11. Охарактеризуйте етапи розвитку методики формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку.

І етап – (кінець 19 – початок 20 ст.) – В.А. Кемниць «Математика в дитячому садку», К.Ф. Лебединцев «Розвиток числових уявлень у ранньому дитинстві», Є.І. Тихеєва «Лічба в житті маленьких дітей» інші.

ІІ етап – (30-40 роки 20 ст.) – Ф.Н. Блехер «Научимся считать».

ІІІ етап - (40- кінець 50 років 20 ст.) – Н.А. Менчинська «Очерки психологи обучения арифметике», М. Л. Янпольська «Математичні ігри та приладдя в дитячому садку», З.В. Пігулевська «Счет в детском саду», Г.М. Леушина та ін..

ІV етап – (60-70 роки 20 ст.) – П.Я. Гальперин, М.М. Макляк, О.К. Грибанова, З.Є. Лебедєва, П.М. Ерднієв, В.В. Давидов, М.М. Поддьяков, А. Венгер та ін. Етап характеризується дослідженнями психологів і методистів щодо розвитку логіко-математичних здібностей дошкільників.

Сучасний етап – (по теперішній час) – О.Я. Савченко, М.В. Богданович, Баглаєва, Запорожець, Плетеницька, Крутій та ін. Акцент зроблено на логіко-математичний розвиток. Розглядаються логічні операції, які впроваджуються засобами дидактичної гри.

Для більш повного розкриття даного питання рекомендую взяти ксерокопію наступного змісту: Прізвище науковця та його досягнення (це у вас повинно бути…)

15. Охарактеризуйте особливості формування просторових уявлень у дітей різних вікових груп.

Діти дошкільного віку повинні розуміти:

• відношення предметів у просторі та на обмеженій площині;

• уміти орієнтуватися в просторі від себе, до себе, відносно один одного;

• орієнтуватися в просторі та на обмеженій площині (аркуші паперу, в зошиті) відносно себе та інших предметів;

• розуміти та володіти спеціальною просторовою термінологією.

У ранньому віці : розрізняти частини свого тіла і відповідно до них визначати просторові напрями: спереду, позаду, орієнтуватися «на собі». Ця робота здійснюється в повсякденному житті, під час виконання режимних процесів — одягання, вмивання, на прогулянках, під час проведення рухливих ігор.

В молодшій групі формування просторових уявлень у дітей і їхні орієнтування у просторі групуються на чуттєвому сприйнятті, нагромадженні практичного досвіду. Уміння визначати різні сторони на собі: голова — вгорі, ноги — внизу, права нога, ліва нога, права рука, ліва рука. Починаємо вчити дітей визначати просторові напрями від себе: вперед-назад (позаду), вгору-вниз, праворуч-ліворуч (справа-зліва). Наприкінці року діти повинні чітко орієнтуватися в просторі від себе. У цьому їм допомагають спеціально дібрані дидактичні та рухливі ігри, вправи ранкової гімнастики, конструювання, заняття з образотворчої діяльності.

У середній групі триває навчання розрізнянню просторових напрямів від себе: вперед, назад, праворуч, ліворуч, вгору, вниз. Робота проводиться, як у попередній групі. Але вже в цій групі вихователь повинен особливу увагу приділити розвитку мови дітей, активізації словника, розумінню просторової термінології. Ускладненням у цій віковій групі є і те, що діти повинні уміти визначати просторове розміщення предметів до себе. Формування уявлень у дітей про відстань «далеко-близько» («далі-ближче») пов'язане з виконанням різноманітних практичних дій з іграшками.

У старшій групі продовжують закріплювати знання, набуті у попередній групі; діти вже розуміють просторові відношення: праворуч, ліворуч, вгорі, внизу, попереду, позаду, далеко, близько; вміють словами визначати положення того чи іншого предмета. Розуміння та застосування слів, які позначають ці просторові відношення між предметами, допомагають дитині усвідомити свій чуттєвий досвід. Дітей вправляють у визначенні сторін тіла один одного, іграшок тощо. Діти шостого року життя повинні уміти орієнтуватися в зазначеному напрямі, вільно орієнтуватися в приміщенні дошкільного закладу, на майданчику дитячого садка та на найближчій місцевості.

Закріплюється уміння знаходити центр, середину, верхню і нижню частини сторінки, правий і лівий, верхній і нижній кути, праву і ліву сторони аркуша паперу.