19.5. Вивчення питань пожежної безпеки

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Місцеві органи державної виконавчої влади та самоврядування, житлові установи та організації зобов'язані за місцем проживання організовувати навчання населення правил пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.

У закладах освіти усіх рівнів (від загальноосвітніх до закладів післядипломної освіти) організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій у разі пожежі.

19.6. Порядок дій у разі пожежі

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

— негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

— вжити (при можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

— якщо пожежа виникне на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;

— у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газоаварійну тощо).

Практичне заняття №1 Освітлення. Види виробничого освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути:

• природним, створеним прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу;

• штучним, яке створюють електричні джерела світла;

• суміщеним (змішаним), за якого недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Основними документами, якими регламентується освітлення, є

1.СНиП 11-4-79 "Природне і штучне освітлення. Норми проектування".

2. ГОСТ 12.1.046-85 ССБП "Будівництво. Норми освітлення будівельних майданчиків".

Природне освітлення

Природне освітлення (ПО) поділяється на: бокове (одно - або дво­стороннє) через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє через ліхта­рі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працівників. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму загалом. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. ПО порівняно із штучним не вимагає, затрат на експлуатацію.

Природне освітлення мас такі недоліки

• змінюється упродовж доби та року, в різну погоду;

• нерівномірно розподіляється по площі приміщень;

• за незадовільної його організації може спричинити засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення впливають такі чинники: світловий кліматі; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла у світлових отворах; колір стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні примішеная.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісну його оцінку здійснюють за відносним показником - коефіцієнтом природного освітлення (КПО):

де Е_вн - освітленість у певній точці (робочому місці) всередині приміщення;

Е_зовн - освітлення ззовні приміщення на цій самій горизонтальній площині.

Нормовані значення КПО визначаються "Будівельними нормами і правилами" (СНиІІ 11-4-79). В основу визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання.

Дія бокового освітлення КПО = 0,5 – 3,5%, а для верхнього та комбі­нованого

КПО= 1,0 – 10%

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) відповідно до нормованих значень КПО.

Площу вікон при боковому освітленні визначають за допомогою такого співвідношення:

(2.15)

де S_вн - площа світлових отворів, м²

S_n -площа підлоги приміщенні, м²

eⁿ_н -нормоване значення КПО, для заданого світлового клімату;

k₃ - коефіцієнт запасу;

ŋ_В -коефіцієнт світлової характеристики вікон ;

k_буд -коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, що стоять навпроти;

г - коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі,

г_в- загальний коефіцієнт світлопропускання вікна, який дорівнює

r_в= r₁ + r₂ + r₃ + r₄ + r₅

де r₁ –коефіцієнт пропускання світла матеріалом;

r₂ - коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправі світлового отвору;

r₃ - коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях;

r₄- коефіцієнт, який враховує втрату в сонцезахисних пристроях;

r₅ - коефіцієнт, який враховує втрати в зехисній сітці, г₅ = 0.9 .

Значення КПО для світлових поясів І, П, 1V, V знаходять за формулою

(2.16)

де е^ш_н - нормоване значення КПО для ІП світлового поясу, яке задають в будівельних нормах і правилах (СНиП 11-4-79) залежно від розряду виконуваних робіт;

с – коефіцієнт сонячності клімату;

m – коефіцієнт світлового клімату.

Необхідну кількість вікон розраховують:

n_в=S_в/S₁

де S₁ - площа одного вікна, м².