4. Облік векселів

Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язаня боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють простий і переказаний вексель. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму. Переказаний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) пе­вну суму грошей у певний термін. Трасат стає боржником (акцептантом) за вексе­лем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Акцептант переказаного векселя, як і векселеда­вець простого векселя, є вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя у визначений в ньому термін. У процесі обігу вексель передається від одно­го тримача до іншого через передавальний запис — індосамент. Кожний індосант (особа, що здійснює передавальний напис на векселі), як і векселедавець, несе від­повідальність за акцепт і виплату за вексель. Вексельні зобов'язання платника, ве­кселедавця та індосанта можуть бути додатково гарантовані за допомогою аваля — вексельного гарантування. Аваліст (особа, що гарантує оплату векселя) несе відповідальність тільки перед тими особами, які поставили свої підписи в ряді індо­саментів після особи, за яку дається аваль. Після оплати векселя аваліст має право вимоги проти особи, за яку давався аваль. Предметом векселя можуть бути тільки гроші. Дозволяється виставляти вексель як в національній так і в іноземній валюті.

Векселі можуть зберігатися на підприємстві чи передаватися на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі разом з готівкою згідно з Порядком ведення касових операцій в народному господарстві України. На всі векселі, що зберігаються на підприємстві, складається запис, де вказується назва платника, сума і строк погашення заборгованості по векселю. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в записі робиться відпо­відна відмітка із зазначенням дати виписки банку чи іншого належного докумен­та. Якщо одержані підприємством векселі здаються на зберігання в банк, то в реєстрах аналітичного обліку робиться відмітка про відповідний документ, одер­жаний від банку. Оплата банку — винагорода за послуги із зберігання векселів відноситься на витрати операційної діяльності.

Вексель можна продати банку за грошові кошти. Такий вид фінансування називається врахуванням (дисконтуванням) векселя, оскільки при цьому банк утри­мує позиковий відсоток (купує вексель зі знижкою).

Бухгалтерський облік розрахунків за допомогою векселів ведеться з використанням таких рахунків:

• 162 „Довгострокові векселі одержані";

• 34 „Короткострокові векселі одержані";

• 51 „Довгострокові векселі видані";

• 62 „Короткострокові векселі видані".

По кредиту рахунків 162 і 34 відображається виникнення дебіторської забо­ргованості по одержаних векселях. По дебету — погашення заборгованості по одержаних векселях.

По дебету рахунків 51 і 62 відображається виникнення кредиторської забор­гованості по виданих векселях. По кредиту — погашення заборгованості по ви­даних векселях.

Необхідність складання спеціального документа, що підтверджує передачу векселя, визначено вимогою документального відображення в бухгалтерському обліку операцій з одержання і передачі векселя. На практиці використовується Акт приймання-передачі векселя.

У тексті акта приймання-передачі вказується підстава його видачі (тобто договір, на підставі якого зазначений вексель або декілька векселів були видані або передані). Враховуючи, що форму Акта жодним нормативним документом не визначено, підприємство може встановлювати додаткові реквізити, наприклад, найменування платника за переказаним векселем, найменування авалістів (у ви­падку передачі авальованих векселів), дату початку нарахування відсотків (при передачі відсоткових векселів) тощо.

За бажанням учасників вексельної операції, крім Акту приймання-передачі, може складатись реєстр векселів. У разі передачі векселя для інкасування до ба­нку складання реєстру є обов'язковим.

Що стосується погашення векселя, то воно оформляється Актом пред'явлен­ня векселя до платежу (або Актом приймання-передачі векселя до платежу), який підписується обома сторонами або має форму односторонньої заяви век­селетримача з підписом і печаткою платника про її прийняття.

Згідно з чинним законодавством України облік фінансових резуль­татів операцій з цінними паперами ведеться окремо по кожному їх виду. Облік розрахунків векселем розглянемо на прикладі.

Основна відмінність від операцій, оформлених простим векселем, у випадку видачі переказаного векселя полягає в тому, що у цій схемі братимуть участь 3 особи, а саме:

• особа, що видала вексель, тобто векселедавець (підприємство А);

• особа, якій векселедавець дає наказ сплатити, тобто платник за векселем, бо трасат (підприємство Б);

• особа, на користь якої видано вексель, тобто перший отримувач, або вексе­летримач, або ремітент (підприємство В).