Штучне освітлення
Штучне освітлення (ШО) може бути загальним та комбінованим.
Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщують у верхній зоні приміщення (не менше ніж 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).
Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого.
Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та профзахворювань.
За функціональним призначенням штучне освітлення буває: робоче, чергове, охоронне, аварійне, евакуаційне.
Робоче освітлення призначене для забезпечення виробництва, переміщення людей, руху транспорту.
Чергове освітлення передбачене в неробочий час (частина робочого).
Охоронне освітлення встановлюється вздовж меж території виробництва, установи, організації освітленістю 0 5лк на висоті Н = 0,5 м.
Аварійне освітлення здійснюється від інших джерел. Освітленість всередині приміщення повинна бути більшою за 2 лк, а поза приміщенням - менше ніж 2 лк.
Евакуаційна освітлення також здійснюється від інших джерел. Освітленість всередині приміщення не менша за 0,5 лк , а поза приміщенням не менше ніж 0,2 лк. Якщо в приміщенні перебувають більше ніж 100 осіб, під час сеансів (в театрах, кінотеатрах) висвічується напис 'Запасний вихід".
Освітлення приміщень характеризується кількісними та якісними показниками.
До основних кількісних показників належать: світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість.
Світловий потік ( ф ) - це потужність видимого світлового випромінювання, що оцінюється оком людини ча світловим відчуттям.
Одиницею світлового потоку є люмен ( лм ) - світловий потік від еталонного точкового джерела світла силою в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.
Сила світла (I) - це величина, що визначається відношенням світлового потоку (φ ) до тілесного кута ( ω ), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:
І=
Кандела (кд) - це сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.
Освітленість ( Е)- це відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент (S)
Е=
Люкс (лк) - рівень освітленості поверхні площею 1 м2 , на яку падає світловий потік в 1 лм.
Яскравість (1). Одиницею яскравості є ніт (нт) – яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2.
де α - кут між нормаллю поверхні та напрямом сили світла.
До основних якісних показників) зорових умов роботи можна зарахувати: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.
Фон характеризується коефіцієнтом відбитого світлового потоку до того, що падає
Фон вважається світлим, якщо ρ >0,4; середнім, якщо ρ =0,2 -0,4;
Темним, якшо ρ < 0,2.
Контраст між об'сктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта та фону. Коефіцієнт контрасту визначають за формулою:
,
Де L0 та Lφ - відповідно яскравості об'єкта та фону, ніт (нm).
Контраст вважають великим, якщо К>0,5; середнім, якщо К = 0,2 - 0,5 та малим - якщо К < 0,2 .
Видимість (υ) характеризує знатність ока сприймати об'єкт. Видимість залежить від освітлення, розміру об'єкта, його яскравості, контрасту між об'єктом та фоном, тривалості експозиції:
,
де К - коефіцієнт контрасту між об'єктом та фоном;
Кпор. - пороговий коефіцієнт контрасту, тобто найменший контраст, що розрізняє око за цих умов.
Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості.
У виробничих умовах використовують люксметри типів Ю-116, Ю-117 та універсальний портативний цифровий люксметр - яскравомір ТЄС 0693.