Класифікація тактики гри у волейбол

Тактика захисту:

• Індивідуальні тактичні дії при:

• блокуванні;

• прийомі атакуючого удару, при прийомі подачі;

• виборі місця.

• Групові тактичні дії при:

• прийомі від блоку;

• прийомі атакуючих ударів;

• прийомі подачі;

• блокуванні у двох, у трьох.

• Командні тактичні дії при:

• прийомі атакуючих ударів “кутом вперед”;

• прийомі атакуючих ударів “кутом назад”;

• прийомі атакуючих ударів “у лінію’.

Тактика нападу:

• Індивідуальні тактичні дії при:

- атакуючому ударі;

- подачі;

- передачі;

- виборі місця.

• Групові й командні тактичні дії:

• комбінації системи при першій передачі в зону 3;

• комбінації системи при першій передачі в зону 2;

• комбінації системи нападу з першої передачі.

Тактика захисту

Механізм захисних дій – протидія атакуючим діям суперника над сіткою або падінню м’яча на майданчик.

Індивідуальні дії гравця в захисті – це вибір місця для прийому м’яча при прийомі подач, атакуючих ударів, при блокуванні та самострахуванні.

Командні тактичні дії

Командні тактичні дії зумовлені особливістю нападаючих дій суперника, майстерністю своїх гравців, особливостями ігрових ситуацій.

При прийомі подач команди використовують два варіанти розташування гравців – у лінію та уступами. Варіант “у лінію” використовують, якщо всі гравці однаково майстерно володіють прийомом подачі, а в нападі не застосовують складних розміщень. Слід ураховувати особливості тактики гравця на подачі (суперника):

- вибір місця при подачі;

- можливість чергувати способи подач;

- можливість подач м’яча між гравцями захисту;

- можливість подачі м’яча на зв’язуючого, який рухається до сітки.

При прийомі атакуючих ударів використовуються три системи розміщення гравців захисту: перша – “у лінію” (при страхуванні блокуючих вільним гравцем передньої лінії), друга – “кутом вперед” (при страховці блокуючих гравцем зони 6), третя – “кутом назад” (при страхуванні блокуючих гравцями зон 5 чи 1). Розташування гравців при прийомі атакуючих ударів: а) у лінію, б) кутом вперед, в) кутом назад наведено в додатку А.

Тактика нападу

Велике значення для прийняття вірного тактичного рішення в матчі має здатність гравців орієнтуватися на майданчику. Орієнтування – це не тільки уміння бачити м’яч, сітку та розмітку майданчика, а й здатність бачити розміщення й дії партнерів, а також гравців команди суперників. Щоб орієнтуватися під час гри, необхідно мати добре розвинуте периферичне бачення й уміти переключати зоровий контроль з одного об’єкта на інший. Виконуючи нападаючий удар, гравець основну увагу концентрує на своєчасності удару по м’ячу, а нагляд за діями блокуючих покладає на периферичний зір. Добре орієнтування і спостережливість допомагають активному тактично вірному веденню гри.

Основне тактичне завдання команди – створити необхідні умови для виграшу балів. Реалізують його за допомогою індивідуальних, групових та командних тактичних дій.

Індивідуальні тактичні дії

Вибір місця на майданчику – це основа тактичної діяльності волейболіста. Від правильного вибору позиції при передачах і нападаючих ударів у сітки залежить їх результативність.

Одним з основних засобів нападу є передача м’яча. Без точної передачі неможливі удари нападаючих. Перехід команди до активних дій в нападі майже завжди здійснюється після оборони, тобто в таких випадках: після розіграшу м’яча з подачі, після прийому м’яча, який відскочив від рук блокуючих гравців своєї команди, після прийому м’яча від нападаючого або обманного удару.

Головне тактичне завдання при виконанні передач м’яча – створення таких умов, при яких завершальний удар зустріне найменший опір блокуючих гравців суперника. Це значною мірою досягається завдяки точності перших передач, застосуванню відволікаючих дій при других передачах. Атаки будуть завжди результативними якщо гравець, що передає м’яч, взаємодіє з нападаючим.

Нападаючий удар – головний тактичний засіб ведення боротьби з командою суперника. Команда, яка вміє чудово захищатися, але не має доброго нападу, ніколи не доб’ється великих успіхів на змаганнях. Тактичне призначення засобів нападу залежить від захисних дій команди, яка обороняється.

Нападаючі удари при відсутності блоку суперників можуть принести успіх, якщо гравець буде враховувати такі моменти:

1. При передачі м’яча близько до сітки треба виконувати удар з максимальною силою, спрямовуючи м’яч у передню зону поля суперника.

2. При передачі далеко від сітки, краще виконувати сильний удар в зону найслабкішого гравця суперника.

3. Якщо захисники роблять помилки в розташуванні своїх гравців, треба посилати м’яч між зонами. Наприклад, гравець зони 6 знаходиться в дальній частині майданчика, нападаючому треба спрямувати м’яч між зонами 3 та 6.

Нападаючі удари при одному блокуючому супернику, краще виконувати з переводами м’яча в іншому напрямку.

Значно важче провести нападаючі удари проти групового блокування. Нападаючий має застосувати весь свій арсенал технічних прийомів, щоб вийти переможцем у цій ситуації.

Подачі. Точність і сила, з якою спрямовується літ м’яча при подачі, дають змогу вважати подачу одним із засобів активних атакуючих дій. Особливо результативними стали планеруючі подачі, при яких м’яч летить по кривій траєкторії, то спускаючись, то піднімаючись або відхиляючись вліво чи вправо. При збільшенні швидкості польоту м’яча його приймання є складним. У зв’язку із цим, захисники не завжди можуть з необхідною точністю зробити першу передачу, чим зривають проведення тактичної комбінації, оскільки нападаючий удар приходиться виконувати проти групового блокування з далеких і неточних передач.

Групові та командні дії в нападі

Тактичні комбінації лінії нападу волейбольної команди організовують, змінюючи амплітуду передачі по висоті, довжині, швидкості, дистанції, а також застосовуючи різні переміщення нападаючих біля сітки із застосуванням відволікаючих дій.

У комбінаціях приймають участь 3–6 гравців, їх дії визначаються тактичним завданням. Усі комбінації зумовлюють вихід нападаючих до сітки зі своїх зон, а також розмін зон між ними. У рамках цієї системи нападаючі заздалегідь розміщуються в зоні лінії нападу.