Заняття 19

Тема заняття. Будова системи дихання. Механізм вдиху та видиху.

Мета заняття: розширити знання студентів про будову і значення системи органів дихання, вивчити характеристики і основні показники дихання, розглянути, порівняти і запам’ятати особливості механізму вдиху та видиху, формувати знання, розвивати уміння студентів вибирати головне у матеріалі, що вивчається, вміти порівнювати та робити висновки і узагальнення, виховувати бережливе ставлення до власного організму.

Обладнання: підручники, слайди, таблиці, малюнки, схеми.

Література: Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І., Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни: Курс лекцій для студ.небіол.спец.вищ. пед. навч. закл. – К.: Професіонал, 2006. (ст.161-170)

Поняття й терміни: дихання, газообмін, органи дихання, дихальний цикл, дихальні рухи, легеневі об’єми, життєва ємність легень.

Вид заняття: лекція

Хід заняття

І. Організаційний етап

План заняття

1. Дихальна система. Органи дихання, їх будова та функції.

2. Газообмін у легенях і тканинах.

3. Поняття про нервову й гуморальну регуляцію дихання.

4. Гігієна дихання.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Дихальна система. Органи дихання, їх будова та функції.

Дихання — одна з основних життєвих функцій, сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, використання його в окислювально-відновних процесах, а також видалення з організму вуглекислого газу та деяких інших сполук, що є кінцевими продуктами обміну речовин.

Найважливіший механізм газообміну у тварин і людини — дифузія. При дифузії молекули переміщаються з області їх високої концентрації в область низької концентрації за рахунок їх власної кінетичної енергії. Проте переміщатися шляхом дифузії молекули можуть лише на малі відстані (до 1мм).

Перенесення кисню з навколишнього середовища до клітин, де він вступає в хімічні реакції, включає низку стадій:

1) вентиляцію легень (доставка кисню в альвеоли);

2) дифузію кисню з альвеол у кров легеневих капілярів;

3) перенесення його кров'ю до капілярів тканин;

4) дифузію з капілярів в оточуючі тканини.

Перша та друга стадії називаються легеневим (зовнішнім) диханням, а четверта — тканинним диханням.

Обмін газів між кров'ю і повітрям здійснюється дихальною системою, котра включає повітроносні шляхи та легені.

Повітроносні шляхи починаються носовою порожниною, далі слідують гортань, трахея, бронхи.

Повітря через зовнішні отвори (ніздрі) поступає в порожнину носа, яка розділена кістково-хрящовою перегородкою на дві половини. Через внутрішні отвори порожнина носа поєднується з носоглоткою. Внутрішня поверхня порожнини носа вкрита слизовою оболонкою, верхній шар якої утворений миготливим епітелієм. Слиз разом із пиловими частинками, що осіли на ньому, видаляється рухом війок.

У верхній частині носової порожнини знаходяться закінчення нюхового аналізатора, сприймаючі різні запахи. З носоглотки та глотки (pharynx) повітря поступає у гортань (larynx), яка складається з кількох хрящів, укріплених зв'язками (щитовидний, перснеподібний, два черпакуватих і надгортанник), і під'язикової кістки. Від відростків черпакуватих хрящів і внутрішньої поверхні щитовидного хряща протягуються голосові зв'язки, між якими знаходиться голосова щілина.

Коливання голосових зв'язок, викликані рухами голосових м'язів під час видиху, створюють звук. У відтворенні членороздільної мови окрім голосових зв'язок беруть участь також язик, губи, щоки, м'яке піднебіння, надгортанник.

На рівні 6-7-го шийних хребців гортань переходить у дихальне горло — трахею. Вона складається з 16-20 хрящових неповних (приблизно 2/3 кола) кілець, які перешкоджають спаданню її стінок.

Ці півкільця ззаду з'єднані між собою сполучнотканинною перетинкою з гладенькими м'язовими волокнами, що переплітаються. Нижній кінець трахеї ділиться на два бронхи (від грец. bronchos — дихальне горло), які потім багато разів гілкуються, утворюючи в легенях бронхіальне дерево.

Найтонші гілочки називаються бронхіолами. Бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких знаходяться численні тонкостінні легеневі пухирці — альвеоли, обплетені густою сіткою капілярів.

Між стінками альвеол і капілярів відбувається газообмін. Зсередини альвеоли вистелені шаром білків, фосфоліпідів і глікопротеїдів, який називається сурфактантом. Його основна функція — підтримка поверхневого натягу стінки альвеоли, її здібності до розтягування при вдихові й протидія спаданню при видиху. Сурфактант має також бактерицидні властивості.

Легені (pulmones) займають майже весь об'єм грудної порожнини і є пружними губчастими органами.

Права легеня більша за об'ємом і ділиться борознами на три частки, ліва — на дві. Кожна легеня має верхівку й основу. На внутрішній поверхні легенів знаходяться ворота легенів, через які в них проходять бронхи, нерви і судини.

Зовні легені вкриті епітеліальною оболонкою — плеврою, яка складається з двох листків: внутрішнього, покриваючого легеню, і зовнішнього, що вистилає внутрішню порожнину грудної клітини. Між цими листками знаходиться замкнута плевральна порожнина з невеликою кількістю рідини. Рідина зменшує тертя листків при дихальних рухах легенів.

Основна функція легенів полягає в забезпеченні газообміну між зовнішнім середовищем і організмом.