- •1. Світогляд як спосіб духовно-практичного осягнення світу. Історичні форми
- •2. Філософія як теоретичне ядро світогляду. Філософія і наука.
- •3. Особливості філософського знання, його предмет і структура.(Основне питання філософії. Течії та напрямки в філософії.).
- •4. Передумови виникнення філософського та наукового знання.
- •5. Перші натурфілософські уявлення про буття та зародження природничого знання.
- •6. Виникнення математичного знання та його обґрунтування в античній філософії.
- •7. Антропологічний поворот в філософії та розробка соціально-політичних вчень.
- •8. Філософія Аристотеля та його внесок у розвиток наукового знання.
- •Идея души. Душа — это энтелехия тела. Душа неотделима от тела, но сама имматериальна, нетелесна.
- •9. Особливості пізнавальної діяльності в Середньовіччі.
- •10. Від теоцентризму середніх віків до антропоцентризму Відродження: нове розуміння людини і природи в Західноєвропейській філософії епохи Відродження.
- •11. Вплив ідей Відродження на формування класичної наукової картини світу.
- •12. Соціальні теорії та гуманістичні ідеї мислителів епохи Відродження.
- •Способы захвата престола:
- •13. Наукова революція 16-18 століття і філософія Нового часу.
- •14. Протиставлення матерії і духу як двох субстанцій - центральна проблем Нового часу. Дуалізм, монізм, плюралізм.
- •15. Обґрунтування раціональної наукової методології в філософії Нового часу
- •16. Розвиток соціально-гуманітарного знання доби Просвітництва. Механістичний
- •17. Наукова революція хіх століття: історизм як універсальний принцип наукового
- •18. Німецька класична філософія: становлення діалектичної методології (Кант,
- •19. Історичні форми діалектики. Діалектика і метафізика як способи мислення і
- •20. Матеріалістична діалектика як теорія розвитку і філософський метод наукового
- •Діалектика Карла Маркса
- •Основні положення
- •2.1. Три закони діалектики
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Єдність і боротьба протилежностей
- •Заперечення заперечення
- •Діалектична тріада
- •Критика
- •21. Матеріалістичне розуміння історії як методологія соціально-гуманітарного пізнання.
- •22. Наукова революція кінця хіх початку хх століття та її філософське осмислення.
- •23. Становлення некласичної філософії та науки (кінець хіх - хх ст.). Смислові
- •24. Ірраціоналістична установка філософії життя. Ідея надлюдини в філософії Ніцше.
- •25. Еволюційна епістемологія: концепція динаміки науки (к.Попер, т.Кун, і.
- •26. Екзистенціалізм: людина в загальній структурі буття. Сенс існування.
- •27. Філософія бунту: а.Камю «Бунтівна людина»
- •28. Філософські ідеї в класичному психоаналізі з.Фрейда.
- •29. Постмодернізм як комплекс філософських ідей «новітнього часу».
- •30. Основні етапи розвитку розуміння матерії в історії філософської думки і
- •31. Матерія як філософська категорія на відміну від природничо-наукових поглядів
- •32. Єдність матерії і руху. Рух як спосіб існування матерії.
- •33. Рух взагалі як спосіб існування матерії та поняття форми руху матерії.
- •34. Принцип взаємозв’язку форм матеріального руху та класифікації наук.
- •35. Особливість соціальної форми руху матерії. Критика редукціонізму.
- •36. Простір і час як універсальні форми буття матерії. Невіддільність простору і
- •37. Рух і саморух. Зв’язок понять «рух – саморух – розвиток».
- •38. Принципи, закони і категорії діалектики
- •39. Пізнання і знання. Взаємодія суб’єкта і об’єкта пізнання в пізнавальній діяльності
- •40. Особливості чуттєвої та інтелектуальної форм пізнання, їх взаємозв’язок
- •41. Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання: особливості, форми, методи
- •42. Методологія наукового пізнання, її значення для розвитку науки. Класифікація наукових методів
- •43. Емпіричні методи пізнання, їх розвиток і застосування в наукових дослідженнях.
- •44. Теоретичні методи наукового дослідження, особливості їх застосування в
- •45. Поняття науки, особливості розвитку сучасної науки.
- •46. Основні форми існування науки та її соціальні функції.
- •47. Специфіка наукового знання. Критерії науковості знання.
- •48. Основні логічні форми наукового відображення дійсності: науковий факт,
- •49. Наукові революції – якісне перетворення основних та принципових параметрів
- •50. Диференціація та інтеграція наук як закономірність їх історичного і теоретичного розвитку.
- •51. Наукова істина та її критерії. Основні концепції істини.
- •53. Категорія «практика» в діалектико-матеріалістичній гносеології. Активність суб’єкту та проблема об’єктивності знання.
- •55. Людина як предмет філософської рефлексії
- •56. Природні, соціальні, духовні виміри людського буття.
- •57. Походження та сутність свідомості як філософська проблема.
- •58. Діяльнісна сутність людини як філософський принцип.
- •59. Природні передумови існування людини. Обмеженість розуміння людини як
- •60. Специфіка соціального пізнання.
- •61. Суспільство як предмет філософського пізнання.
- •62. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння історії. Суспільне бутя та суспільна свідомість.
- •63. Суспільне виробництво, як соціально-філософська категорія.
- •64. Спосіб матеріального виробництва як діалектична єдність продуктивних сил та
- •65. Техніка і технологія у розвитку суспільства. Сутність і природа науково-технічної революції.
- •67. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •68. Форми духовно-практичного освоєння світу: політична, правова, моральна,
- •69. Суспільство як цілісна система відносин.
- •70. Соціальна структура суспільства.
- •71. Політична сфера життя суспільства.
- •72. Походження і сутність держави.
- •73. Проблема спрямованості історії, становлення ідей суспільного прогресу.
- •74. Рушійні сили і суб’єкти історичного прогрессу.
- •1. Рушійні сили суспільного розвитку
- •75. Співвідношення стихійного і свідомого, необхідного і випадкового в суспільному розвитку.
- •76. Критерії історичного прогресу в соціальному пізнанні.
- •77. Культура як світ людського буття.
- •78. Людина как об‘єкт і суб’єкт культури. Смотреть ответ 77
- •79. Культура і цивілізація. Історія як зміна цивілізацій. Багатоманітність культур і
- •80. Захід. Схід. Україна у діалозі культур.
- •81. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
76. Критерії історичного прогресу в соціальному пізнанні.
Прогресс (от лат. progressus - движение вперед, успех) понимается как тип направленного развития, характеризующийся переходом от низшего к высшему, от менее совершенного к более совершенному.
Философские системы Платона и Аристотеля наряду с прочим отражали представления о том, какое будущее ожидает человечество. Согласно их точке зрения земная жизнь человечества должна закончиться вторым пришествием Бога на землю и страшным судом. Главной движущей силой истории христианские мыслители представляют Бога, а люди рассматриваются актерами драмы, о развитии которой осведомлен только Всевышний.
В полемику с таким пониманием исторического процесса вступили сторонники теории "круговорота". Согласно Д. Вико, И.Г. Гердеру и Г.В.Ф. Гегелю — социальная история развивается по кругу, народы проходят стадии детства, юности, зрелости и старости и сходят со сцены мировой истории. Затем все повторяется сначала. Таким образом история человечества представляется в виде бесконечной цепи круговых движений.
Цивилизационный подход к объяснению человеческой истории нашел выражение в трудах английского историка А. Тойнби. Он выделил в истории человечества ряд цивилизаций, каждая из которых в своем развитии проходит четыре стадии: генезис, рост, надлом и распад. А. Тойнби считал, что цивилизации существуют локально, т.е. как самостоятельные образования. История человечества при таком подходе распадается на историю относительно самостоятельных, обладающих спецификой цивилизаций, которые возникают и исчезают, пройдя определенные этапы своего существования. Движущей силой развития цивилизаций, по мнению А. Тойнби, вступает деятельность людей. Особую роль при этом играет творческое меньшинство. Однако оно исчерпывает свой потенциал и цивилизация распадается. Распад цивилизации носит, согласно А. Тойнби, универсальный характер и заканчивается ее полным исчезновением.
Среди концепций, объясняющих ход развития человеческой истории, важное место занимает “теория общественно-экономических формаций”, разработанная К. Марксом и Ф. Энгельсом.
Суть своего понимания развития человеческой истории К. Маркс выразил следующим образом: “В общественном производстве своей жизни люди вступают в определенные, необходимые, от их воли не зависящие отношения, которые соответствуют определенной ступени развития их материальных производительных сил. Совокупность этих отношений составляет экономическую структуру общества, реальный базис, на котором возвышается юридическая надстройка и которому соответствуют определенные формы общественного сознания. Способ производства материальной жизни обуславливает социальный, политический и духовный процессы жизни вообще.”
Термин общественно-экономическая формация в дальнейшем использовался для обозначения общества, находящегося на определенной ступени исторического развития с характерным для него способом производства. История человечества была изображена в виде последовательной смены общественно-экономических формаций — первобытнообщинной, рабовладельческой, феодальной, капиталистической (буржуазной) и социалистической (коммунистической).
Критерии:
духовное развитие человека
расширение свободы человека
овладение силами природы
развитие производственных сил общества
развитие науки и техники
продвижение по пути обьединения человеества
Основные парадигмы социального познания о социальном прогрессе:
Натуралистическая парадигма оформилась к 18 в путем экстраполяции канонов естествознания на область объяснения социума. Общество рассматрив. как некая биологич. целостность, кот. функционирует по законам классич. механики. Человек – часть этой органич. системы. Индивидуальное, личностное нивелировалось в этой системе, поэтому законы общественного развития рассматривались по аналогии с природными. Школы: Гумилева, Спенсера, механицизм, географич. детерминизм.
Этикосубъективисткая парадигма противоположна натуралистической. Общество – это результат некого творческого разума, первоначала.
Диалектико-материалистическая парадигма ориентирована на преодоление крайностей предыдущих моделей. Принципы: 1 Определяющая роль общественного бытия по отношению к обществ. сознанию. 2 Основа обществ. жизни – матер. пр-во. 3 Соц. эволюция носит закономерный хар-р, поэтапный, преемственный и поступательный и должна привести к совершенному типу общества.
Культурно-цивилизационная парадигма (концепции Данилевского, Шпенглера, Тойнби, Ясперса, Сорокина) основана на идее уникальности соц. явлений своеобразия путей развития.
Шпенглер ("Закат Европы") - Каждая культура живет, подчиняясь особым, только ей присущим принципам и ценностям, и проходит периоды возникновения, расцвета, старения и гибели, а история в целом представляет собой сосуществование и смену различных культур. Различает 8 историч. типов цив-ий: египетская, индийская, вавилонская, аполоновская, майя, византийско-арабская, фаустовская, западно-европейская.
Сорокин. Строит соц по принципу естественных наук. Нельзя вмешиваться субъекту с моральной или нравственной установкой. Надо изучать реальной взаимод, выступил против монизма духовного или материального. Делил на соц аналитику (структура соц явления), соц механика (или соц физиология, процессы поведения и взаим людей), соц генетика (разв соц жизни,ее структур и институтов). Все может быть разложено на вз двух или большего числа людей. Это и есть непосредственный предмет изучения. малые группы. Кроме того, все общ делится на соц слои - страты, разл по доходам, образ и тд.Переход из слоя в слой - социальная мобильность, горизонтальная - из города в деревню, профессия и уровень доходов тот же. Вертикальная - высший слой в низший.
Антропологическая парадигма (экзистенциализм, Бердяев, психоаналистические концепции Ницше, Фрейда, Фромма) ориентируется на изучение человека.
Синергетическая парадигма. Ее идеи: 1 Самоорганизация. 2 Общество – это открытая система. 3 Нелинейность развития.
Вебер Ввел понятие идеальных типов (методологию изучения, с помощью которой можно организовать материал, накопленный опытным путем в определенную систему). Идеальные типы для Вебера – субъективные модели, которые не отражают реальность. Это есть модель того, что наиболее полезно и отвечает его интересам в данный исторический момент.
Белл различал три типа общества: доиндустриальное, индустриальное, постиндустриальное. 1 технологическая рев - открытие пара, вторая - электричество и химия, третья – компьютер. Началом НТП было освобождение человека от изнурительного физического труда, этап механизации.
