5 Зміст і оформлення пояснювальної записки

5.1 Кваліфікаційна робота складається з пояснювальної записки (100 - 120 сторінок), графічного матеріалу у вигляді презентації та роздавального матеріалу на аркушах формату А-4, розміщених в окремих папках для кожного члену ДЕК.

Графічний матеріал повинен відображати основні теоретичні положення, викладені в магістерській роботі, результати аналізу діяльності та шляхи вдосконалення тієї сфери діяльності підприємства, які досліджуються у кваліфікаційній роботі.

5.2 Пояснювальна записка повинна містити наступні розділи та складові частини:

1) завдання на виконання роботи. Оформляється на стандартному бланку (додаток Б), який підписується студентом і керівником та затверджується завідувачем кафедри;

2) титульна сторінка. Виконується на стандартному бланку (додаток Г), який підписується магістрантом, керівником, консультантами розділів роботи, завідувачем кафедри;

3) реферат (додаток Д) із указівкою стислих даних щодо об’єму роботи, результатів, новизни, ефективності, реальності. Реферат містить ключові слова;

4) анотація (резюме) (додаток Е), написана мовою оригіналу та однією з іноземних мов (англійською);

5) зміст, який відтворює назви розділів, параграфів тощо із зазначенням номерів сторінок;

6) вступ;

7) теоретична частина;

8) аналітична частина;

9) дослідницька частин;.

10) економічна частина;

11) висновки;

12) література;

13) додатки.

5.3 Структура пояснювальної записки та обсяг окремих розділів залежать від особливостей теми магістерської роботи, але повинна формуватися з додержанням таких умов:

1) обсяг розрахунково-пояснювальної записки не повинен перевищувати 100-120 сторінок тексту, набраного з використанням шрифтів текстового редактора Word, кегелю 14, міжрядкового інтервалу 1,5;

2) обсяг окремих розділів не регламентується, але має відповідати вимогам достатньої інформативності та обґрунтованості рішень і висновків, тобто наявності аналізу усіх аспектів проблеми, що досліджується, розрахунків з усіх проектних пропозицій, посилання на всі джерела інформації та вихідні дані;

3) громіздкі обґрунтування, гіпотези, перспективні міркування чи значні математичні розрахунки доцільно виносити в додатки;

4) висвітлення положень і рекомендацій повинно бути конкретним без зайвих пояснень і викладу загальновідомих міркувань;

5) загальна кількість креслень і економічних ілюстративних листів має бути в межах 6–8. Ілюстрації можуть бути представлені у вигляді слайдів або проектуватися на екран за допомогою засобів мультимедіа В цьому випадку в доповнення до роботи підшиваються копії ілюстрацій на форматі А4, які надаються членам ДЕК на захисті роботи;

6) економічні результати проектних рішень звичайно подають у вигляді таблиць, а додатково - у вигляді графіків, діаграм тощо.

5.4 Зміст кожного розділу залежить від спеціальності, теми магістерської роботи та індивідуального завдання. Проте існують загальні вимоги до виконання кожної частини, які наведені далі:

5.4.1 Вступ - перший розділ пояснювальної записки. У ньому подається загальна характеристика проблеми, яка є предметом дослідження (проектування), її місце серед найважливіших питань сучасної економіки, проблем виробництва, технологій, підприємства, управління і т. ін.

Вступ розкриває:

• актуальність теми;

• мету, завдання та елементи новизни кваліфікаційної магістерської роботи;

• об’єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• практичне значення роботи;

• апробація (зазначаються публікації та виступи на конференціях);

• короткий зміст основних розділів.

5.4.2 Теоретична частина містить огляд сучасного стану і практичної реалізації проблем, які є предметом дослідження (проектування), її розробляють на підставі вивчення спеціальної літератури, нормативно-законодавчої бази, фінансово-статистичної інформації, технічних та технологічних рішень, досвіду розвинених макро- і мікроекономічних вітчизняних і зарубіжних суб'єктів господарювання.

У теоретичній частині розглядають такі аспекти проблеми:

• категорії, законодавчі акти, характеристики, процеси, які відображають тему;

• взаємозв'язки з іншими економічними категоріями, процесами;

• технічні та статистичні показники;

• фактори;

• алгоритми;

• формули розрахунків і моделі;

• стратегічні й тактичні передумови прибутковості об'єкта, пов'язані з проблемою;

• ступінь дослідження проблеми тощо.

Теоретичні дослідження доцільно проводити на засадах порівняння, тобто враховуючи динаміку розвитку об'єкта, узагальнення світового та вітчизняного досвіду із залученням наукових досліджень тощо.

Результатом виконання теоретичної частини має бути певна теоретична (таблична, словесна, математична) модель пошуку шляхів розв'язання проблеми, поставленої в магістерській роботі. Ця модель може бути достатньо узагальненою, але повинна мати наскрізний характер, тобто алгоритм цієї моделі використовується для аналізу відповідної інформації в аналітичній частині, пошуку в дослідницькій та обґрунтування рекомендацій, пропозицій і висновків - у проектній частині;

5.4.3 Аналітична частина містить матеріал за двома напрямами:

• організаційна, економічна, фінансова, маркетингова, логістична, виробнича та інші характеристики об'єкта дослідження (проектування);

Цей напрям має спільні риси для всіх тем і передбачає наявність таких обов'язкових елементів аналізу: виду підприємства (установи, організації, підрозділу); форми власності; видів продукції (послуг), їх конкурентоспроможності; організаційної структури управління; механізму господарювання; динаміки результатів підприємницької діяльності за порівнювані періоди; ресурсних характеристик перспектив розвитку тощо.

• поглиблений аналіз проблеми відповідно до теми магістерської роботи.

Зміст і структура цього напряму суттєво визначаються темою і спрямовані на виявлення напрямів удосконалення об'єкту і предмету дослідження (проектування).

Загальні вимоги до аналітичної частини:

• аналіз проблеми повинен виконуватись з урахуванням факторів позитивної та негативної дії;

• одночасно з аналізом предмету дослідження (проектування) необхідно вивчити діяльність об'єкту, для якого обґрунтовуються проектні рішення;

• вихідними даними для аналізу служать технічна, економічна, фінансова, адміністративна, організаційна та інші види документації підприємства (організації), а також статистична інформація державних і недержавних установ;

• аналітична частина має завершуватися висновками, де у стис­лій формі наводяться результати проведеного аналізу і формулюються напрями проектних розробок.

Форма подання аналітичного матеріалу може бути довільною (словесна, графічна, таблична, у вигляді моделей, блок-схем тощо), але обов’язково повинна кореспондуватися з модел’ю, побудованою у теоретичній частині роботи.

Головні методичні елементи аналізу як загального так і спеціального розділів аналітичної частини наведені далі у вигляді словесного алгоритму економічного аналізу господарської діяльності підприємства (організації).

Система показників, які характеризують діяльність підприємства (організації) або окремі явища, процеси чи об’єкти, повинна відповідати таким вимогам:

• показники мають бути узагальнюючими за кожним напрямом діяльності

• узагальнюючі показники не мають бути факторами 1-го рівня один одного;

• всі показники повинні мати чітку розмірність;

• для здійснення аналізу за кожним показником повинно бути не менше ніж дві величини для порівняння;

• опис явища, процесу або об'єкта за допомогою вибраної системи показників здійснюють за допомогою групи таких прийомів економічного аналізу як порівняння, зведення і групування, ряди динаміки тощо;

• вибір розрахункових формул показників: кожний показник має одну або декілька розрахункових формул, які повинні бути зведені до вигляду, придатного для виконання аналізу;

Виконуючи аналітичну частину доцільно розробити блок-схему алгоритму аналізу показників, здійснити розрахунок величин зміни аналізованих показників і визначити вплив факторів на них.

5.4.4 Дослідницька частина базується на проведенні комплексних досліджень предмета та об'єкта проектування у різні періоди. Важливою умовою є дослідження впливових факторів, що визначають стан предмету та об'єкту проектування. Дослідження здійснюють за матеріалами, що відображають стан предмету та об'єкту проектування у динаміці та його вплив на ефективність діяльності підприємства (організації).

Під час проведення дослідження використовуються методи теорії ймовірностей, математичної статистики, моделювання, соціальних досліджень тощо.

Результатами досліджень можуть бути емпіричні, графічні та інші залежності, нормативні дані, моделі, схеми та структури, соціальні рішення, методики. Ці результати мають бути використані у проектній частині для обґрунтування конкретних пропозицій та рекомендацій.

Виконуючи цю частину, магістр повинен продемонструвати вміння проводити наукові дослідження, застосовувати сучасні економіко-математичні методи наукового пізнання, давати наукову характеристику новим явищам і процесам, а також використовувати нові знання для конкретних прикладних рішень і обґрунтованих рекомендацій (заходів).

5.4.5 Економічна частина містить розрахунки, що обґрунтовують економічні результати пропонованих заходів: підвищення продуктивності, рівня якості, термінів окупності.

Розрахунки економічної ефективності потрібно виконувати за методиками, що включають обов’язкове приведення різних за найменуванням затрат і результатів до єдиного для порівнювальних варіантів моменту часу (розрахунковому періоду) [6].

5.4.6 Висновки: у них слід подати коротку характеристику проведених досліджень перелік пропозицій і рекомендацій, їх змісту та результатів, оцінку ефективності та досягнення цілей, а також свої міркування щодо практичного використання розробок.

5.4.7 Список літератури: у ньому наводять всі використані вітчизняні і зарубіжні джерела, які повинні бути правильно описані згідно з вимогами бібліографії. Список використаних джерел до загального обсягу магістерської роботи не входить.

5.4.8 Додатки, у тому числі таблиці, рисунки, які повністю займають площу сторінки та ін. до загального обсягу магістерської роботи не входять.

5.5 Оформлення кваліфікаційної роботи

5.5.1 Нумерація..…………………………………………………… ………..Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць і формул подають арабськими цифрами без знака №. Кожну сторінку записки нумерують. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому куті. Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, другою - індивідуальне завдання (на титульному аркуші та індивідуальному завданні номер не ставиться). третьою - анотація. Якщо в тексті є рисунки і таблиці, виконані на окремих сторінках, їх необхідно включити в загальну нумерацію. Сторінки з додатками та списком літератури також наскрізно нумерують.

5.5.2 Рубрикація частин роботи

1) Текст частин (розділів) роботи повинен поділятися на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

2) Розділи нумерують арабськими цифрами у межах усієї роботи: "Теоретична частина", "Аналітична частина", "Дослідницька частина" та "Економічна частина". Після номеру розділу ставлять крапку.

Підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу повинен складатися з номеру розділу та підрозділу, розділених крапкою. У кінці номеру підрозділу крапка не ставиться, наприклад, "2.1” (перший параграф другого розділу). Номер пункту має складатися з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками, наприклад, "2.1.3" (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Розділи та підрозділи, які відображають зміст і результати роботи, повинні мати змістовні заголовки.

3) Заголовки частин друкують великими буквами, заголовки параграфів - малими (крім першої великої). Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. В кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовки і переносити слова в заголовках не допускається. Номер відповідного розділу або параграфа ставлять на початку заголовка, номер пункту - на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межу абзацу. Відстань між заголовками та наступним текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків коли кінець одного і початок іншого параграфа розташовуються на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам.

4) У змісті послідовно перераховують заголовки частин, параграфів і проставляють номери сторінок, на яких вони розміщені. Зміст має містити всі заголовки, які є в роботі.

5) Рисунки. Кількість ілюстрацій у роботі визначається її змістом і має бути достатньою для розкриття ідеї роботи. Усі ілюстрації (фотографії, схеми креслення тощо) називаються рисунками, які нумерують послідовно в межах розділу арабськими цифрами. Номер рисунка має складатися із номера розділу та порядкового номера рисунку, розділених крапкою, наприклад, “Рисунок 1.2” (другий рисунок першого розділу). Посилаючись на рисунок перший раз, необхідно вписувати його повну назву, наступні посилання на рисунки виконують одразу після посилання на них у тексті з указівкою “див. рис. 1.2”.

Рисунки розташовують у зручній для ознайомлення формі. Допускається їх розташування за годинниковою стрілкою. Кожний рисунок повинен мати змістовну назву. Підпис, як і написи на рисунках, виконують креслярським шрифтом.

6) Таблиці. Цифровий матеріал записки необхідно оформляти у вигляді таблиць. Приклад такого оформлення подано у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 - Тематичний заголовок

Головка	Заголовки граф		Заголовки граф
	Підзаголовки граф	Підзаголовки граф	Підзаголовки граф	Підзаголовки граф
Горизонтальні рядки
Горизонтальні рядки
Горизонтальні рядки
Боковик заголовки (горизонтальних рядків)	Графи (колонки)	Графи (колонки)	Графи (колонки)	Графи (колонки)

Напис "Таблиця" з зазначенням порядкового номера розміщують над лівим верхнім кутом таблиці, після тире подають змістовний заголовок.

Слово "Таблиця" і заголовок починається з великих букв, підзаголовки - з малих, якщо вони становлять одне речення із заголовком, та з великих, якщо вони мають самостійне значення. Підкреслювати заголовки не треба. Графу „№ з/п” у таблицю включати не потрібно, крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті. Таблицю слід розміщувати після першої згадки у тексті записки так, щоби її зручно було розглядати.

Якщо таке розташування неможливе, таблицю розміщують так, щоби для її аналізу пояснювальну записку повернути за годинниковою стрілкою. Переносячи частину таблиці на наступну сторінку, нумерацію вертикальних стовпців слід повторити, а над нею розмістити слова "Продовження табл." із зазначенням її номера. Заголовок таблиці не повторюють. Таблиці повинні нумеруватися в межах розділу арабськими цифрами.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці розділених крапкою, наприклад, "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Посилаючись на таблицю, вказують її новий номер, а слово "таблиця" пишуть у скороченому вигляді, наприклад, "(табл. 1.2)". Повторні посилання на таблицю слід подати із скороченим словом "дивись", наприклад "(див. табл. 1.2)".

У разі повторення у графі тексту, який складається з одного слова, його можна замінити лапками. Якщо текст повторюється і складається з двох або більше слів, при першому повторенні його заміняють словом "те саме", а далі — лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, букв, математичних і хімічних символів не допускається. Якщо цифрові дані в рядку таблиці не наводяться, в ній ставиться риска.

5.5.3 Список літератури

До списку літератури включають усі використані джерела, які розташовують за послідовністю появи посилань у тексті записки або за алфавітом. Інформація про видання (монографії, книги, брошури, довідники тощо) має містити прізвище та ініціали автора, заголовок, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Прізвище автора подається в називному відмінку. Якщо книга написана двома і більше авторами, їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, в якій вони надруковані в книжці, перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше ніж трьох авторів вказують прізвища з ініціалами перших трьох, а далі - слова "та інші". Назву місця видання необхідно наводити повністю в називному відмінку, можна скорочувати назви лише двох міст: Київ (К.), Москва (М.). Дані про статтю із періодичного видання повинні містити: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті наводиться в тому вигляді, в якому він поданий у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова "сер.". Номери сторінок, де розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, "С. 32-39".

Посилаючись у тексті записки на джерела інформації, наводять порядковий номер у списку літератури, який розміщується в квадратних дужках, із зазначенням використаних сторінок, наприклад, "[17, с. 20-23]".

Дані про стандарти (технічні умови) мають відображати позначення та назву.

5.5.4 Додатки

Додатки оформляють як продовження пояснювальної записки на наступних її сторінках. Тексту додатків передує аркуш з номером розділу і назвою „Додатки".

Кожний додаток починається з нової сторінки, посередині рядка друкують слово "Додаток". Кожний додаток повинен мати заголовок. Якщо в записці є більше ніж один додаток, їх позначають послідовно арабськими літерами, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” тощо.

При першому посиланні в тексті записки на інформацію додатків належить у круглих дужках написати слово "Додаток А”. Повторні посилання на інформацію додатку слід давати у скороченому вигляді, наприклад, "(див. додаток А)”.

5.5.5 Графічні матеріали

Графічні матеріали повинні в наочній формі характеризувати основні результати, висновки та рекомендації, мати певну логічну послідовність, а у своїй сукупності повністю розкрити тему і результати роботи магістра.

Економічні результати проектних рішень повинні демонструватись у вигляді таблиць або графіків, діаграм тощо. Оформлення креслень і листів (формат, позначки, шрифти, компонування тощо) здійснюють відповідно до чинної системи стандартів.