Техніка захисту

Технічна гра в захисті не менш важлива, ніж у нападі. Хоча техніка нападу в ручному м'ячі значно багатша, ніж техніка захисту й сама гра надає більше ініціативи нападаючому, проте висока техніка універсально підготовленого захисника може знешкодити найнебезпечнішу гру будь-яких нападаючих.

Основною вимогою, пропонованою до гравця-захисника, є швидкість пересувань у будь-якому напрямку, а також протидія кидкам у ворота й передачам м'яча.

Основна стійка захисника. Захисник стоїть на злегка розставлених ногах з трохи нахиленим уперед корпусом і розведеними вниз – у сторони руками (рис. 3.17).

Блокування. Це один з найважливіших технічних прийомів гри в захисті. Щоб перегородити шлях м’ячу у ворота, захисник швидко виносить випрямлені і напружені руки в напрямку передбачуваного польоту м'яча (блокує кидок) (рис. 3.18). Блок може бути одиночним і груповим. Залежно від того, на якій висоті і як далеко від захисника пролітає м'яч, кинутий у ворота; блокування виконується по-різному. М'яч, що летить праворуч або ліворуч від захисника на висоті голови або вище, блокують двома руками, виставленими убік із кроком ноги (або випадом).

Рис. 3.15.

М'яч, що пролітає далеко від захисника, блокується праворуч (рис. 3.15 а) і відразу ж, переносячи центр ваги на ліву ногу, слід нахиляти корпус уліво. Рука з м'ячем проноситься позаду і трохи вище голови. Різкий рух уліво закінчується кидком у ворога (рис. 3.15 6). Важливо вміти спрямовувати м'яч у ближній або дальній кут воріт.

Кидок через блок з відхиленням корпуса. Нападаючий у стрибку імітує кидок поверх блоку (рис. 3.16 а). Корпус гравця сильно розвернений лівим боком уперед, а рука з м'ячем злегка занесена за голову. Зближаючись із захисником, нападаючий трохи відхиляє корпус уліво. Його зігнута рука проносить м'яч для кидка через голову вниз (рис. 3.16 6) .

Рис. 3.16 а Рис. 3.16 б Рис. 17

М'яч, що пролітає далеко від захисника, блокується з кроком і стрибком убік. М'яч, що летить на рівні пояса й нижче, не можна блокувати однією рукою, оскільки це ненадійно. Блок у будь-якому випадку виконується двома руками. Виключенням може бути блокування м'ячів, які низько летять, збоку від захисника, коли блокування двома руками ускладнено й викликає програш за часом. Проте і тут блокування однією рукою ненадійне, тому для блоку захисник підключає ногу, що піднімається убік разом з рукою та спиняє політ м'яча.

Груповий блок полегшує дії воротаря. При навчанні блокуванню необхідно передбачати погодженість дій воротаря й захисників. Часто захисник, що виконує блок, не так ставить його проти кидка у ворота, як закриває одну частину воріт. У цьому випадку воротар приділяє більше уваги протилежної частини воріт, а в підсумку м'яч буде затриманий або захисником, або воротарем.

Персональна опіка. Опікувати персонально одного з нападаючих має уміти кожен захисник. Завдання персональної опіки – виключити нападаючого з гри, не дати йому змоги вільно переміщатися, заволодіти м'ячем, робити кидки у ворота, а також взаємодіяти з партнерами. Відстань між захисником і нападаючим у цьому випадку становить близько 1 м.

Рис. 3.18.

Опікуючи нападаючого, захисник має знаходитися в стійкому положенні, на злегка зігнутих ногах, щоб у будь-який момент вчинити опір (перешкоду) нападаючому. Водночас захисник має постійно тримати в полі зору м'яч і гравців супротивника. Персональна опіка вимагає гарної ігрової практики.

Зміна підопічних. Захисник часто опікує нападаючого тільки у своїй, спеціально відведеній йому для цього зоні. Коли нападаючий іде із зони опіки, захисник супроводжує його і передає своєму партнеру, приймаючи від нього іншого нападаючого (які в грі часто міняються місцями). Так відбувається зміна підопічних.

Переключення захисників. У грі можуть бути випадки, коли нападаючий уходить від захисника і зміну підопічних (передачу гравця) здійснювати не можна, у цьому випадку застосовується переключення від одного гравця на іншого. Суть переключення в тому, що захисник, який опікує нападаючого без м'яча, залишає свого підопічного без догляду й переключається на нападаючого з м'ячем. Захисник має перешкодити нападаючому, зробити кидок у ворота й водночас позбавити його можливості передати м'яч нападаючому, якого ніхто не блокує.

Переключення часто застосовується при атаках з відривом. Наприклад, по краю у відрив відступає нападаючий з м'ячем, за ним – захисник, запобігаючи атаці з ходу. Але по центру, у другому ешелоні, біжить ще один неприкритий нападаючий. У цьому випадку захисник має бути готовим змінити напрямок (залежно від ситуації), зненацька зміститися убік, назад, уперед, зробити швидкий спурт або різко зупинитися. Усі пересування захисник виконує приставним кроком, за типом переміщень боксера. Перший крок виконується ногою, найближчою до напрямку руху, другий – ковзний: нога швидко ставиться у вихідне положення щодо ноги, яка зробила перший крок.

Обманні дії. Захисник використовує обманні дії, щоб змусити супротивника грати за вигідною для захисника схемою. Наприклад, коли нападаючий з м'ячем наблизиться до захисника, останній навмисно нахиляє корпус убік. Нападаючий іде туди, де шлях більш вільний. Саме такого результату й очікує захисник.

У момент проходу нападаючий захисник різко виходить на супротивника й оволодіває м'ячем. В іншому випадку захисник навмисне залишає неприкритим один з напрямків для кидка у ворота. Нападаючий прагне використовувати цей пролом у захисті й виконує кидок у ворота. Захисник, що очікував такого кидка, швидко робить випад, виставляє руки в блок і прагне заволодіти м'ячем, що відскочив від рук.

Уміння гнучко використовувати всі технічні дії захисту, постійно різноманітити й розширювати арсенал своїх ігрових дій – неодмінна умова подальшого підвищення технічної майстерності. Педагог та учень мають знати, що будь-яка захисна дія доводиться до кінця.

Підопічний нападаючий тільки в тому випадку залишається захисником, якщо не становить ніякої небезпеки, тобто не може кинути м'яч у ворота, не може передати або прийняти його. Якщо захиснику вигідно порушити правила (у рамках призначення вільного кидка), то він має на це піти.

Перехоплення м'яча. Одне з основних завдань захисника – грати на перехоплення м'яча, відбирати його в супротивника. Успіх тут залежить від швидкості і своєчасності дій захисника. Якщо нападаючий очікує передачу м'яча на місці, не виходить на нього, то перехопити м'яч неважко. Однак нападаючий звичайно сам швидко виходить на м'яч, тому, щоб оволодіти м'ячем, захисник має на короткому відрізку набрати велику швидкість (вибравши момент) і випередити нападаючого на шляху до м'яча.

Сюди ж можна віднести й такий складний технічний прийом, як зняття м'яча з руки нападаючого, що пройшов вперед один на один з воротарем і виконує кидок у ворота (рис. 3.19). Захисник знаходиться позаду, він використовує замах нападаючих і, вибравши момент, різко виносить руку до м'яча і знімає його. М'яч можна зняти тільки відкритою долонею. Ні в якому разі не можна допускати захоплень руки нападаючого або удару його по руці. У цих випадках буде призначено семиметровий штрафний кидок. Приземлення захисника в площу воротаря після чистого зняття м'яча помилкою не вважається.

Пересування захисника. Рухливість – основна якість захисника в гандболі. Напрямок пересувань захисника цілком залежить від дій і переміщень нападаючого, тому захисник завжди має зберігати рівновагу й готовність рухатися в будь-якому напрямку.

Рис. 3.19.

Техніка воротаря

Воротар – основна фігура в команді гравців у ручний м'яч. Техніка воротаря характеризується великою точністю розрахунку рухів і практичністю виконуваних дій. Усякий прийом або серія прийомів мають бути спрямовані на досягнення однієї мети – доцільності рухів і дій воротаря в захисті своїх воріт.

Більшість м'ячів, що йдуть у ворота, воротар ловить руками, а деякі – відбиває ногами чи корпусом. Сильно кинутий у ворота м'яч воротар має не ловити, а краще відбити і лише після цього прагнути заволодіти м'ячем. Крім того, воротарю слід мати відмінну реакцію на кидок і велику сміливість.

Основні елементи техніки гри воротаря – відбиття м'ячів руками і ногами, лов м'яча, кидки за м'ячем і падіння, викидання, ведення м'яча, виходи на перехоплення м'яча.

Кожен елемент техніки воротаря має різну кількість прийомів. Так, відбивання м'яча може виконуватися тільки зі зменшенням швидкості польоту і з наступним падінням м'яча перед воротарем, але може бути й з відбиванням м'яча за лінію площі воріт, убік ігрової площадки.

Для готовності воротаря до відбиття м'яча велике значення має його вихідне положення – стійка воротаря. При відбитті атаки по центру площі воротаря він займає позицію в середині воріт (рис. 3.20).

Відбиття м'яча, що летить низом, виконується за допомогою заняття позиції перед м'ячем (рис. 3.21). Якщо м'яч спрямований у нижній кут, він відбивається різким виставлянням ноги убік. Нога ставиться на п'яту носком нагору. Руки виставляються одночасно з ногою по її боках (знизу і зверху). Опорна нога при цьому згинається, а тулуб нахиляється убік виставленої ноги (рис. 3.22).

Якщо кидок униз зроблений з ударом о поверхню площадки, воротарю треба прагнути виставити ногу якнайближче до точки дотику м'яча з площадкою. Руки при цьому виконують ті самі дії.

Відбиття м'ячів, що летять збоку й у верхній кут, виконується однією рукою (рис. 3.23).

Рис. 3.20.

Перший рух з вихідного положення починає рука, потім виконується приставний крок убік (стрибок, якщо м'яч іде нагору), і напруженою рукою воротар зупиняє шлях м’яча у ворота.

При кидках з кутів площадки воротар переміщається у воротах убік гравця, який виконує кидок, і займає положення біля штанги (рис. 3.24). При такому статичному положенні нападаючий має змогу закинути м'яч тільки в дальній кут. Помилка воротаря тут звичайно полягає в тому, що він ще до кидка починає підстраховувати дальній кут воріт і, природно, звільняє ближній кут воріт, куди в цих випадках і закидають м'яч.

Рис. 3.21. Рис. 3.22.

Рис. 3.23. Рис. 3.24.

Рухливість – одне з найважливіших якостей воротаря. Зазвичай воротарі прагнуть вийти назустріч гравцю, що дає їм змогу скоротити кут обстрілу воріт, а іноді й узагалі позбавити нападаючого можливості провести кидок. Такі виходи особливо важливі при кидках із флангів і при заволодінні м'ячем гравця на лінії.

Важливим елементом техніки воротаря є його уміння точно передати м'яч партнеру, особливо при проведенні атаки з відривом.