Реферат

на тему:

«Родовід та історія мого села»

Виконала студентка

групи БО-11

Херовимчук Ольга

2012р

«Село моє – життя мого колиска»

Село моє! Дитинства й юності колиска.

Куди б не звернула доля нас,

Завжди відвідати й вклонитися низько

Знайду я змогу в найскрутніший час.

Село - столиця нашого родоводу, наша велика сім’я. Так, справді село – наш дім, наше коріння і доля. Наша кревність і материнська пісня. Наше село – розбуджені досвітки і духмяні пахощі літа. Тут живе наше дитинство. Село – часточка нашого серця. Воно – наша сповідь і турбота.

Так наше село, немов карта, давня вічна і юна. Ось що нам розповідають цікаві легенди.

Початок свого існування село бере ще у 16 столітті. В церковній книзі Кам’янець-Подільського єпархіального управління записано, що спочатку село носило назву Ялтушков-Посад, яке заснував козак Ялтух між дрімучими лісами. Згодом стали називати Підлісний-Ялтушків.

Заселення почалося в південній та південно-західній частині села, на території «Сидорівки» та «Переволоки».

Картинка

Кам’яні знаряддя свідчать про те, що люди жили тут понад 3 тисячі років тому. До цього часу збереглись хата і комора збудовані «в зруб». Село було густо заселене. У записах 1881 рік говориться, що чоловіче населення становило 1096 осіб, а жіноче-1121 особу. До 1917 року в селі проживало 4000 осіб, земля належала поміщикам

Кляверу, Круповецькому, Красовському, Матковському,

Смоленському, Кобилянському.

Більшість селян була безкінною, не могла прожити із обробітку, своєї землі.

Тому йшли на побічні роботи до поміщиків, на заробітки в Бессарабію, у південні губернії.

Селяни одноразово піднімались на боротьбу проти поміщиків, вимагали підвищення заробітної плати. У 1905 році вони виступили проти поміщика Чайковського.

Трудящі села радісно зустріли звістку про повалення самодержавства.

Солдати-фронтовики

Федір Михайлович Олюнько,

Федір Андрійович Поперечний і

матроси Григорій Дмитрович,

Михайло і Іванович Хайнацький,

Микола Петрович Хмільовський

очолили в селі боротьбу за Радянську владу.

Комітет бідноти очолив Федір Лунько роздав селянам поміщицьке майно і землю. Командиром загону по боротьбі з контрреволюцією став Поперечний Федір Андрійович.

Окрасою села став Зелений дуб, пам’ятка природи. Не одне століття відводив громовиці від рідної землі, постраждав у роки Великої Вітчизняної війни від ворожих куль і снарядів.

Картинка

Візитною карткою нашого села стала алея червоного дуба, висаджена 1912 року за наказом пана Кобилянського.

Картинка

« Школа »

Підлісяни мріяли, щоб їхні діти уміли читати і писати. У 1898 року громада зібрала кошти ( з кожного двору по 10 карбованців ) і збудувала церковно-приходську школу. У ній навчалось 57 осіб, а випустилось 10. На 150 осіб – 1 випускник.

Школа – показник достатку, життя села, осередок знань і культури. У 1919 році у поміщицькому маєтку пана Кобилянського відкрито семирічку, де директором був Березовський Владислав Семенович.

Картинка

Одними з перших закінчили школу семирічку Данченко Мефодій і Вихованець Василь здобули вищу освіту і стали вчителями.

В 1938 році замість семирічки стала функціювати середня школа. Не одне покоління чесних, добросовісних людей виховали учителі

Касперський С.С., Добротворський І.Гр.,

Подуфалов В.В., Добротворська З.І.,

Добротворський І.Гр., Подуфалов В.В.,

Любонько В.Ф., Проценко Г.П.,

Дмитрик В.Н., Тросимчук О.С.,

Боднар М.П., Фоменко Н.О.,

Савелєв Т.Ф., Штукановський М.Ф.,

Штукановська Ф.С., Зелінський Б.С.,

Сальнік М.А., Сальнік Н.О.,

Гулько Н.О., Кавчук О.В.,

Голосняк Н.Ф., Білоус А.І.,

Труханська С.І., Сенчуківська Н.В.,

Труханський А.І., Костишена Є.М..

Вони живуть і житимуть у справах, пам’яті своїх учнів.

« Колгоспи »

У 1928 році в село прибув землевпорядник Бредихін, було організовано 4 колгоспи: « Пролетар » (організатор Труханський Г.Д.)

« Колос » (організатор Крисько О.)

Списки людей яких вивезли в Німеччину під час окупації

Колгосп «Колос»

1.Дуднік Іван Семенович

2.Садовий Андрій Дем’янович

3.Данченко Василь

4.Рябов Петро

5.Капітанчук Ольга Степанівна

6.Труханський Олексій

7.Олійник Петро Павлів

8.Олійник Василь

9.Костишин Давид

10.Рудик Григорій Степанович

11. Гаврилюк Іван

12. Маршевська Людмила Михайлівна

13. Линдюк Михайло Андрійович

14. Паладій Марія

15. Сидоревська Єфросинія

16.Долинюк Василь

17. Штукановський Євген

18.Вишньовська Євгена

19.Король Анастасія Іванівна

20. Король Філіп

21. Липко Григорій Пилипович

22. Боцюк Надія

23. Вихованець Борис Іванович

24. Король Василь Павлович

25. Окунь Ганна Федорівна

26. Саволюк Іван Лукович

27. Саволюк Григорій Лукович

28. Шкарупський Василь

29. Данченко Василь

30. Яремчук Олександр Іванович

31. Линдюк Петро Андрійович

32. Левчишина Марія Михайлівна

33. Тарасюк Іван

34. Данченко Марія Іванівна

35. Шмирко Олександр Андрійович

36. Поповська Галина Іванівна

37. Крисько Галина Іванівна

38. Рудик Іван Маркович

39. Залевський Михайло Лаврентьович

40. Проценко Філімон

41. Залевська Марія

42. Федишин Олександр

43. Хитрук Василь Пантелеймонович

« Вперед » (організатор Нечипорук О.)

Списки людей яких вивезли в Німеччину під час окупації

Колгосп «Вперед»

1. Школьнік Ніна Миронівна

2. Кошик Євдокія Савівна

3. Пухніцька Євгенія

4. Левчишина Галина Григорівна

5. Підкуймуха Філіп Григорович

6. Савчук Василь

7. Данченко Євдокія

8. Пухна Лідія Андріївна

9. Пухний Олексій Кузьмович

10. Шевчук Василь Трохимович

11. Олійник Дмитро

12. Олійник Лідія Дмитрівна

13. Линдюк Явдокія Павлівна

14. Труханський Микола Олексійович

15. Труханська Олександра Афанасієвна

16. Стецюк Лідія Антонівна

17. Варварук Надія Дмитрівна

18. Кошик Іван Григорович

19. Труханська Катерина Яківна

20. Пержинська Геня Петрівна

21. Волошина Олександра Федосіївна

22. Козачишина Лідія Петрівна

23. Кошик Федір Гаршимів

24. Долинний Іван Семенович

25. Лунько Клавдія Іванівна

26. Кошик Марія Григорівна

27. Труханська Дар’я Григорівна

28. Король Лідія Петрівна

29. Нечипорук Іван Омельянович

30. Слободян Василь Іванович

31. Сурма Наталя

32. Слободян Василь

33. Грабчак Ганна Остапівна

33. Волошин Олексій Софронович

34. Король Лідія Петрівна

35. Труханська Дар’я

Згодом « Пролетар » влився в колгосп « Вперед », а через рік (1929) організовується колгосп « Селянин ».

Списки людей яких вивезли в Німеччину під час окупації

Колгосп «Селянин»

1.Король Володимир Сергійович

2.Бухтяк Олександр Петрович

3.Мороз Іван Григорович

4.Сірож Роман

5.Липко Лідія Іванівна

6.Сташок Катерина Кирилівна

7.Левчишина Галина Григорівна

8.Левчишина Лідія Григорівна

9.Данченко Світлана Семенівна

10.Данченко Іван Данилович

11. Антонюк Надія Микитівна

12. Грабчак Любов Андріївна

13. Грабчак Микола Андрійович

14. Третяк Дмитро Васильович

15. Стецюк Михтодь

16. Кутняк Іван Тадейович

17. Лунько Йосип Андрійович

18. Хитрук Василь Михайлович

19.Осецький Філіп Ларіонович

20.Колеснік Вера Яківна

21.Настуняк Володимир Андрійович

22. Лунько Євдокія Павлівна

23. Лунько Антон Іванович

24. Котлуш Філіп Прокопович

25. Котлуш Леонід

26. Котлуш Євгена Михайлівна

27. Кутняк Яків Юхтимович

28. Крисько Василь Олександрович

29. Крисько Володимир Олександрович

30. Олійник Петро Лук’янович

31. Хмільовський Олександр Васильович

32. Білий Омелян

33. Білий Михайло

34. Липський Василь Прокопович

35. Липський Григір Прокопович

У 1923 році створено тракторну бригаду, яка мала 4 трактори «ХТЗ», обслуговувала 7 колгоспів. Бригадиром її був Любчич Федір Іванович. На кінець року стало 14 тракторів. Люди надіялись на поліпшення достатку, але жахливі події 1932 – 1933 роки перервали їх надії і сподівання.

З 1935 по 1941 рік кожен колгосп мав по 5 тракторів. Першими трактористами були Любчич Федір Іванович, Попович Федір Хомич, Сурма Іван, Данченко Іван, Твердохліб Васильович Захарович.

Працьовитий колгоспники, немов бджілки у вулику, самовідданою працею прославляли рідний край, свою прекрасну землю, до якої прикипіли душею. І якою б важкою не була та праця, вона для селян – солодка, щемка. Бо не звикли відпочивати. Праця для них – найбільша втіха, найбільша мрія. Весело працювали!

1950 року 4 колгоспи об’єднались в один, під назвою « Соціалізм », стало 4 бригади з тими ж назвами. Головою колгоспу обрано Пержинського Антона Петровича.

57 ветеранів сумлінно і натхненно стали відновлювати господарство, життя у селі.

На 209-ти гектарах білопінно забуяли яблуні, груші, сливи колгоспного садівника Ткачука Пилипа Савовича. Заколосилися буйним колосом пшениці, ячмені, жита, вирощені тракторною бригадою Ткачука Олександра Пилиповича.

Ланка Щербані Євдокії зібрала 500 центнерів цукрового буряка з 1 гектара.

Делегатами на з’їзд передовиків – буряківниць у Могилеві-Подільському були

Щербань Євдокія,

Кульбанська Франя.

Не одну тисячу тонн зерна вивезли на елеватор шофери

Кузнєцов Костя,

Хитрук Василь Іванович,

Твердохліб Євген Левкович.

Денно і нощно орали колгоспне поле передовики – трактористи Твердохліб Василь Захарович, Твердохліб Іван Олексійович. Всього ораної землі було 3862 гектара.

Понад 700 голів свиней доглядали

Базилевич Анастасія Федорівна,

Стахова Генна Самойлівна,

Рудик Євдокія,

сестри Данченки Марія, Ганісія, Надія та інші.

Поголів’я великої рогатої худоби збільшилось до 2000. Ретельно їх доглядали Бухтяк Євгена,

Бухтяк Юлія,

Марценюк Люба,

Хремчук Євгена та інші.

Подачу води на ферми механізовано.

Колгосп мав 15 автомашин, марки ЗІЛ, Газ-150, 14 тракторів, 14 комбайнів. Оплата праці зросла в 3 рази, зріс добробут селян.

За 15 років колгосп став двічі мільйонером, завдяки розумному, кваліфікованому керівництву правління колгоспу і невтомній праці трударів.

У 70 – 80 роки передовиками сільського виробництва стали члени ланок

Юкало Галина Іванівна,

Прокопишена Євгена Григорович,

Кошик Поліна Афанасіївна,

Труханська Ніна Петрівна.

Колектив доярок і телятниць, очолений завідуючим фермою

Залевським Анатолієм Карловичем

Підвищив надої молока і приріст телят.

Це Критюк Міла Іванівна,

Крисько Катерина Іванівна,

Присяжнюк Ольга Павлівна,

Хмільовська Олена,

Труханська Надія Андріївна,

Боднар Надія Василівна.

Дбайливо стежив за здоров’ям тварин ветеринар Труханський Леонід.

Не одну тону зерна вивезли на елеватор шофери

Білий Василь Омелянович,

Гулько Володимир Васильович,

Хитрук Олексій Васильович,

Максімов Юрій Пантелеймонович,

Лепський Микола Васильович та інші.

Вирощували високі урожаї зернових культур механізатори

Крилат Григорій Дмитрович,

Мазурчак Микола Леонідович,

Мазур Григорій Панасович,

Рудик Григорій Васильович,

Рудик Григорій Миколайович,

Ізеринський Михайло Лаврентійович,

Дембіцький Володимир Павлович,

Гадомський Володимир Петрович,

За доблесний труд Дембіцький Володимир Павлович був неодноразово нагороджений медалями, орденом Слави і Трудового Червоного Прапора.

Злагоджено і вміло керував бригадою механізаторів Хитрук Микола Васильович, людина великої і чуйної душі. Понад 10 років працював головою сільради.

Однією з кращих в районі була тракторна бригада

Сеника Володимира Миколайовича,

де заправляв всім і всіма його замісник