МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Кафедра лісового та садово-паркового господарства

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Створення та догляд за партерним газоном у Волинській області»

Виконала: студентка 3 курсу

біологічного факультету

денної форми навчання

33 Групи

спеціальність ЛСПГ

Легка Катерина Миколаївна

Перевірила: Сахарук Галина Антонівна

Дата захисту: 22.06.2013

Оцінка:

Луцьк - 2013

Вихідні дані:

Область: Волинська;

Грунт: дерново-підзолистий глеюватий (гумус – 0,8 %, Nгідрол - 30 мг/кг, Р2О5 (Кірсанов) – 50 мг/кг, К2О (Кірсанов) – 50 мг/кг, рНсол – 5,0, щільність – 1,5 г/ см3, сума обмінних основ – 3,5 мг-екв, НВ – 12 %);

Рослини: тонконіг лучний, райграс пасовищний

Площа ділянки: 5000 м2

Реферат

Тема: Створення та догляд за газонами

Мета: Проаналізувати природно-кліматичні, ґрунтові умови Волинської області. На основі даних запроектувати відповідний тип газону, скласти травосумішку за даними рослинами, розрахувати норму внесення добрив, а також норму висіву самого насіння. Описати догляд за газоном.

Об’єкт: Процес створення газону та догляд за ним.

Предмет: Газон, грунт та лучні рослини

В даній курсовій роботі ми складали травостій згідно вихідних даних для заданої Волинської області. Проаналізувавши природно-кліматичні умови, розробили проект по створенню партерного газону, описали етапи та заходи підготовки ділянки під газон, склали травосумішку із заданих рослин, описавши їх морфолого-біологічні особливості, розрахували дозу внесення добрив і норму висіву насіння. Також вказали рекомендовані заходи по догляду за газоном після появи перших сходів.

Ключові слова: природні умови, партерний газон, грунт, травосумішка, добрива, догляд, норми висіву.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Значення лучних культур при створенні газонів у парках, садах та інших зелених зонах

Розділ 2. Ґрунтово-кліматична характеристика області

2.1. Географічне положення області.

2.2. Кліматичні умови.

2.3. Ґрунтові умови

2.4. Характеристика ґрунту.

Розділ 3. Морфологічні та біологічні особливості культур

3.1. Ботанічна характеристика культур

3.2. Особливості росту і розвитку культур в даній області

3.3. Вимоги культур до факторів зовнішнього середовища

Розділ 4. Технологія створення газонів

4.1. Обґрунтування створення даного типу газону.

4.2. Обробіток грунту

4.3. Система удобрення

4.4. Хімічна меліорація

4.5. Складання травосумішки

4.6. Підготовка насіння до сівби.

4.7. Розрахунок норм висіву

4.8. Сівба

Розділ 5. Догляд за газоном

5.1. Полив

5.2. Підживлення

5.3. Боротьба з бур’янами, шкідниками та хворобами

5.4. Стрижка

5.5. Механічна обробка

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Газоном називається ділянка землі|грунту|, покрита зімкнутим|, інтенсивно зеленим, «килимовим» трав’яно-дерновим покривом|покривалом|, який складається|перебуває|, як правило, з|із| багаторічних|багатолітніх| мезофітних злаків і використовується головним чином в архітектурно-художніх (декоративних), санітарно-гігієнічних і господарсько-економічних цілях, а також – для різних спеціальних цілей, таких як: спортивних, ґрунтозахисних та інших.

Залежно від цілей використання газони підрозділяються на:

Рис. 1. Класифікація газонів.

Газоноведення – це наука про еколого-біологічні і фітоценотичні особливості газонних рослин, про будову, склад і динаміку газонних культуофітоценозів, про створення і догляд за газонами різного призначення. Вона представляє сукупність наукових знань з культурфітоценології і ландшафтоведенні, що розвиваються на базі фундаментальних наук: ботаніки в широкому сенсі, грунтознавства і агрохімії, загального і часткового землеробства, луківництва, генетики, інтродукції і селекції рослин та інших в комплексі з технологією створення і догляду газонів і ландшафтною архітектурою. Вивчаючи газонні рослини та їх окремі органи, функції, газоноведення використовує знання анатомії, морфології, систематики, біохімії і фізіології рослин. Разом з тим проблема газоноведення є екологічною, оскільки вона проводить дослідження на надорганізмному рівні популяцій тих або інших видів рослин і видових комплексів, утворюючих екосистеми.

Газоноведення є науковими основами технології створення і догляду за газонами. Тому важливим завданням газоноведення є дослідження і розробка технології створення і догляду за стійкими довголітніми газонами різного функціонального призначення.

При цьому доводиться вивчати цілий ряд питань зеленого будівництва: архітектурно-планувальну організацію території, вертикальне планування території, будівництво каналізації, дренажів, водопроводу, водоймищ, майданчиків, малих архітектурних форм, агротехніку створення і догляду газонів різного призначення.

Луківництво та газони, як наукова дисципліна висвітлює та розробляє теорію і практику, а також організаційні й технологічні заходи, які спрямовані на поліпшення лучних угідь, створення естетично привабливих газонів.

Основними завданнями луківництва та газонів є вивчення впливу зовнішніх факторфі і біологічних особливостей груп і окремих видів трав’яної рослинності на ріст і розвиток лучних рослин, заходів поверхневого та докорінного поліпшення угідь та особливостей створення і догляду за газонами.

РОЗДІЛ 1 . ЗНАЧЕННЯ ЛУЧНИХ КУЛЬТУР ПРИ СТВОРЕННІ ГАЗОНІВ У ПАРКАХ, САДАХ ТА ІНШИХ ЗЕЛЕНИХ ЗОНАХ

Луки разом з іншими угіддями з трав'янистою багаторічною рослинністю – важлива частина зеленого покриву Землі. У XIX-XX ст. сформувалася у світі вцілому і в нашій країні зокрема спеціальна наука - луківництво. Це наука про лукові рослини, про природні і сіяні кормові лукові угіддя. На основі її розробок удосконалюються прийоми догляду за луками, техніка створення нових, врожайних травостоїв, розробляються раціональні способи їх використання. Свої проблеми і досягнення луківники, дослідники і практики, обговорюють на міжнародних конгресах. Такі конгреси відбулися в різних країнах протягом XX ст. Всього їх було близько двадцяти (до початку XXI століття). Луки завжди цінувалися і в Україні, вони є характерною рисою нашої природи. Луки традиційно були і залишаються основою кормової бази для худоби (корів, коней, овець, свиней), птиці, живляться ними і дикі тварини. Луки - це і краса сільської місцевості, широчінь і простори української природи. Все ширше розповсюджуються зараз газони в міських парках і приватних садибах - це тіж луки, які своєю доглянутістю і зеленню благотворно впливають на настрій і здоров'я людей. Згадаймо і красу спортивних газонів - луки для спортивних ігор - скільки емоцій, бадьорості і піднесення пов'язані з цими зеленими майданчиками! І всі вони - об'єкти луківництва, так само, як і луки, на яких отримують трав'яні корми.

Луки мають екологічне значення. Під такою своєрідною рослинністю сформувалися основні типи грунтів в тих зонах, де поширені угіддя з трав'яною рослинністю. Лучна рослинність в процесі своєї життєдіяльності сприяє накопиченню і збільшенню грунтової родючості, а будучи створена на місці колишньої ріллі (сіяні луги), трав'яна рослинність відновлює грунтову родючість після зниження її рівня під час догляду за сільськогосподарськими культурами.

Суцільні трав'яні покриви є також одним з найбільш ефективних засобів, що захищають від грунтової ерозії.

Лучні рослини мають ще цілий ряд дивовижних особливостей, що відрізняють їх від однорічних рослин. Вони розмножуються не тільки насінням, а й вегетативно, щорічно утворюючи нові покоління пагонів, починаючи з весни, і все нові і нові покоління їх протягом літа, до осені. Тому лучні рослини на луках і на газонах відростають щовесни. Крім того, вони формують протягом літа кілька врожаїв трави, а на газонах - відростання молодих пагонів, що і дозволяє утримувати газони у свіжому стані протягом усього теплого сезону.

У світовому і вітчизняному луківництві вирізняються дві типові протилежні тенденції: з одного боку, при багаторічному використанні, без догляду, луки поступово вироджуються, врожайність їх знижується, вони можуть зарости бур'янами, чагарниками і навіть лісом, але, з іншого - наукове ведення луківництва дозволяє зберігати протягом довгих десятиліть високу врожайність лугових травостоїв за допомогою застосування сучасних технологій і заходів по догляду (добриво, полив, підсів насіння цінних лугових рослин та ін.)

Культурні лучні рослини підрозділяють на сінокісні і пасовищні, а тепер і газонні (більшість газонних - це ті ж види пасовищних рослин, тільки спеціальних сортів). Цінні лугові рослини в основному належать до двох родин: злаки і бобові рослини; іноді висівають і деякі рослини різнотрав'я - з інших родин.

З лучних злаків, введених в культуру, використовуються тимофіївка лучна, вівсяниця лучна, лисохвіст лучний, кострець безостий, тонконіг лучний, костриця червона, мітлиця гігантська (біла) та інші, а з бобових лучних рослин - конюшина лучна, конюшина гібридна , конюшина повзуча (біла), люцерна посівна, люцерна мінлива, люцерна жовта, еспарцет посівний та інші види. Всі ці рослини в культурі представлені багатьма сортами, деякі види - десятками сортів. Така різноманітність видів і сортів лучних рослин обгрунтовується необхідністю мати матеріал для різноманітних природних умов у межах лісолучної і лісостепової, а також і степової (при зрошенні) зон, де в основному і використовуються перераховані вище види рослин для створення сіяних луків. Багато названих видів лучних рослин є також газонними, але зазвичай для газонів є спеціальні сорти цих видів (мятлика лучного, овсяниці червоної, мітлиці велетенської, овсяниці овечої, конюшини повзучої і деяких інших).

Завжди треба враховувати те, що всі необхідні заходи догляду за луками повинні проводитися за допомогою сучасних знарядь і машин, спеціально розроблених для застосування на луках. Таким чином, для успішного вирощування травостоїв та отримання трав'яних кормів необхідний якісний склад травостоїв, систематичний догляд за ними для забезпечення хороших урожаїв і, нарешті, науково обгрунтовані системи використання травостоїв. За природними луками доглядають, використовуючи прийоми поверхневого поліпшення: регулюють водний режим, відводячи зайві води, знищують купини, чагарники, вивозять з луків камені, знищують бур'янисті рослини, насамперед отруйні, вносять добрива і підсівають в існуючі травостої насіння бобових рослин. Підсів - захід, характерний для культурного луківництва. У його основі лежить внесення невеликих кількостей насіння, по 2-3 кг на 1 га конюшини повзучої (на пасовищах) або по 4-6 кг на 1 га насіння конюшини лучної або гібридної (на скошуваних луках).

Найбільш ефективними заходами вважаються добриво і підсів. На сильно вироджених луках, а також при освоєнні вирубок, осушених боліт, при переведенні орних земель в лукові використовують прийоми корінного поліпшення - створюють сіяні травостої. Регулюють водний режим капітальним осушенням (за допомогою закритого дренажу), переводять поверхню території в нормальний господарський стан (знищують чагарники, пні, нерівності рельєфу, прибирають камені), ретельним чином вирівнюють поверхню, обробляють грунт розпушуванням за допомогою різних механізмів і знарядь, вносять в грунт добрива і, нарешті, проводять висів травосумішей - сумішей насіння декількох видів лучних рослин. Всі ці заходи і прийоми обгрунтовані науковими розробками луківництва, мають свої нормативи і терміни виконання для різних природних умов.

З року створення сіяних луків (року посіву) вживають заходи щодо щорічного догляду за травостоями і організують правильне їх використання.

Добрива на луках помітно збільшують врожайність і підвищують поживність кормів, виготовлених із трав. Проте підвищені дози добрив, особливо азотних, викликають зміну звичайного співвідношення надземної і підземної мас рослин. На природних луках маса підземних органів в кілька разів (іноді в 8-10 разів) перевищує масу надземних частин рослин. Це забезпечує базу для довголітнього збереження лучної рослинності на угіддя до сотень років. Добрива ж викликають різке зростання саме надземної фітомаси. Таким чином зменшується можливість довголітнього функціонування луків. Систематичне внесення в грунт луків надмірно високих доз добрив приводить до помітного зниження довголіття травостоїв (до 5-10 років). Застосування ж науково обгрунтованих оптимальних доз добрив забезпечує не тільки отримання хороших урожаїв трави, але й збереження травостоїв протягом 30-50 років, що економічно вигідно.

Помітні проблеми створюються людьми при неправильному використанні луків: по-перше, коли луки розорюються для створення інших угідь (місцями розорюють навіть заплавні луки), по-друге, коли луки удобрюють занадто високими, необгрунтованими дозами мінеральних добрив (у цьому плані особливо небезпечні азотні добрива), що приводить до підвищеного вмісту в траві нітратів, і, по-третє, коли луки використовують надто інтенсивно (при нестачі площ) - це особливо небезпечно по відношенню до пасовищних угідь. Дана проблема виникає при випасі стад тварин, для яких не вистачає кормів на наявних площах пасовищ, що і приводить до деградації пасовищ, тобто вибивання травостоїв до оголеного грунту.

Застосування науково обгрунтованих норм мінеральних азотних добрив в науково обгрунтовані терміни гарантує запобігання накопичення в травах і трав'яних кормах небезпечного для здоров'я тварин та людей кількості нітратного азоту.

РОЗДІЛ 2. ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ