4. Правила оформлення курсової роботи

Оформлення курсової роботи повинно відповідати певним вимогам.

Курсова робота має бути виконана машинописним або машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одній сторінці аркуша білого паперу. Виконують текст із розрахунку не більше 30 рядків на сторінці аркуша формату А4 (210 297 мм). Обсяг основного тексту повинний становити до 36 сторінок. Зазначений обсяг курсової роботи розрахований на використання при їx оформленні комп’ютерів з застосуванням шрифту текстового редактора Word через 1,5 інтервали 14 шрифтом (мінімальна висота шрифту 1,8 мм).

Текст друкується з дотриманням таких розмірів поля: ліве, верхнє, нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм. При виконанні тексту необхідно дотримуватись чіткого, рівномірного шрифту чорного кольору. Абзацний відступ повинний бути однаковим впродовж всього тексту і дорівнювати п’яти знакам.

Скорочення слів і словосполучень у тексті дозволяється відповідно до діючих стандартів за бібліотечною та видавничою справою.

Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки i графічні неточності, які виявилися під час написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою i нанесенням на тому ж місці, або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними). Їх включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи i розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Структурні елементи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» «ДОДАТКИ» не нумерують, а їх найменування є заголовками структурних елементів. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних частин курсової роботи «3MІCT», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», розміщують на середині рядка та друкують великими літерами без крапки в кінці. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (кpiм першої великої з абзацного відступу). У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. Переноси слів в заголовку розділу не допускаються.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2–3 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки. Не допускається розміщувати найменування розділу і підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розташований тільки один рядок тексту.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але вci сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають суцільній нумерації.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки. Сторінки нумерують із дотриманням наскрізної нумерації всього тексту.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, пропозиції. список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані

структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їx заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ».

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу i порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу без крапки в кінці, наприклад: «2.3. Дослідження якості ковбасних виробів» (третій підрозділ другого розділу).

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) i таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації та таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку i розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті, або в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» i нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу i порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, назва i пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі курсової роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Ілюстрації. Ілюструють курсову роботу, виходячи iз певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних iз другорядними деталями тексту. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номepiв. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий

підпис).

Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах пункту і називаються «Рис.», що разом з назвою ілюстрації (у разі необхідності) розміщується під рисунком наприклад «Рис. 3.2 – схема розміщення» (другий рисунок третього пункту).

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма i графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією i де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис 3.1».

Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У курсовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні

apкyшi білого паперу формату А4.

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею i друкують симетрично до тексту. Назву i слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву таблиці жирним шрифтом не виділяють.

Таблицю розміщують так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини i розміщувати одну частину над іншою в межах однієї сторінки.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше cлiв, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних i xiмiчних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у

додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу i порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в poзділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» i номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» i вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Примітки до тексту i таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують i після слова «Примітка» ставлять крапку.

Формули. При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил.

Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котpi мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Невеликі i нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів i числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тiй послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу i числового коефіцієнта необхідно подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зi слова «де» без двокрапки.

Рівняння i формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище i нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мiнyc (–), множення.

Нумерувати потрібно лише тi формули, на які є посилання в наступному тексті. Іншi нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу i порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на pівнi відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення, як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул i в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться в курсовій роботі, або на ідеях i висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи i перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На попередні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в курсовій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1–7]...».

Коли в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис.1.2».

Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На вci таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне

джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел i розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів i бібліографічних покажчиків повністю без пропуску будь-яких елементів, скорочення назв i т. iн. (при цьому враховують відповідність бібліографічного опису вимогам чинного міжнародного стандарту ГОСТ 7.1-84, за винятком вимог Изм. № 4 (1ПС № 2 2001). Завдяки цьому можна уникнути повторних пepeвipoк, вставок пропущених відомостей.

Джерела краще розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, а також у порядку появи посилань у тексті, у хронологічному порядку.

Biдомocтi про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних i державного стандартів із обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну іформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення cлiв в українській мовi у бібліографічному oпиcанні. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Бібліографічний опис складається з елементів, що об’єднані в ділянки, та заголовки. Кожну ділянку бібліографічного опису розділяють знаком крапка і тире (.-), який допускається заміняти знаком крапка (.).

До основних елементів бібліографічного опису належить інформація про автора (чи авторів), назву твору, вид видання (перевидання чи переклад), місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації.

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел

Монографії: один, два або три автори

Городянський О.В. Методи переробки та зберігання продуктів рослинництва: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 511 с.

Бірта Г.О. Розвиток галузі свинарства на сучасному етапі. Товарознавча характеристика м’яса свинини за напрямами продуктивності: Монографія. – Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2006. – 265 с.

Один автор

Домарецький В.А. Технологія екстрактів, концентратів та напоїв із рослинної сировини / В.А. Домарецький. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 408 с.

Два автори

Остапчук М.В. Математичне моделювання на ЕОМ / М.В. Остапчук, Г.М. Станкевич /: Підручник. – Одеса: Друк, 2006. – 313 с.

Три автори

Антипова Л. В. Методы исследования мяса и мясных продуктов / Л.В. Антипова, И.А. Глотова, И.А. Рогов // – М.: Колос, 2001. – 236 с.

Більше трьох авторів

Технологія консервування плодів, овочів, м’яса і грибів. Підручник. / Б.Л. Флауменбаум, Є.Г. Кротов, О.Ф. Загібалов та ін. За ред. Б.Л. Флауменбаума – К.: Вища школа, 1995. – 312 с.

Бaгaтотомнi видання

Справочник товароведа продовольственных товаров: В 2 т. / Б.В. Андрест, И.Л. Волкнид и др. – М.: Экономика, 1997. – Т.1 – 368 с.

Ветеринарно – санітарна експертиза харчових продуктів в Україні. Нормативні документи: Довідник: У 3 т. / За заг. ред. Б.М. Куртка, Р.П. Симонова / – Львів: НІЦ “Леонорм”, 2000. – Т.2. – 294 с.

Перекладні видання

Ферментация и технология ферментов: [пер. с англ. Д. Уонг, Ч. Кооней, А. Демайн и др.]. – М.: Легкая и пищ. пром-сть, 1983. – 336 с.

Довідники

Скурихин И.М. Химический состав пищевых продуктов: [Справочник] / Под ред. И.М. Скурихина, В.А. Шатерникова. – М.: Легкая и пищ. пром-сть, 1984. – 326 с.

Рудольф В.В. Производство безалкогольных напитков: [Справочник] / В.В. Рудольф. – СПб.: Профессия, 2000. – 356 с.

Словники

Библиотечное дело: Терминол. слов. / Сост.: И.М. Суслова, Л.Н. Уланова. - 2-е изд. – М.: Книга, 2006. – 224 с.

Законодавчі, нормативнi акти

Закон про якість та безпеку харчових продуктів i продовольчої сировини. № 771/97 ВР від 23.01.97 зi змiнами за станом на 20 березня 2003 р. – К.: Парлам. вид-во, 2003. – 20 с.

Молоко та молочні продукти. Нормативні документи: Довідник у 2 т. / За ред. В. Л. Іванова / – Львів: НІЦ “Леонорм”, 2000. – Т.2. – 344 с.

Стандарти

ГОСТ 9959-91. Продукты мясные. Общие условия проведения органолептической оценки. – Введ. 01.01.93. – М.: Изд-во стандартов, 1992. – 11 с.

ДСТУ 3893-99. Карамель. Загальні технічні умови. – На заміну ГОСТ 6477-88; Введ. 01.01.2000. – К.: Держспоживстандарт України, 1999. – 14 с.

Збірники наукових праць

Прогресивні техніка та технології харчових виробництв ресторан­ного господарства і торгівлі: Зб. наук. праць. – Харків: ХДУХТ, 2009. – Вип. 2 (10). – 120 с.

Депоновані наукові пpaцi

Меликов A.3., Константинов С.Н. Обзор аналитических методов расчета и оптимизации мультиресурсных систем обслуживания / Науч.-произв. корпорация "Киев, ин-т автоматики". – К.: Изд-во ин-та автоматики, 2006. – 44 с. – Рус. – Деп. в ГНТБ Украины 11.11.06, № 2210 - Ук96. – Реф. в: Автоматизация производственных процессов. – 2006. – № 2.

Складові частини:

книги

Інвестиційний потенціал в логістиці / К.Е. Фесенко, Л.Г. Зайончик, М.П. Денисенко [та ін.] // Оцінка конкурентоспроможності. – К.: Науковий світ. – 2002. – С. 140–144.

збірника

Суткович Т.Ю. Вивчення впливу вакуумної обробки яблук на якість i вихід соку / Т.Ю. Суткович, Г.I. Палвашова // Наук. працi ОДАХТ. – Одеса, 2002. – Вип. 23. – С. 127–128.

журналу

Віннікова Л.Г. Визначення хімічного складу та органолептична оцінка якості ліверних ковбас з овочами // Науково-виробничий журнал «Харчова наука і технологія» Одеської національної академії харчових технологій. – Одеса: ОНАХТ, 2009. – № 4 (9). – С. 40-42.

Тези доповідей

Кайнаш А.П. Розробка технології варених ковбас з овочевими масами // Тези доп. міжнар. наук-практ. конф. „Харчові технології – 2005”. Одеса: ОНАХТ, 2005. – С.119.

Посібники

Завгородня В.М. Товарознавство пакувальних матеріалів. / В.М. Завгородня, І.В. Сирохман / Навч. посіб. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2004. – 200 с.

Дисертації

Дятлов В.В. Научные основы обработки и хранения плодоовощной продукции с использованием пленкообразующих композиций: дис. … доктора техн. наук: 05.18.03 „Первичная обработка и хранение продукции растениеводства” / В.В. Дятлов – Донецк, 2005. – 506 с.

Автореферати дисертацій

Кондратенко Т.Є. Основи формування промислового сортименту яблуні в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора с.-г. наук: спец. 06.01.07 „Плодівництво” / Т.Є. Кондратенко. – К. 2002. – 38 с.