Размещено на http://www.allbest.ru/

Вивчення українських казок у початковій школі

Вступ

Відомо, що казка – найдавніший жанр усної народної творчості. Вона вчить людину жити, вселяє в нього оптимізм, віру в торжество добра і справедливості. За фантастичністю казкової фабули і вимислу приховуються реальні людські відносини. Звідси і йде величезне виховне значення казкової фантастики.

Казка, що так органічно увійшла в душу дитини, допомагає їй вчитися і вдосконалюватися, переносити у сферу реалій вимріяне і такі бажані дива, коли долаються будь-які труднощі й страхи, негативні імпульси.

Казка – це саме така розповідь, який краще сприймається дітьми різного віку. Вона виховує і навчає, допомагає з користю провести дозвілля. Яскраві характерні образи з казок впливають на свідомість і дають чітке уявлення дитині про добро і зло. Всі ці фантастичні розповіді містять якісь стереотипи поведінки в тій чи іншій ситуації, пропонують способи вирішення проблем і життєвих завдань.

Казковий світ магічно впливає на дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Діти з радістю подорожують в уявному, нереальному світі, активно діють у ньому творчо трансформують, перетворюють його. За допомогою казок вони здобувають знання про довкілля, про взаємостосунки людей, проблеми, які трапляються в житті.

Казки навчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в них компенсується недостатність дій у реальному житті і стає можливою реалізація їх творчого потенціалу.

Виховання казкою передбачає не тільки вербальний вплив на особистість казковим змістом, а й гру в казку, в якій поєднується драматична, образотворча, музична, поетична творчість учнів.

Казки несуть читачам інформацію про те, що в світі існує добро і зло, але перемагає добро; найцінніше досягається через випробування, а те що дається даром, легко втратити; навколишній світ – живий, і в будь-який момент усе в ньому може з нами заговорити.

За казковою фантастикою завжди стоїть справжній світ народного життя – світ великий і багатобарвний. Самі неприборкані вигадки народу виростають з його конкретного життєвого досвіду, відбивають риси його повсякденного побуту.

Серед багатьох жанрів усної прози (казки, перекази, оповіді, билини, легенди) казка займає особливе місце. Здавна вважалася вона не тільки самим поширеним, а й надзвичайно улюбленим жанром дітей різного віку.

Казки, як і ігри, є невід’ємною частиною розвитку і виховання кожної дитини, їхня мова не лише цікава, але й проста для дитячого розуміння і сприйняття. Адже до деякого вікового періоду дітям важко дається логічне мислення, натомість казка не потребує складних логічних роздумів. Чарівна оповідка не містить прямої настанови до дії, і викладена в ній життєво важлива інформація сприймається малюком ненав’язливо, що є важливим аспектом, адже діти, зазвичай, не сприймають прямих повчань, роблячи наперекір батьківським настановам. До того ж, народні казки – це певний багаж норм і моралі, який збирався по краплинах роками і передавався від покоління до покоління.

Казковий світ магічно впливає на дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Діти з радістю подорожують в уявному, нереальному світі, активно діють у ньому творчо трансформують, перетворюють його. За допомогою казок вони здобувають знання про довкілля, про взаємостосунки людей, проблеми, які трапляються в житті.

Казка, що так органічно увійшла в душу дитини, допомагає їй вчитися і вдосконалюватися, переносити у сферу реалій вимріяне і такі бажані дива, коли долаються будь-які труднощі й страхи, негативні імпульси.

Казки навчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в них компенсується недостатність дій у реальному житті і стає можливою реалізація їх творчого потенціалу.

Різноманітні аспекти виховної системи казок, їх педагогічна спрямованість знайшли глибоке осмислення у творчості таких українських письменників і педагогів, як Г. Сковорода, І. Франко, С. Русова, Н. Забіла, О. Іваненко, В. Сухомлинський.

З давніх-давен батьки виховували своїх дітей за допомогою казок. «Казка на ніч» стала своєрідним невід’ємним ритуалом для кожного малюка. З одного боку – це можливість вкотре почути улюблену історію чи познайомитися з новою чарівною оповідкою, з іншого – шанс відтягнути час, коли так не хочеться вкладатися спати.

У сучасному світі, з розвитком телебачення, відеоігор і різноманітних медійних пристроїв, казки почали припадати порохом на верхніх полицях домашніх бібліотек. Чи добре це? Яку роль відіграють чарівні розповіді в розвитку наших дітей? На ці та багато інших запитань я вирішила відповісти.