7. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства

Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Воно самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів, у тому числі іноземних. Господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

   Господарство зобов'язане дотримуватися встановлених екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої продукції та інших вимог.

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби таке господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором. Трудові відносини його членів регулюються Статутом, а відносини осіб, залучених до роботи за трудовим договором, — законодавством про працю.

Розмір оплати праці й тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором, не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

Обов'язком голови фермерського господарства є створення безпечних умови праці для членів господарства і громадян, які уклали трудовий договір. Він забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки.

Фермерське господарство несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють у ньому за трудовим договором, каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків.

7. Поняття особистого приватного господарства та його правові ознаки

ОСГ – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Ознаки:

а) вироблена учасниками цього господарства продукція використовується, насамперед, для власного споживання, тобто вона носить споживчий характер. Проте, надлишки цієї продукції власники ОСГ мають право реалізувати на ринку та ін.;

б) це форма виробництва, яка ґрунтується на приватній власності на землю, на рухоме і нерухоме майно і на особистій праці;

в) ОСГ доповнює сусп. виробництво, має підсобний характер, є додатковим (а не основним) джерелом прибутків.

7. Земельні та майнові правовідносини в осг

ОСГ – це сімейно-трудове об'єднання. В основу відносин між його членами покладено право приватної власності, майнові відносини, що складаються в ньому між подружжям та іншими членами сім'ї, і регулюються ЦК України, Господарським Кодексом України, Сімейним кодексом України, Земельним кодексом України, шлюбним контрактом, укладеним подружжям, та іншим чинним законодавством. Відповідно до Сімейного кодексу України майно дружини і чоловіка належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено шлюбним контрактом.

В сучасних умовах члени особистого селянського господарства можуть мати у власності будь-яке майно, в будь-якій кількості і використовувати його на свій розсуд, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі положенням Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Відповідно до ЗК громадянам України надаються із земель сільськогосподарського призначення земельні ділянки у приватну власність для ведення ОСГ, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Виходячи із змісту статей Земельного кодексу, іноземні громадяни, особи без громадянства та біпатриди мають право отримати земельні ділянки для ОСГ тільки на умовах права користування (постійного чи строкового, в тому числі й на умовах оренди).

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.