою, застосування наочних методів. Однак, одночасно обмежується можливість індивідуального підходу до тих, хто займається, їх самостійність.

Вільна форма занять може використовуватися спортсменами високого класу, що мають великий стаж занять, необхідні спеціальні знання й досвід.

Підвищенню ефективності тренувальних занять сприяє вибір їх раціональних організаційно-методичних форм, зокрема стаціонарної і кругової.

При стаціонарній формі спортсмени виконують вправи на спеціально обладнаних станціях, пристосованих для розвитку різних рухових якостей. Станції можуть бути оснащені різним спеціальним устаткуванням, тренажерами і приладами, діагностично-управляючими комплексами, призначеними для вирішення різноманітних завдань, що виникають у процесі спортивного тренування. Тренування на станціях дають змогу індивідуально підібрати обсяг і характер тренувальних впливів, оптимізувати контроль за якістю виконання завдань, оперативно вносити корективи в програми тренувальних занять.

Кругова форма припускає послідовне виконання спортсменами вправ на різних станціях. Звичайно обладнується від 5 до 10–15 станцій, на яких вирішуються різні завдання фізичної й технічної підготовки. Розташовують станції та підбирають вправи таким чином, щоб спортсмен послідовно виконував різні за характером і переважною спрямованістю вправи, що в комплексі забезпечують різнобічний вплив на організм тих, хто займається. Індивідуальний підхід забезпечується шляхом зміни величини опорів на тренажерах, величини обтяжень, кількості повторень темпу роботи.

Запитання для самоконтролю:

1. Які засоби використовуються для вирішення завдань фізичної, техніко-тактичної, психологічної, інтегральної підготовки?

2. Охарактеризуйте адаптаційні і відновлювальні процеси в організмі спортсмена.

3. Визначте структуру занять, завдання ввідно-підготовчої, основної та заключної частин заняття.

4. Що означає основні й додаткові заняття?

5. Охарактеризуйте заняття виборчої та комплексної спрямованості.

6. Визначте особливості основних видів навантаження в тренувальному занятті.

7. Назвіть і охарактеризуйте типи занять.

8. У яких випадках застосовуються такі форми занять, як індивідуальні, групові, фронтальні і вільні?