- •1. Світогляд як спосіб духовно-практичного осягнення світу. Історичні форми
- •2. Філософія як теоретичне ядро світогляду. Філософія і наука.
- •3. Особливості філософського знання, його предмет і структура.(Основне питання філософії. Течії та напрямки в філософії.).
- •4. Передумови виникнення філософського та наукового знання.
- •5. Перші натурфілософські уявлення про буття та зародження природничого знання.
- •6. Виникнення математичного знання та його обґрунтування в античній філософії.
- •7. Антропологічний поворот в філософії та розробка соціально-політичних вчень.
- •8. Філософія Аристотеля та його внесок у розвиток наукового знання.
- •Идея души. Душа — это энтелехия тела. Душа неотделима от тела, но сама имматериальна, нетелесна.
- •9. Особливості пізнавальної діяльності в Середньовіччі.
- •10. Від теоцентризму середніх віків до антропоцентризму Відродження: нове розуміння людини і природи в Західноєвропейській філософії епохи Відродження.
- •11. Вплив ідей Відродження на формування класичної наукової картини світу.
- •12. Соціальні теорії та гуманістичні ідеї мислителів епохи Відродження.
- •Способы захвата престола:
- •13. Наукова революція 16-18 століття і філософія Нового часу.
- •14. Протиставлення матерії і духу як двох субстанцій - центральна проблем Нового часу. Дуалізм, монізм, плюралізм.
- •15. Обґрунтування раціональної наукової методології в філософії Нового часу
- •16. Розвиток соціально-гуманітарного знання доби Просвітництва. Механістичний
- •17. Наукова революція хіх століття: історизм як універсальний принцип наукового
- •18. Німецька класична філософія: становлення діалектичної методології (Кант,
- •19. Історичні форми діалектики. Діалектика і метафізика як способи мислення і
- •20. Матеріалістична діалектика як теорія розвитку і філософський метод наукового
- •Діалектика Карла Маркса
- •Основні положення
- •2.1. Три закони діалектики
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Єдність і боротьба протилежностей
- •Заперечення заперечення
- •Діалектична тріада
- •Критика
- •21. Матеріалістичне розуміння історії як методологія соціально-гуманітарного пізнання.
- •22. Наукова революція кінця хіх початку хх століття та її філософське осмислення.
- •23. Становлення некласичної філософії та науки (кінець хіх - хх ст.). Смислові
- •24. Ірраціоналістична установка філософії життя. Ідея надлюдини в філософії Ніцше.
- •25. Еволюційна епістемологія: концепція динаміки науки (к.Попер, т.Кун, і.
- •26. Екзистенціалізм: людина в загальній структурі буття. Сенс існування.
- •27. Філософія бунту: а.Камю «Бунтівна людина»
- •28. Філософські ідеї в класичному психоаналізі з.Фрейда.
- •29. Постмодернізм як комплекс філософських ідей «новітнього часу».
- •30. Основні етапи розвитку розуміння матерії в історії філософської думки і
- •31. Матерія як філософська категорія на відміну від природничо-наукових поглядів
- •32. Єдність матерії і руху. Рух як спосіб існування матерії.
- •33. Рух взагалі як спосіб існування матерії та поняття форми руху матерії.
- •34. Принцип взаємозв’язку форм матеріального руху та класифікації наук.
- •35. Особливість соціальної форми руху матерії. Критика редукціонізму.
- •36. Простір і час як універсальні форми буття матерії. Невіддільність простору і
- •37. Рух і саморух. Зв’язок понять «рух – саморух – розвиток».
- •38. Принципи, закони і категорії діалектики
- •39. Пізнання і знання. Взаємодія суб’єкта і об’єкта пізнання в пізнавальній діяльності
- •40. Особливості чуттєвої та інтелектуальної форм пізнання, їх взаємозв’язок
- •41. Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання: особливості, форми, методи
- •42. Методологія наукового пізнання, її значення для розвитку науки. Класифікація наукових методів
- •43. Емпіричні методи пізнання, їх розвиток і застосування в наукових дослідженнях.
- •44. Теоретичні методи наукового дослідження, особливості їх застосування в
- •45. Поняття науки, особливості розвитку сучасної науки.
- •46. Основні форми існування науки та її соціальні функції.
- •47. Специфіка наукового знання. Критерії науковості знання.
- •48. Основні логічні форми наукового відображення дійсності: науковий факт,
- •49. Наукові революції – якісне перетворення основних та принципових параметрів
- •50. Диференціація та інтеграція наук як закономірність їх історичного і теоретичного розвитку.
- •51. Наукова істина та її критерії. Основні концепції істини.
- •53. Категорія «практика» в діалектико-матеріалістичній гносеології. Активність суб’єкту та проблема об’єктивності знання.
- •55. Людина як предмет філософської рефлексії
- •56. Природні, соціальні, духовні виміри людського буття.
- •57. Походження та сутність свідомості як філософська проблема.
- •58. Діяльнісна сутність людини як філософський принцип.
- •59. Природні передумови існування людини. Обмеженість розуміння людини як
- •60. Специфіка соціального пізнання.
- •61. Суспільство як предмет філософського пізнання.
- •62. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння історії. Суспільне бутя та суспільна свідомість.
- •63. Суспільне виробництво, як соціально-філософська категорія.
- •64. Спосіб матеріального виробництва як діалектична єдність продуктивних сил та
- •65. Техніка і технологія у розвитку суспільства. Сутність і природа науково-технічної революції.
- •67. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •68. Форми духовно-практичного освоєння світу: політична, правова, моральна,
- •69. Суспільство як цілісна система відносин.
- •70. Соціальна структура суспільства.
- •71. Політична сфера життя суспільства.
- •72. Походження і сутність держави.
- •73. Проблема спрямованості історії, становлення ідей суспільного прогресу.
- •74. Рушійні сили і суб’єкти історичного прогрессу.
- •1. Рушійні сили суспільного розвитку
- •75. Співвідношення стихійного і свідомого, необхідного і випадкового в суспільному розвитку.
- •76. Критерії історичного прогресу в соціальному пізнанні.
- •77. Культура як світ людського буття.
- •78. Людина как об‘єкт і суб’єкт культури. Смотреть ответ 77
- •79. Культура і цивілізація. Історія як зміна цивілізацій. Багатоманітність культур і
- •80. Захід. Схід. Україна у діалозі культур.
- •81. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
12. Соціальні теорії та гуманістичні ідеї мислителів епохи Відродження.
Первые идеи о более справедливом обществе скорее всего зародились ещё на стадии разделения общества на классы и возникновения имущественного неравенства. Следы подобных воззрений встречаются при изучении как фольклора, так и мифологии народов Азии, Европы и Северной Африки. В Древних Греции и Риме зачатки идей утопического социализма проявились в идущем ещё от Гесиода мечтании о возвращении минувшего «золотого века», когда счастливые люди не знали неравенства, собственности и эксплуатации. Значительный вклад в развитие учения об утопическом социализме внесла уравнительная социальная идеология раннего христианства, несущая в общество проповедь братства, всеобщего равенства и потребительского коммунизма. Воздействие этих идей сохранило свою силу вплоть до ХIX века, когда легло в основу теории христианского социализма. Что касается средневековья. Во время господства феодальных хозяйственных отношений взгляды, объяснявших возникновение социального и имущественного неравенства в первую очередь отступничеством церкви и правящих классов от истинных идеалов раннего христианства.
Далее в XVI—XVII вв., с началом эпохи первоначального накопления капитала, возникла литература утопического характера. Родоначальником утопического социализма считается английский писатель-гуманист Томас Мор. Он создал идеальное государство Утопия, в котором господствует общественная собственность, общественное производство, справедливое распределение.
Во главе государства Мор ставил «мудрого» монарха, допуская для чёрных работ рабов; сами герои «Утопии» — горячие приверженцы гуманизма. Труд является обязательным в «Утопии» для всех, причём земледелием занимаются поочерёдно все граждане до определённого возраста, сельское хозяйство ведётся артельно, но зато городское производство построено на семейно-ремесленном принципе — влияние недостаточно развитых экономических отношений в эпоху Мора. Особенно резко нападает Мор на огораживания общинных земель, разорявшие крестьянство.
Основные моменты устроя Утопии: обмена и денег нет, они существуют только для торговых сношений с другими странами, причём торговля является государственной монополией; распределение продуктов ведётся по потребностям; Государственный строй — полная демократия: все должности — выборные и могут быть заняты всеми; женщины пользуются полным равноправием; ко всем религиям отношение терпимое, и запрещён только атеизм, за приверженность которому лишали права гражданства; основная причина всех пороков и бедствий — это частная собственность и обусловленные ею противоречия интересов личности и общества; федерация из 54 городов. Устройство и управление каждого из городов одинаковы. Обычно для войны используются наёмники.
Томма́зо Кампане́лла итальянский философ и писатель, один из первых представителей утопического социализма. Книга «Город Солнца» написана через сто лет после «Утопии» (1516 год) Томаса Мора, в один год с «Новой Атлантидой» Френсиса Бэкона.
«Город Солнца» — идеальное общество, где трудятся все и нет «праздных негодяев и тунеядцев». Эта мысль была особенно актуальна для угнетённого народа. Кампанелла пришёл к выводу: существующий государственный строй несправедлив. Чтобы люди жили лучше, его должен сменить другой, более совершенный строй, где все люди будут равны между собой.
Основные черты: В «Городе Солнца» автор доводит идеи социального равенства до крайностей. Городом правит духовная (учёная) аристократия. При этом каждый гражданин занимается и сельским хозяйством, и военным делом. Должность каждого определяется с детства.
Производство и потребление в городе Солнца носит общественный характер. Четырёхчасового труда оказывается достаточно, чтобы удовлетворить все потребности общества. Судьи и низшие должностные лица в городе Солнца — учителя и священники — интеллигенция. Политический строй – своеобразная интеллектуальная олигархию при формальной демократии.
Основная причина зла— в людских пороках, прежде всего в эгоизме, порождающем у одних желание жить за счёт других, невежество и непонимание необходимости перехода к новому, более совершенному общественному порядку. Также Кампанелла предлагает ликвидировать институт семьи как источник стремления к частной собственности, которое является причиной социального неравенства. Кампанелла предлагает селекционный подход к деторождению.
Особое внимание уделено народному образованию и воспитанию.
В оставшееся от 4 часов работы время, предполагалось, что люди будут развиваться душой и телом. Либо изучать науки, либо заниматься физическими упражнениями.
Город Солнца Кампанеллы предлагает альтернативу существовавшему в то время обществу. В процессе повествования автор рассматривает нормы поведения, морали, государственности в «идеальном» обществе, но по сути не меняя существующего общественного строя. Именно поэтому для связи с Богом жителям в городе Солнца необходимы жрецы.
Никколо́ Макиаве́лли (1469 – 1527) —итальянский мыслитель, философ, писатель, политический деятель. Выступал сторонником сильной государственной власти, для укрепления которой допускал применение любых средств, что выразил в прославленном труде «Государь», опубликованном в 1532 году. Первоначально книга носила название: О княжествах.
В первую очередь книга содержит описание принципов прихода к власти и удержания монархии и республики. Никколо Макиавелли описывает такие варианты прихода к власти, как удача (умелое использование стечений обстоятельств), доблесть, подлость или преступление, а также выбор решением групп населения (народа или элиты).
Его наиболее знаменитый трактат «Государь» он посвятил Лоренцо Медичи, который сверг Флорентийскую республику. Этим Макиавелли хотел снять с себя обвинения в заговоре против Медичи, но тот так и не простил Макиавелли.
