Контрольні питання

1. Вимоги до розмірів друкованих плат відповідно до ГОСТ 10317-79.

2. Принципи топологічного конструювання.

3. Вимоги до розміщення ВЕТ на друкованій платі.

4. Методи компонування радіоелектронних апаратів та його види.

5. Аналітичне компонування та його послідовність.

6. Основні вимоги при проектуванні РЕА.

7. Коефіцієнт заповнення об’єму корпусу.

8. Методи компонування радіоелектронних апаратів.

Література: [3, с. 125–172; 4, с. 20–35, с. 67–78; 5, с. 186–221; 6, с. 21–44].

Лабораторна робота № 2 Тема. Визначення центру маси друкованої плати, розмірів корпусу та маси блоку електронної апаратури

Мета: навчитися визначати центри мас друкованої плати та блока електронної апаратури, розмірів корпусу.

1 Короткі теоретичні відомості

Розміщувати ВЕТ можна не по всій поверхні плати, а тільки у зоні розміщення 1 (рис. 1). Ширину граничних зон Y₁, Y₂ визначають мікротріщини і дефекти, що виникають при мікрообробці торців ДП, або особливості її установлення в несучі конструкції. X₁ – зона кріплення передньої панелі. Зону Х₂ в модулях рознімної конструкції займає з’єднувач, а у нерознімної – зона розпайки зовнішніх з’єднань.

При топологічному конструюванні зону розміщення розглядають як частину безперервної або дискретної монтажної площини. У разі безперервних площин ВЕТ можуть мати довільні координати прив’язки, а дискретні – розділені на позиції для установлення ВЕТ.

На правильний вибір кроку встановлення ВЕТ впливає ряд чинників:

- складність принципової схеми;

- середня кількість задіяних виводів;

- вимоги до щільності упаковки;

- температурний режим;

- метод проектування (автоматизований чи ні) та інші.

Очевидно, що при збільшенні середньої кількості задіяних виводів, що враховує складність трасування, крок встановлення збільшується.

Розташування інтегральних мікросхем (ІМС) на платі рекомендують рядами і стовпцями.

Рисунок 1 – Розміщення ВЕТ на платі: 1 – зона розміщення ВЕТ; 2 – граничні поля ДП; 3 – ВЕТ

У модулях цифрових РЕА рознімної конструкції в першому від з'єднувача стовпці доцільно розміщувати ВЕТ, які максимально пов’язані із з’єднувачем, у наступному – із з’єднувачем і з уже розміщеними елементами, і так до повного завершення розміщення.

У РЕА з нерозгалуженою структурою беруть лінійну схему розміщення, при якій каскади розташовують послідовно один за одним від входу пристрою до виходу, що, збільшуючи рознесення потенційних джерел і приймачів наведень, покращує електромагнітну сумісність (ЕМС).

Для визначення положення центра ваги всього блока спочатку визначають положення центра ваги для кожного функціонального вузла і великих деталей, які до нього входять. Зазвичай, уважають, що для таких виробів положення центра ваги функціонального вузла або деталі збігається з центром симетрії (рис. 2). Потім, використовуючи моменти першого роду, знаходять центри ваги блока:

Рисунок 2 – Знаходження центра ваги блока РЕА

,

де x_i, y_i, z_i – координати центрів ваги функціональних вузлів і деталей, що входять до блока; m_i – маси цих виробів.

Для ідеального розташування плати у корпусі розробленого приладу РЕА розрахований центр маси плати (блока) РЕА повинен збігатись або знаходитись поблизу центра маси корпусу, який можна представити у вигляді об’ємного паралелепіпеда.

Для визначення об’ємів та мас модулів різних рівнів використовують значення коефіцієнтів, що характеризують можливість практичного заповнення (укладки) елементів даного типу у такій апаратурі (К_зап), та об’ємної ваги G з табл. 1

Таблиця 1 – Значення коефіцієнтів заповнення К_зап та об’ємної ваги G для радіоапаратури

Призначення апаратури	Стаціонарна		Та, що возиться і носиться		Для літальних апаратів
	G·104, Н/м3	Kзап	G·104, Н/м3	Kзап	G·104, Н/м3	Kзап
Передавальна	0,4 - 0,7	0,2	0,6 - 0,7	0,4	0,8-1,0	0,6 - 0,7
Приймальна	0,4 - 0,5	0,4	0,6 - 0,8	0,5	0,8-1,0	0,7 - 0,8
Релейна	0,6-0,7	0,7	0,7 - 0,9	0,7	0,8-1,0	0,8 - 0,9
Випрямна	0,8-1,0	0,5	0,7 - 0,9	0,6-0,7	до 1,6	до 1