Лекція – 2 організація служби оп на підприємстві.

2.1. Організація служби оп на підприємстві.

Згідно Закону України “Про охорону праці” (ст.15), служба ОП створюється власником, або уповноваженим ним органом на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних, соціально – економічних і лікувально – профілактичних заходів, спрямованих на запобігання НВ, професійних захворювань і аварій в процесі праці.

На підприємствах виробничої сфери з числом працюючих до 50 чоловік (невиробничої сфери – до 100 чоловік та навчальних закладах) функції служби ОП виконують особи, які пройшли перевірку знань з ОП, тобто з відповідною підготовкою за сумісництвом.

На підприємствах, (у виробничих і науково – виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 чоловік включно (невиробнича сфера, в т.ч. навчальні заклади від 101 до 500 чол.) таку службу повинен представляти один спеціаліст з ОП з інженерно – технічною освітою та стажем роботи за профілем виробництва не менше 3 років. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали, або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути двоє спеціалістів.

При кількості працюючих більше 500 чоловік виробничої і невиробничої сфери створю­ється самостійний структурний підрозділ служби ОП (тобто група спеціалістів).

Розрахунок чисельності працівників служби ОП здійснюється за формулою:

, де: (2.1)

М – чисельний склад підрозділу служби ОП на підприємстві;

Р_cр – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві;

Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з ОП; Ф=1820 годин в році;

К_в – коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва

, де: (2.2)

Р_а – чисельність працюючих з шкідливими речовинами;

Р_в – чисельність працюючих на роботах з підвищеною небезпекою.

Приклад. На підприємстві працює 700 чоловік з них – 400 з шкідливими речовинами і 300 чол. на роботах з підвищеною небезпекою.

чол.

2.2. Робочий час. Види робочого часу. Час відпочинку.

Робочий час згідно з КЗпП України поділяється на:

Робочий день нормальної тривалості – 40 год. на тиждень.

Скорочений робочий день – 24-36 год. в тиждень. Передбачається для робітників з важкими та шкідливими умовами праці.

Неповний робочий день 24-36 год. в тиждень. Передбачається для неповнолітніх, інвалідів, погодинників і оплачується по фактично виконаній роботі.

Ненормований робочий день для інженерно-технічних працівників.

Понаднормові роботи не більше 120 год. в рік по узгодженні з профспілковим комітетом.

Компенсація за понаднормові роботи – оплата в збільшеному розмірі – перші дві години в 1,5 рази, наступні дві години – в подвійному розмірі. Відгул за понаднормові роботи використовується упродовж 10-ти днів після її виконання.

Види відпочинку:

- вихідні та святкові дні;

- обідні перерви;

- відпустка.

Обідні перерви згідно КЗпП – від 0,5 до 2 год. і встановлюється на кожному виробництві колективним договором (угодою, трудовим договором ).

Відпустка буває трьох видів:

Основна – 15 робочих днів;

Додаткова – тривалістю від 3 до 12 робочих днів.

Вона встановлюється для:

- працюючих у важких і шкідливих умовах праці;

- працюючих з ненормованим робочим днем (ІТП).

Відпустка у виді заохочення.

Уся відпустка не повинна перевищувати 27 робочих днів, календарних – 31-32.