33. Витрати виробництва (ізокости).

Функція витрат (cost function) – описує взаємовідношення між обсягом виробництва і мінімально можливою вартістю ресурсів. Технологія і ціни прийняті як параметри функції.

Ізокоста – лінія незмінних витрат, що показує всі можливі комбінації праці і капіталу, які фірма може придбати за даного рівня витрат. За своїм аналогом і змістом є аналогом бюджетної лінії споживача: зміна рівня сукупних витрат зміщує із окосту паралельно вгору або вниз, а зміна ціни одного з ресурсів змінює її нахил до відповідної осі. Зауважимо, що ізокоста має відношення тільки до кількості факто рів, що споживаються у даних комбінаціях, оскільки припущено, що Рconst.

34. Функція витрат і виробнича функція. Рівновага товаровиробника.

Сумістивши карту ізокост з фіксованою ізоквантою (рис. 2), дві ізокости мають спільні точки з ізоквантою, але ізокоста з мінімальними витратами буде дотичною до ізокванти, а параметри точки дотику (Е) покажуть оптимальну комбінацію факторів виробництва. У цій точці кут нахилу ізокванти збігається з кутом нахилу ізокости.  І геометричний, і аналітичний методи розв’язку задачі мінімізації витрат для фіксованого обсягу випуску продукції дають одну і ту ж умову рівноваги: мінімум витрат для заданого рівня виробництва досягається, якщо фірма використовує таку комбінацію ресурсів, для якої граничні продуктивності ресурсів пропорційні їхнім цінам, або відношення граничного продукту фактора до його ціни однакове для всіх вхідних ресурсів (еквімаржинальний принцип або принцип рівності граничних величин).

З’єднавши точки дотику  плавною лінією, одержимо траєкторію розвитку або лінію експансії фірми, яка ілюструє комбінації праці і капіталу, які обирає фірма, щоб мінімізувати витрати кожного з рівнів виробництва у довгостроковому періоді. Вона проходить через всі точки рівноваги фірми, відображаючи зміни її фінансових можливостей за незмінних цін факторів виробництва.

Лінія розвитку дає інформацію про те, якими будуть у тривалому періоді найнижчі витрати споживаних ресурсів при зростанні обсягів виробництва.

35. Витрати у нетривалому періоді.

В короткостроковому періоді підприємства мають можливість, у межах постійного капіталу, змінювати обсяги виробництва за рахунок підвищення інтенсивності їх використання та залучення більшої кількості змінних ресурсів. Отже, наявність постійних та змінних витрат є визначальною ознакою короткострокового періоду.

Загальні витрати (total cost) TC – сума витрат на всі ресурси, що споживаються виробництвом.

TC = VC + FC

Середні витрати (average cost) AC – фактично собівартість одиниці продукції:

AC = TC/Q

Також розділяють середні змінні витрати (AVC) та середні постійні витрати

(AFC) AC = AVC + AFC

Граничні витрати (marginal cost) – MC ( приріст сукупних витрат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю або додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції.

MC = ΔTC / ΔQ

Граничні витрати не залежать від FC, які не змінюються при зміні обсягів виробництва:

− точка перетину функції загальних витрат, тому МС1 – min.

− точка перетину АС та МС відповідає мінімальній собівартості одиниці продукції.

Можна виділити 3 стадії виробництва:

• На першій стадії середні витрати спадають

• На другій – АТС спадають, а АVC – зростають

• На третій всі показники зростають

36. Обмеження у використанні ресурсів.

Обмеження у використанні ресурсу КР (наприклад, пестицидів у сільському господарстві) призводить (при тому ж обсязі виробництва) до зростання витрат до С2 , що робить виробництво менш ефективним. Зростання обсягів виробництва з Q1 до Q2 при обмеженнях у використанні ресурсу К (капіталу) призводить до необхідності додатково витрачати інший ресурс (+∆L)замістьL1, що відповідало б мінімальним витратам. Оскільки точка В знаходиться на більш високій ізокості (TC3), то виробництво стає менш ефективним.

37. Витрати у тривалому періоді. Економія масштабу.

Тривалі витрати (long run cost) – LRC – витрати у таких комбінаціях ресурсів, що доступні виробникові для планування майбутнього. Головна різниця між SRC і LRC – гнучкість, адже підприємство може змінювати всі фактори.

Довгострокові середні витрати, тобто витрати на одиницю продукції, формують ціну виробника, від рівня якої залежить результат діяльності фірми, її успіх на ринку. Якщо ціна виробника виявиться нижчою за ринкову ціну, фірма одержить економічний прибуток, в іншому разі вона матиме збитки і буде витіснена з ринку, тому мінімізація середніх витрат складає основне завдання виробничої діяльності фірми.

Всі витрати у довготерміновому аспекті розглядаються як перемінні. Фірми-виробники отримують певну гнучкість у розширенні обсягів виробництва шляхом варіювання всіма факторами. Вони можуть побудувати більше і більше фабрик або скоротити їх кількість шляхом закриття. У фірми, яка орієнтована на отримання у довготерміновому аспекті переваг від збільшення масштабів виробництва, витрати будуть зменшуватися. У той же час середні витрати залишаються постійними так довго, як довго триває така орієнтація фірми. Ефект масштабу, що зменшується, призводить до зростання “довготермінових” середніх витрат.