21. Матеріалістичне розуміння історії як методологія соціально-гуманітарного пізнання.

Говоря о понятии «социальное познание», следует иметь в виду два его основных аспекта: а) любое познание социально, поскольку оно возникает и функционирует в обществе и детерминировано социально-культурными причинами. В этом широком смысле вся­кое познание гуманитарно, т.е. связано с человеком; б) одна из форм познавательной деятельности - познание общества, т. е. социальных процессов и явлений, - в отличие от двух других: познания природы (естествознание) и самого познания, мышле­ния (гносеология, логика, философия). Именно этот аспект далее и будет иметься в виду. При этом понятия «социальное позна­ние», «гуманитарное познание», «социально-гуманитарное позна­ние» будут употребляться как синонимы.

Історичний матеріалізм — вчення Маркса і Енгельса про матерiалiстичне розуміння суспільства та історії, згідно якого розвиток суспільства визначається матеріальним виробництвом, що є основою суспільства і визначає суспільну свідомість. Історія — це послідовна і закономірна зміна суспільно-економічних формацій, зумовлена розвитком виробничих сил і класовою боротьбою. (Основні положення істмату викладені Марксом в роботі «До критики політичної економії»).

Матеріальне виробництво — діяльність людей щодо освоєння i перетворення природи, яка передбачає створення матеріальних благ задля задоволення людських потреб. Складається з продуктивних сил i виробничих відносин.

Продуктивні сили — сукупність факторів, що визначають певний рівень продуктивності праці. До продуктивних сил суспільства належать:

(1)робоча сила як сукупність фізичних i духовних здібностей людини;

(2) засоби виробництва, які включають в себе предмети праці (частина природи, що підлягає переробці) i засоби праці (знаряддя праці, інфраструктура, транспорт тощо).

Виробничі відносини — відносини мiж членами суспільства щодо створення, розподілу, обміну i споживання матеріальних благ.

Класова боротьба — це суперечності мiж тими, хто володіє засобами матеріального виробництва, i тими, хто не володiє ними. Способом вирішення класової боротьби в марксизмі проголошується соціальна революція, яка усуне суперечність мiж класами. Поняття класової боротьби ілюструє один iз законів діалектики (закон боротьби i єдності суперечностей) на прикладі розвитку суспільства.

Розвиток суспільства Маркс вбачає у зміні суспільно-економічних формацій — iсторичних типів суспiльства, що визначаються способом виробництва і складаються з базису та надбудови.

Базис — сукупнiсть iсторично сформованих виробничих вiдносин, якi вiдповiдають рiвню розвитку продуктивних сил суспiльства. Економiчний базис визначає тип суспiльно-економiчної формацiї.

Надбудова — сукупнiсть суспiльних явищ, породжених економiчним базисом, полiтичнi, правовi, фiлософськi, етичнi, естетичнi, релiгiйнi iдеї, а також заклади та установи, дiяльнiсть яких не пов’язана з виробництвом матерiальних благ.

Маркс видiляє три суспiльно-економiчнi формацiї:

- первинну (або первiснообщинну, докласову),

-вторинну, засновану на приватнiй власностi (класову з рiзними способами виробництва: античним, азiйським, феодальним та капiталiстичним),

- комунiстичну безкласову.

Зміна економічної формації відбувається внаслідок виникнення протиріччя між наявними виробничими силами суспільства з виробничими відносинами та відносинами власності, ця суперечність долається соціальною революцією. Зміна формації не поступова, а стрибкоподібна, революційна, характеризується загостренням класової боротьби і суспільних протиріч. Зміни в базисі суспільно-економічної формації приводять до поступових змін у надбудові.