- •1.2. Предмет, структура, зміст, мета дисципліни “Основи охорони праці”.
- •1.3. Визначення і завдання предмету “Основи охорони праці”
- •1.4. Складові частини охорони праці
- •1.5. Основні поняття у галузі охорони праці, терміни та визначення.
- •Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого може призвести до професійних захворювань або погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.
- •Виробничі травми класифікують:
- •Державні нормативні акти про охорону праці.
- •1.6. Державне управління охороною праці.
- •1.7. Державний нагляд за оп. Відповідно до зу “Про охорону праці” (ст. 38) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про оп здійснюють:
- •Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про оп здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
- •1.8. Громадський та відомчий контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •1.9. Прогнозування і планування заходів по охороні праці.
- •Лекція – 2 організація служби оп на підприємстві.
- •2.1. Організація служби оп на підприємстві.
- •2.2. Робочий час. Види робочого часу. Час відпочинку.
- •2.3. Компенсація за роботу на виробництві з важкими та шкідливими умовами праці.
- •2.4. Охорона праці жінок.
- •2.5. Охорона праці неповнолітніх.
- •2.6. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності на виробництві. Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворюваності.
- •2.7. Основні принципи нещасних випадків, виробничого травматизму і професійної захворюваності та заходи щодо їх попередження.
- •Лекція – 3 розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві.
- •3.1. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.2. Розслідування та облік нещасних випадків.
- •3.7. Розслідування та облік аварій.
- •3.8. Матеріальне і моральне відшкодування за нещасний випадок і профзахворювання.
- •3.9. Розміри відшкодування шкоди.
- •Лекція – 4 навчання з питань охорони праці.
- •4.1. Навчання з питань охорони праці
- •4.2. Навчання з питань оп при прийняті на роботу і в процесі роботи.
- •4.3. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти.
- •4.4. Інструктажі з питань охорони праці. Види інструктажів.
- •4.5. Відповідальність працівників за порушення законодавства по охороні праці.
- •4.6. Фінансування заходів по охороні праці.
- •Лекція – 5 небезпечні та шкідливі фактори, що виникають при роботі з персональними комп’ютерами
- •5.1. Основні небезпеки, які виникають при роботі з еом
- •5.2. Електромагнітне випромінювання
- •5.2.1. Захист від електромагнітних випромінювань і електростатичних полів
- •5.3. Наслідки неправильної постави, "rsi" (хронічний розтяг зв’язок).
- •5.3.1. Запобіжні заходи
- •5.4. Вплив роботи на персональному комп'ютері на зір.
- •5.4.1. Запобіжні заходи.
- •Отрути з пк і монітора.
- •5.5.1.Запобіжні заходи.
- •Захист від шуму
- •Електробезпека
- •Ергономічні вимоги до робочого місця оператора еом
- •5.9. Cанiтарно-гiгiєнiчні параметри робочої зони. Метеорологічні умови експлуатації
- •Лекція – 6 основні негативні фактори виробничого середовища
- •Фактори, що впливають на наслідки ураження людини електричним струмом
- •5. Індивідуальні властивості організму людини.
- •Захист від ураження електричним струмом
- •Організаційні захисні заходи
- •Лекція – 7 пожежна безпека
- •17.1. Основні причини пожеж
- •17.2. Небезпечні та шкідливі чинники, пов’язані з пожежами
- •17.3. Теоретичні основи процесу горіння
- •17.4. Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •17.5. Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта
- •17.6. Система запобігання пожежі
- •17.7. Система протипожежного захисту
- •17.8. Пожежна безпека будівель і споруд
- •17.9. Евакуація людей з будівель та приміщень
- •18. Засоби гасіння та виявлення пожеж
- •18.1. Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини
- •18.2. Установки та засоби гасіння пожеж
- •18.3. Пожежні сигналізація та сповіщення
- •19. Організація забезпечення пожежної безпеки
- •19.1. Правові засади забезпечення пожежної безпеки
- •19.2. Загальні принципи організації пожежної безпеки
- •19.3. Державний пожежний нагляд
- •19.4. Завдання та види пожежної охорони
- •19.5. Вивчення питань пожежної безпеки
- •19.6. Порядок дій у разі пожежі
- •Практичне заняття №1 Освітлення. Види виробничого освітлення
- •Природне освітлення
- •Штучне освітлення
- •Джерела штучного освітлення
- •Характеристика світильників
- •Методи розрахунку штучного освітлення
17.3. Теоретичні основи процесу горіння
Горіння — це, екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я та (або) світінням. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окисника та джерела запалювання.
Розрізняють два види горіння: повне — при достатній кількості окисника, і неповне — при його пониженій кількості. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот, сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі та токсичні продукти (монооксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.). За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на дефлаграційне (в межах 2— 7 м/с), вибухове (при десятках і навіть сотнях метрів за секунду) і детонаційне (при тисячах метрів за секунду).
Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, самоспалахування, тління.
Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії й утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі — раптового скачкоподібного зростання тиску. При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.
Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі. Таким чином, наявність достатньо потужної ударної хвилі є необхідною умовою для виникнення детонації, оскільки в цьому випадку передача теплоти в суміші здійснюється не шляхом повільного процесу теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.
Спалах — короткочасне інтенсивне згоряння обмеженого об'єму газоповітряної суміші над поверхнею горючої речовини або пилоповітряної суміші, що супроводжується короткочасним видимим випромінюванням, але без ударної хвилі і стійкого горіння.
Займання — початок горіння під впливом джерела запалювання.
Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я.
Тління — безполуменеве горіння матеріалу (речовини) у твердій фазі з видимим випромінюванням світла із зони горіння.
Самозаймання — початок горіння внаслідок самоініційованих екзотермічних процесів.
Самоспалахування — самозаймання, що супроводжується появою полум'я.
Відповідно до ГОСТ 12.1.044-89 оцінку пожежовибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ, рідина, тверда речовина (пил виділено в окрему групу).
За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи: негорючі, важкогорючі та горючі (будівельні матеріали відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19-95 поділяються на горючі та негорючі).
Негорючі — речовини та матеріали не здатні до горіння в повітрі нормального складу. Це переважно неорганічні матеріали, металеві, гіпсові, цегляні конструкції та ін.
Важкогорючі — це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння. До них належать матеріали, які містять горючі та негорючі складові частини. Наприклад, асфальтобетон, фіброліт, пресовані дерев'яно-волокнисті плити тощо.
Горючі — речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення. До них належать більшість органічних матеріалів. В свою чергу горючі матеріали та речовини поділяються на легкозаймисті, тобто такі, які займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра тощо) без попереднього нагрівання (папір, целюлоза та інші) та важкозаймисті, які займаються від порівняно потужного джерела запалювання (пресований картон, руберойд та інші).
Температура спалаху — найменша температура речовини, за якої за встановленими умовами випробування над її поверхнею утворюється пара, здатна спричинити спалах у повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння.
За температурою спалаху розрізняють:
— легкозаймисті рідини (ЛЗР) — рідини, які мають температуру спалаху, що не перевищує 61°С у закритому тиглі (бензин, ацетон, етиловий спирт та ін.);
- горючі рідини (ГР) - рідини, які мають температуру спалаху понад 61 °С у закритому тиглі або 66 °С у відкритому тиглі (мінеральні мастила, мазут, формалін та ін.).
Температура спалахування — найменша температура матеріалу (речовини), за якої за встановленими умовами випробування матеріал (речовина) виділяє горючі пару та гази з такою швидкістю, що під час впливу на них джерела запалювання спостерігається спалахування.
Температура самоспалахування — найменша температура навколишнього середовища, за якої за встановленими умовами випробування спостерігається самоспалахування матеріалу (речовини).