25. Технологія і виробництво.

Виробництво продукції і надання послуг є основною сферою діяльності підприємства. Виробництво – процес використання вхідних ресурсів (праці, обладнання, сировини, матеріалів) для створення продуктів або послуг. Всі ресурси поєднуються у 3 групи:

• Предмет праці – сировина, матеріали, напівфабрикати

• Капітал – природні і вироблені засоби виробництва

• Праця – різні сфери діяльності та кваліфікація людей

Економічні товари виробляються шляхом комбінування різних ресурсів за допомогою певного технологічного процесу. Технологія – показує поточний стан технічних знань про виробничі методи перетворення вхідних ресурсів у товари та послуги, необхідні споживачам. Технологія визначає можливості, доступні для різних комбінацій вхідних ресурсів. Технологічна ефективність – досягнутий виробником стан, в якому він виробляє обсяг товарів або послуг, максимальний для даної комбінації вхідних ресурсів, що використовуються.

Обсяг виробництва даного товару залежить від фізичного обсягу використаних у виробництві ресурсів і доступних технічних знань. В цілому в умовах даної комбінації ресурсів технологічні вдосконалення дають змогу збільшувати обсяг виробництва.

26. Виробнича функція.

Виробнича функція – функція, незалежні змінні якої приймають значення обсягів ресурсів, що використовуються для виробництва продукції ( фактори виробництва), а залежною змінною є значення обсягу виробленої продукції і показує результати використання альтернативних технологічно ефективних способів виробництва. Як правило, такими змінними факторами є праця і капітал.

Виробнича функція описує взаємозв’язок між будь-якою комбінацією вхідних ресурсів і максимально можливим для цієї комбінації обсягом виробництва. З іншого боку, виробнича функція може бути уявлена як така, що показує мінімальну кількість ресурсів, які необхідні для виробництва певного обсягу продукції (послуг)

Q = f (L, K, M).

Виробнича функція має певні особливості, які обумовлюють взаємовідношення між вхідними ресурсами і продуктами:

1. Збільшення обсягу використання одного з вхідних ресурсів при незмінності інших не може нескінченно збільшувати обсяг виробництва;

2. Рівень, до якого виробники здатні варіюрувати факторами виробництва, змінюється в часі.

Короткостроковий період (нетривалий) – період, протягом якого один чи більше вхідних ресурсів не можуть змінитися.

Довгостроковий період (тривалий) – настільки тривалий період виробництва, що виробники мають адекватний час, щоб змінити всі вхідні ресурси, які використовують. Виробники мають більше обмежень у нетривалі періоди;

3. Існує рівень, до якого один вхідний ресурс (праця) може бути замінений іншим (використання машин) без зменшення обсягу виробництва. Виробнича функція, в якій допускається взаємозаміна факторів і вона описує залежність обсягів виробництва від праці і капіталу називається виробничою функцією Кобба-Дугласа.

А – коефіцієнт пропорційності, який показує на скільки б змінився обсяг випуску, якби використовувалось по одиниці кожного фактора

- коефіцієнти еластичності виробництва, які характеризують приріст обсягів виробництва при прирості відповідних факторів на 1% і їх суми дорівнює 1.

27. Ізокванта, принципи її побудови.

Ізокванта – крива, що характеризує однаковий випуск продукції за різного співвідношення використання виробничих ресурсів і визначають конкретний обсяг виробництва, якого можна досягти, ефективно використовуючи кожен з наборів ресурсів. Вона характеризує гнучкість рішень, які приймає підприємство, відносно використання різних факторів виробництва. Кожна з комбінацій факторів виробництва на ізокванті відповідає деякій технології.

Ізокванти не можуть перетинатись і опуклі до початку координат, не перетинаючи їх, а лише наближені( фактори лише частково можуть заміняти один одного).

Побудова ізокванти базується на рівнянні виробничої функції з постійним рівнем обсягу (К,L – const)