3.7. Розслідування та облік аварій.

Аварії, що призвели до руйнування чи пошкодження виробничих будівель, споруд, машин, устаткування, гірничих виробів поділяються на дві категорії. До 1-ї категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

- загинуло п’ять і більше чоловік та травмовано 10 і більше осіб;

- стався викид отруйних, радіоактивних біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства;

- збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середо­вищі більш як у 10 разів;

- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості працівників підприємства чи населення.

До 2-ї категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

- загинуло до 5-ти чи травмовано 4-10 осіб;

- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створили загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці ( при кількості працівників 100 чол. і більше).

Власник підприємства зобов’язаний негайно повідомити про аварію:

- місцевий орган держдепартаменту по нагляду за ОП;

- орган, до сфери управління якого належить підприємство;

- місцевий орган державної виконавчої влади;

- штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій;

- прокуратуру за місцем виникнення аварії;

- відповідний профспілковий орган.

Розслідування аварій НВ проводиться комісіями зі спеціального розслідування (див. вище).

Облік аварій здійснюється підприємствами і відповідними органами (Держдепартаментом держуправління та нагляду за ОП) з реєстрацією їх у журналі за встановленою формою.

3.8. Матеріальне і моральне відшкодування за нещасний випадок і профзахворювання.

Підприємство або власник несе матеріальну відповідальність за ушкодження здоров’я працівника, а також за моральну шкоду заподіяну потерпілому внаслідок фізичного та психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведено, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною шкоди.

Доказом вини власника можуть бути:

- акт про НВ на виробництві, або акт про профзахворювання;

- медичний висновок про профзахворювання;

- вирок або рішення суду постанова прокурора, висновок органів дізнання попереднього слідства;

- рішення про притягнення винних осіб та адміністративної або дисциплінарної відпові­дальності;

- рішення органів соціального страхування про тимчасову непрацездатність;

- висновок службових осіб(органів), які здійснюють контроль і нагляд за ОП;

- показання свідків та інші докази.

Відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому складається з:

- виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеню втрати потерпілим працездатності;

- виплати одноразової допомоги потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) в установленому порядку;

- компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (протезування, посилене харчування, сторонній догляд тощо).

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

За потерпілим, тимчасово переведеним за його згодою на легшу роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК).

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього отримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Такими особами є:

- діти, які не досягли 18р. (вихованці, учні, студенти, курсанти), але не більше ніж досягнення ними 23-х років;

- жінки старші 55р. і чоловіки старші 60р.;

- інваліди на час інвалідності;

- один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів або онуків померлого, які не досягли 8 років.