62. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння історії. Суспільне бутя та суспільна свідомість.

Існують два – матеріалістичний та ідеалістичний – підходи до розуміння суспільства та його історії. Ідеалістичний підхід – вважати першопричиною розвитку суспільства дух, ідею, свідомість, наприклад, вчення що соціальний поступ, як результат розвитку абсолютної ідеї . Матеріалістичний підхід – це визнавати, що суспільство розвивається в першу чергу на базі матеріальних чинників, зокрема виробництва. К.Маркс розглядає наявність у суспільстві двох факторів – матеріального та ідеального. Матеріальні фактори займають провідне місце, вони виражаються в наявності виробничих відносин, які в своїй сукупності складають економічний базис суспільства. Ідеальні фактори є відбитком матеріальних факторів і складають в своїй сукупності надбудову. Таким чином, К.Маркс ввів в історіографію принцип матеріалістичного розуміння історії /на відміну від ідеалістичного принципу, суть якого зводиться до того, що не суспільна свідомість визначає суспільне буття, а, навпаки, суспільне буття визначає суспільну свідомість. Цей принцип є виразом розв’язання основного питання філософії в його першій частині /по відношенню до аналізу суспільної реальності в матеріалісти тому підході, і цим принципом ми повинні керуватись в своїй науковій та практичній роботі. З цього принципу зовсім не випливає, що буття повинно “поглинати” всю свідомість, всю духовну культуру. Навпаки, ми повинні виходити з того, що суспільна свідомість, яка має відносно самостійний характер, може і повинна активно впливати на розвиток суспільного буття. Ніякого “економічного детермінізму” не повинно бути, але пріоритет економіки над суспільним знанням наприклад, політикою треба визнавати. Визначимося в суті основних категорій в соціальній філософії. Суспільне буття – це категорія, що виражає всі сторони і види матеріального життя людини матеріальне виробництво, побут, сім’я, відпочинок тощо . Суспільна свідомість – це духовне життя людини, це відображення суспільного буття в свідомості людини. Між цими категоріями існує нерозривний зв’язок, в якому повинно передувати буття тобто економічна сторона. Який характер має буття ,тобто виробничі відносини, такий характер має і суспільство, його побут, державна система тощо. Щоб вийти з кризи, слід перш за все вдосконалювати економічну систему, здійснювати приватизацію власності, налагоджувати фінансово-кредитну систему тощо.

Основными элементами структуры общественного сознания являются - повседневная и теоретическое сознание, идеология и общественная психология.

Повседневное сознание как совокупность конкретных условий жизнедеятельности людей развивается на основе повседневного опыта. Оно охватывает объект отображения, как правило, с неприпрятой, очевидной стороны. Поэтому отображение объективной действительности в повседневном сознании нередко противоречиво. Повседневный уровень общественного сознания включает в себя эмпирические знания про объективные процессы, взгляды, настроения, традиции, чувства, волю. Теоретическое сознание выходит за рамки эмпирических условий бытия людей, и выступает в виде определенной системе взглядов, стремится проникнуть в саму суть явлений объективной действительности, раскрыть закономерности ихнего развития и функционирования. Только теоретическое сознание способно уловить закономерности и тенденции развития общественной жизни. Однако практика говорит, что повседневное сознание довольно оперативно, хоть и поверхностно, реагирует на противоречия, проблемы, которые создаются в реальной жизни, тогда как теоретическое сознание часто не реагирует на них.

Общественная психология выступает как непосредственная реакция на условия жизни людей, является первой ступенью чувственного восприятия общественного бытия. Однако, часто общ. психология выступает как стихийная, консервативная основа сохранения, негативных стереотипов прошлого. Идеология представляет собой совокупность идей, взглядов, которые в систематизированной, логичной форме отображает социально-экономические условия жизни людей. Идеология должна адекватно отображать бытие, основываться не на идеологемах, а на идеалах гуманизма, общественного сознания.